Чим довше триває війна, тим більше українських біженців планують залишитися в Чехії. Наразі менше половини прибулих хочуть повернутися до своїх домівок, — розповіла в інтерв’ю Зузана Рамайзлова (Zuzana Ramajzlová) керівниця програми підтримки біженців у Чехії з організації “Člověk v tísni” (Людина в біді). Приблизно 70 відсотків біженців знайшли роботу. А ті хто не працюють, зазвичай дійсно непрацездатні.
Як змінилося становище українців у Чехії на другому році війни?
Я думаю, чим довше триває війна, тим більше змінюється і ставлення до біженців. Коли вони приїхали на початку 2022 року, вони точно не уявляли, що будуть тут два роки. Велика кількість біженців знайшли роботу, 70 відсотків з них є економічно активними. Найгірше те, що більшість жінок біженок працюють на посадах нижче своєї кваліфікації.
Ті, хто не працює, зазвичай не можуть працювати через ряд причин. Це, як правило, так звані вразливі категорії, люди з обмеженими можливостями, особи, які доглядають за інвалідами, люди похилого віку, матері з маленькими дітьми. Ці люди мають набагато гірший дохід і опиняються в довгостроковій фінансовій скруті. Вони живуть лише за рахунок гуманітарної допомоги або на заощадження, які значно зменшились під час війни.
Як готуються до того, що в серпні цього року держава перестане оплачувати житло соціально незахищеним верствам населення?
Деякі не проінформовані, інші — ще не можуть на це відреагувати, вони залежні від відповіді власників житла. Деякі біженці намагаються потрапити в орендоване житло з екстреного житла, але не всім це вдається. У багатьох регіонах для них немає навіть такої кількості квартир. Або, якщо квартири є, то власники не хочуть селити саме українців.
Близько 27 тисяч біженців проживають у гуртожитках, гуманітарному житлі; понад 10 тисяч з них оплачують проживання самостійно.
До чого, на вашу думку, призведе прийняття нового закону Lex Ukraine VI?
Держава оплачує проживання близько 16 тисяч людей, які належать до вразливих категорій. Вони, звичайно, можуть мати проблеми. Зараз вони отримують гуманітарну допомогу і більшість із них непрацездатні. Зараз держава оцінює місткість гуртожитків. Такі, хто не матиме фінансів, щоб заплатити за житло і залишиться з мінімумом на життєві потреби, безперечно залишаться. Біженці не є частиною чеської системи соціальних виплат. Міністерство праці та соціальних питань планує змінити це. І організація “Людина в біді” рішуче підтримує це.
Чи правда, що чим довше триває війна, тим більше біженців планують залишитися в Чехії?
Так, ця тенденція спостерігається. Рік тому більшість біженців планували повернутися, зараз менше половини. Біженці мають тимчасовий захист до березня 2025 року. Далі ситуація незрозуміла. Вони не знають, які умови будуть для їх наступного перебування. Це відіграє важливу роль у прийнятті рішення залишатися тут чи ні.
*Нагадаємо, що у п’ятницю 23 лютого міністр внутрішніх справ Віт Ракушан озвучив плани щодо українських біженців після березня 2025 року в Чехії
Як інтегруються українські діти в Чехії?
Протягом двох років їхня відвідуваність школи зростає. Проте є проблема з дітьми віком від 15 років, які вже поза системою обов’язкової освіти. Ця група є дуже вразливою, оскільки багато з них працюють і кинули навчання.
Як українські діти адаптувалися до системи? Чи часто вони стикаються з булінгом?
Це залежить від конкретної школи. Там, де є більша кількість українських біженців, ситуація у школі складніша. Для інтеграції дітей необхідне знання чеської мови. У школах, де є достатня підтримка навчання чеською мовою, збільшується можливість більш плавної інтеграції.
Діти прогресують у своїх мовних навичках. Я не думаю, що є масові ексцеси.
Булінг українських дітей в Чехії: конкретні випадки та як вирішити проблеми адаптації
Чи намагаються українці інтегруватися в чеське суспільство чи бажають залишатися у своїх спільнотах?
Це не можна узагальнювати. Більшість намагається інтегруватися. Якщо вони йдуть працювати туди, де мають в оточенні чехів, цей процес проходить легше. Також багато в чому адаптація залежить від того, які в них плани і перспективи повернення в Україну. Ті, хто втратив домівку, наприклад, через бомбардування, мають більшу мотивацію до інтеграції.
Ви говорили про те, що українські жінки часто працюють у нас на посадах, які не відповідають їхній кваліфікації. Це відбувається через мовний бар’єр?
Для деяких професій важко визнати кваліфікацію з України, а в інших випадках недостатнє знання чеської мови є проблемою. Багато жінок біженок приїхали, влаштувалися на роботу, яка була нижчою від їх первинної кваліфікації і одразу почали працювати. В першу чергу для того, щоб матеріально підтримувати сім’ю. Тож тепер вони цілими днями працюють і не мають часу вдосконалювати мовні навички. Ввечері вони повертаються додому і мають піклуватися про своїх дітей. Таким чином, вони потрапили в пастку і не мають можливостей для отримання посади відповідно до своєї початкової кваліфікації.
Чи зберігається напруга між українцями та ромами? ЗМІ повідомляли про низку конфліктів між ними…
Думаю, це були більш локальні випадки. Я не вірю, що це глобальна тенденція у країні і ці громади протистоятимуть одна одній.
Інтерв’ю: Karolina Brodníčková
Переклад: proukrainu.cz
Президент Чехії Петр Павел прийняв на Празькому Граді 15 українських біженців
