Авторка: Олена ТокарчукНавесні 2022 року до Праги приїхала велика кількість українських біженців. І саме тоді некомерційна організація «Agency for Migration and Adaptation AMIGA, z.s.» для надання психологічної підтримки українцям зібрала команду психологів. Серед них була і психологиня Юлія Турчина, яка запропонувала організувати в Празі очну групу, на якій би за допомогою тілесних практик можна було б працювати з тривожністю та стресом. Тому тоді цей проєкт отримав назву «Тілесна група». Ось як працювала психологічна допомога.
«Перші люди, які приходили, були в повній розгубленості, часто просто в шоковому стані. Тому перш за все я використовувала техніки для зняття стресу, виходу з цього шоку. Наприклад, вчила технікам самодопомоги, як себе заспокоювати, «заземлятися» за допомогою тіла», — розповідає Юлія Турчина.
Група одразу стала регулярно проводитися щовівторка, на Belgicka, 11 (Прага-2). За таким же графіком та адресою вона працює і зараз. Іноді зустрічі відбуваються онлайн.
«Як правило, психотерапевтичні групи «живуть» один рік. Потім закінчується сезон та через деякий час може початися новий. Цей випадок – унікальний: весною 2025 року моїй групі виповниться вже три роки, вона працює без перерв», — говорить Юлія Турчина.
Причина такого довгого життя групи в тому, що і досі серед українців в Празі існує потреба в тому, щоб збиратися разом, в колі таких же, як вони українських жінок, які адаптуються до життя в новій країні й мають спільні інтереси. Так, власне, і народилася нова назва групи — «Така ж, як я».
Від стосунків до самореалізації
За словами Юлії Турчиної, з часом запити від учасників змінювалися. Якщо на початку існування групи в основному працювали з тривожністю та стресом, то зараз коло тем значно розширилося.
«Наприклад, на поверхню випливла тема стосунків. Адже багато хто з біженців живе в невеличких просторах, з родичами, з якими до цього рідко бачилися. А тут несподівано опинилися разом. Хтось з жінок почав будувати нові стосунки з чоловіками тут, в Празі. У когось питання стосунків з чоловіками, які зараз в Україні. На зустрічах ми розбирали багато питань, пов’язаних з цим та з питанням жіночої ідентичності: яка я у стосунках, які в мене зараз потреби, для чого потрібні стосунки тощо. Крім того, тема стосунків з дітьми завжди актуальна, більшість жінок сами з дітьми живуть у Празі та вимушені багато чого робити самі», — розповідає Юлія Турчина.
Зараз одне з найактуальніших питань — це самореалізація.
«Багато хто вивчив чеську мову на досить гарному рівні. Тож, люди захотіли отримати кращу роботу в Чехії. Так виникла ідея в рамках групи «Така ж, як я» провести курс занять з самореалізації. Ми розбирали те, як формується професійна реалізація, починаючи з раннього дитинства, які зони блокування виникають на різних етапах, з якими почуттями вони пов’язані. Наприклад, багатьох з нас в школі або в родині зупиняли соромом, страхом. Ми досліджували, як це зараз на нас впливає», — розповідає психологиня.
Психологічна допомога: як проходять зустрічі
На зустрічах в групі «Така ж, як я» психологиня Юлія Турчина використовує різні техніки та інструменти. Це і арт-техніки, і метафоричні карти, і техніка сімейних розстановок, і тілесні практики. Коли розглядали тему вікових криз, то шили з клаптиків тканини полотно свого життя.
«Учасниці на них записували головні події свого життя, а потім, як пазл, зшивали – в результаті отримували цілісну картину. Це дало можливість побачити, що вдалося реалізувати, що залишилося в зоні дефіциту, і усвідомити, як ти, на даному етапі, можеш це компенсувати. Наприклад, я в підлітковому віці недобунтувала. Щоб це компенсувати, зробила зараз, в дорослому віці, невеличке тату, яке має для мене особливе значення», — пояснює Юлія Турчина.
Часто в групі жінки працюють в парах. Перед цим кожна обирає сама, з ким вона хоче опинитися у двійці.
«І за допомогою того, кого людина обирає, можна визначити її потреби. Наприклад, якщо я обираю людину, яка мені здається доброю, приймаючою, відповідно, моя потреба зараз в тому, щоб мене погладили по голівці, підтримали. Може бути потреба, наприклад, з кимось поконкурувати, помірятися досягненням. Головне все це усвідомлювати, адже мета будь-якої терапії – це усвідомлення», — пояснює Юлія Турчина.
Історії учасниць групи «Така ж, як я»
Олена Лугіна: «Ця група допомогла мені пережити глибоку депресію»
До війни Олена Лугіна жила в Луганську, працювала головним бухгалтером на фірмі. Каже, що мала все: сім’ю, квартиру, роботу. Але у 2014 році, коли почалася війна на сході України, довелося переїхати в більше безпечне місце. А в 2022 з початком повномасштабного вторгнення в житті Олени стався другий переїзд – на цього разу до Праги. І в цьому одному з найгарніших міст у світі жінка опинилася в глибокій депресії.
«Рік назад мені діагностували рак. Хвороба, чужа країна, двоє дітей, немає роботи», — ділиться Олена.
Щоб знайти якісь ресурси, підтримати себе та витягти себе з депресії, вона почала ходити на групу «Така ж, як я» до Юлії Турчиної.
«І це для мене стало справжніми ліками для душі. Адже в групі я маю можливість спілкуватися в безпечному колі, опрацьовувати проблемні питання і просто гарно проводити час. Тому що заняття проходять цікаво, ніколи не повторюються. Юлія використовує різноманітні техніки, інструменти», — розповідає Олена.
Особливо запам’ятався курс занять, на яких учасниці з клаптиків тканини шили полотно свого життя.
«Важливо було заглибитися у свої спомини, згадати головні події на різних етапах життя. І це було дуже круто. Після цієї практики в мене було дуже багато усвідомлень та інсайтів», — говорить Олена Лугіна.
Наталія Гур’янова: «Завдяки групі мені стало легше спілкуватися з іншими людьми»
Наталія Гур’янова приїхала до Праги в березні 2022 року. До війни працювала на водоканалі, і вже тоді мріяла розвивати свої творчі здібності. І, як то кажуть, не було б щастя, але нещастя допомогло. Саме в Празі вона почала займатися творчістю. Наталю працює асистенткою у творчій майстерні.
До групи Юлії жінка потрапила майже два роки назад. Спочатку почула про організацію AMIGA від знайомої, а потім під час прогулянки центром міста побачила вивіску на дверях з оголошенням про групу «Така ж, як я». І з того часу стала постійною її учасницею.
Наталя говорить, що ходить в групу з багатьох причин.
«Ціную групу за те, що тут можу спілкуватися рідною мовою. Ми обмінюємося корисною інформацією, іноді навіть ходимо разом на якісь цікаві заходи. Відчуваю, що завдяки участі у групі мені стало легше відкриватися, знайомитися з іншими людьми. Але головне – це те, що, ходячи сюди, я допомагаю своїй душі, собі вирішити якісь проблеми, розібратися зі складними питаннями, як от стосунки з батьками, сином, адаптація в чужій країні, самореалізація», — розповідає Наталя.
Жінка також зазначає, що для неї важливо, що вона в групі «Така ж, як я» почувається безпечно. Адже на початку кожного заняття психологиня Юлія Турчина озвучує правила, що ніяка інформація не виноситься з групи, що учасники спілкуються з повагою, нікого не повчають, не дають вказівки, як треба робити.
«Дуже часто ми працюємо в парах або трійках, розбиваємося на невеличкі групи. І ось ця взаємодія відкриває нові ракурси, з яких можна подивитися на своє питання. Крім того, слухаючи одна одну, ми розуміємо, що й інші люди стикаються зі схожими проблемами, і отримуємо підказки, як вирішити свої. Це дуже допомагає», — ділиться жінка.
Ярина Горюк: «Я навчилася приймати різні свої стани»
Ярина Горюк родом з Харкова, в Празі живе з вересня 2022 року. Переїхала сюди не тільки через постійні обстріли міста, але й через те, що вступила тут до магістратури з психології. Завдяки цьому за цей час стала дипломованим психологом.
До війни Ярина давала уроки англійської мови, проводила розмовні клуби в Харкові, також працювала в Ротарі-клубі: перекладала та редагувала тексти, налагоджувала комунікацію з партнерами. В Празі Ярина продовжує давати уроки англійської, а нещодавно влаштувалася на роботу в одну з приватних мовних шкіл.
До групи «Така ж, як я» почала ходити на початку 2024 року – для душі та з професійного інтересу. Адже, навчаючись на психолога, хотіла дізнатися більше про різноманітні техніки та інструменти, які використовує в групі Юлія Турчина. Це і метафоричні карти, і тілесні практики для роботи з тривожністю та стресом.
«Це допомагає мені також працювати з власними тривожними станами», — зазначає Ярина.
Дуже цінує жінка групу за те, що може бути в колі людей, які знаходяться в схожому становищі. Адже сюди ходять жінки, які приїхали з України та адаптуються до життя в Чехії.
«Раніше на подібних заходах я зберігала дистанцію з людьми. Зараз стала більш відкрита, більш охоче приймаю людей до свого кола спілкування», — зізнається Ярина.
Особливо їй запам’ятався курс занять з професійної реалізації.
«Коли він почався, в мене ще не було роботи в Празі, я активно її шукала: редагувала резюме, були перші спроби комунікації з потенційними роботодавцями. І в цей період я відчувала велику невпевненість та невизначеність. Завдяки заняттям в групі «Така ж, як я» я зрозуміла, що це нормально, що процес реалізації може займати тривалий час, і в цей період можна почувати себе спокійно. Я навчилася приймати різні свої стани», — розповідає Ярина.
Читайте також:
Менторинг від AMIGA: проєкт допомагає українцям знайти себе у Чехії
Допомога в Чехії: важливі номери телефонів
Медичне страхування покриває консультації з психологом в Чехії: як знайти і оформити
