Суботня демонстрація в Празі стала для багатьох, хто вірив у непохитну і безсумнівну підтримку Чехією України, наче холодний душ. Однак для тих, хто знає чеські суспільні й політичні процеси й тривалий час стежить за ними, вона не була несподіванкою.
Так, президент Мілош Земан змінився. Однак основна маса його виборців залишилася і шукає для себе нових лідерів. Вони й надалі вірять у те, що з росією можна домовитися про мир та дешеві енергоносії, а Україна повинна поступитися.
Епітети
Дезолати — читачі дезінформаційних веб-сайтів, регулярні відвідувачі найдешевших пивбарів. Випускники “вищої школи життя”, антиваксери і “невіруючі у ковід”. Антиглобалісти. Борці проти міграції. Противники США та Брюсселя. Шукачі простих рішень та дешевизни. Безробітні і неспроможні працювати й працевлаштуватися. Фрустровані від великих боргів особи, чи, навпаки, до всього байдужі і звиклі до регулярної теплої ванни й добробуту. Зрештою, українофоби, російські колаборанти крайньо лівого і правого спектрів…
Такими різноманітними епітетами та ярликами “нагороджують” учасників суботньої демонстрації на Вацлавській площі у Празі у соцмережах і різні публіцисти, близькі до “празької кав’ярні”. Отримав на горіхи навіть від своїх і прем’єр-міністр Петр Фіала, який назвав акцію проросійською. Щоправда, згодом уточнивши, що він говорив не про усіх демонстрантів, а про організаторів акції. Однак відкидати всіх ярликами на маргінес й ігнорувати було б помилкою. Наближаються місцеві вибори, а згодом — вибори президента, і не дивно, що з’явилося стільки бажаючих скористатися ситуацією і поборотися за владу. Але прийшли й “прості люди”, яким байдужа Україна чи РФ. Вони хвилюються за своє майбутнє. “Але й той путін теж винуватий, мав би вже йти геть”, – чув коментарі кореспондент серверу prahain, який помірковано симпатизує із вимогами суботньої демонстрації.
70 тисяч “патріотів”: не наша війна
Самі себе вони називають “чеськими патріотами”. За даними поліції, на Вацлаваку їх зібралося 70 тисяч. Вони ж самі кажуть, що їх було сто тисяч, опоненти — що ледь півсотні… У всякому випадку, площа “перед конем” була справді заповнена. Кажуть, що збиратимуться й надалі, наприклад, у день Святого Вацлава 28 вересня. Як би їх не називали, така кількість стривожених за майбутнє власного шлунку людей під переважно чеськими, подекуди моравськими і різними партійними прапорами, зібралася переважно з головною вимогою — за всяку ціну зупинити ріст цін, зокрема на енергоносії.
Різноманітні гасла, які подекуди лунали від промовців та із транспарантів учасників, як то “Заберемо нашу республіку назад”, “Чеська Республіка — на першому місці”, „Думаєте про українців — а нам рекомендуєте два светри“, „Уряд — у відставку“ – вже були більш похідними. Мітингарі передусім були схвильовані, чи зможуть оплачувати комунальні послуги. А те, що десь в Україні хтось не має стріхи над головою внаслідок російських бомбардувань — це вже їх не дуже хвилювало. “Це не не наша війна”, – говорила Зузана Маєрова, голова євроскептичної позапарламентської партії “Триколора”, вимагаючи скасування антиросійських санкцій, припинити надсилати Україні зброю і тим самим затягувати Чехію у “чужий конфлікт”.
Півроку тому, те саме місце
Пригадується той самий Вацлавак ще порівняно недавно — 27 лютого 2022 року. Так само — десятки тисяч людей, але із синьо-жовтими прапорами. Навіть не вірилося, що це — Чехія, де роками в соціологічних опитуваннях дві третини людей відповідали, що не хочуть жити по сусідству з українцями.
І тут вони несподівано дізнаються, що ті самі “укроші” й “укачка” (образливі ярлики на українців у чеській мові), ці “наймані будівельники” і “заробітчани”, “чорнороби” і “прибиральниці”, сміливо приймають бій від самих “непереможних” росіян. Ті самі українці йдуть захищати свою державу, якою б вона не була, “корумпованою”, “з олігархами” чи “бідною”. Не злякалися окупантів, не дали взяти Київ за три дні і ще й дають окупантам по зубах.
Асоціації з власним досвідом…
Чехи дивувалися і захоплювалися українцями. Адже їхній досвід 1938 чи 1968 року свідчить: щойно на вашу країну нападає набагато більший і сильніший сусід, то спротив є марним. Краще залишати армію в казармах, запобігти руйнуванню міст, не марнувати життів і перетерпіти подальшу окупацію. На початку 2022 року чехи справді масово підтримують Україну, вивішують українські прапори, поселяють у себе українських біженців, виділяють кошти на різноманітні внески — на оборону України чи підтримку цивільних… Приймали біженців ще й частково тому, що вже знали: українці — роботящі. Так і сталося — десятки тисяч біженців справді практично одразу знайшли собі роботу в Чехії.
Але захоплення не могло тривати вічно. „Ця солідарність довго не витримає, – попереджав мене в особистій кореспонденції 5 березня знайомий чех Петр Зідек, який вже довго проживає в Ужгороді і займається там туристичним бізнесом. – Прийдуть проблеми. Біженці… Забагато України невдовзі людям стає заважати. Але буде достатньо, щоб серед людей залишилося хоча б трохи симпатії, яку вони тепер отримали. Що витримає точно, то розуміння, що Україна — справді не є Росією”.
Конспірологічна сцена
Ще торік у чеському парламенті засідали комуністи, і зараз там засідає популістична SPD. Інші популістичні партії не потрапили до парламенту, хоч разом набирали також чимало голосів. Певний час вони відмовчувалися, наче чекали цих проблем, іноді пописуючи, що вся ця підтримка одного дня “вилізе боком”. І, щойно прийшли перші високі рахунки за енергію, паливо, зросли ціни на повсякденні товари — прийшов і їхній “зоряний час”. Вже в червні почалися протести проти “засилля синьо-жовтих ганчірок” на вікнах держустанов та приватних помешкань. Мовляв, у Чехії є свій прапор, і його стало менше, ніж українських. У липні в Брні агресивний натовп навіть зірвав прапор із центрального міського пам’ятника. Дискусії і сутички на теми України виникали в регіонах, особливо під час передвиборчих поїздок колишнього прем’єра Андрея Бабіша. І ось 3 вересня настав справжній злам.
Демонстрацію на Вацлавській площі скликали такі собі Їржі Гавел та Ладіслав Врабел. Підтримку їм надавали мас-медіа, які зазвичай називаються конспірологічними на кшталт “парламентські листи”, “протіпроуд”, “інфокурир”, “раптор-тв” тощо, бо вони зазвичай не довіряють великим мас-медіа, особливо Чеському телебаченню та Чеському радіо. Як з’ясувало видання aktualně, Врабел збирав серед учасників гроші, які надходять на приватний рахунок його дружини, що є незаконним. Він не має ніяких доходів, має багатомільйонні борги, 27 разів його майно конфісковували. Торік відзначився на акціях проти вакцинації, де говорив про “геноцид невакцинованих”.
Та цього разу його цікавить вже інше. Серед центральних тем мітингу – енергетична самодостатність Чехії, ціни на продукти харчування, охорона здоров’я та військовий нейтралітет. Спікери також висловлювалися проти введення євро, електронних валют або за «свободу вираження поглядів» у соціальних мережах, під якою мають на увазі можливість ділитися будь-яким контентом, у тому числі й ненависним.
Проросійські промовці та закулісні діячі
Хоча мітинг був спрямований передусім проти уряду Петра Фіали, чимало закликів прийти на мітинг розповсюджувався у чеськомовних українофобських групах, наприклад «Скажи Україні НІ», яка налічує понад 15 тисяч профілів. Там, наприклад, під час акції напряму закликалося насильно зняти український прапор з будівлі празького Національного музею. Наприклад, адміністратор групи Люк Рибка писав, мовляв, “ми Чехія, а не якась фіолетова (“фіалова”) Україна. Мене нудить, коли я постійно бачу цю ганчірку”. Але, очевидно, чи то попередження поліції, що у разі хуліганських дій мітинг буде розігнаний, чи то демонстранти із прапорами НАТО, ЄС та України, які стояли на вході до Музею — не дали зняти синьо-жовте полотнище з найбільшого будинку на площі.
Та, незважаючи на соціальні та патріотичні гасла, усе-таки проросійськість акції була помітна неозброєним оком. Наприклад, на подіумі і серед речників були особи, які близькі до росії і раніше всіляко підтримували її у чеському публічному просторі. Наприклад, Жарко Йованович. „Сам великий чеський “патріот”, співпрацівник телеканалу російської армії “Звєзда” та головної пропагандистської програми державного телебачення “Россія”… Нібито все було “Чеська Республіка на 1 місці”… Звісно ж”, – іронічно зазначив публіцист та політолог Роман Маца, який тривалий час стежить за чеським проросійським маргінесом і якому регулярно надходять погрози.
Проти біженців, ковіду і українців…
На демонстрацію справді закликали різноманітні ветерани боротьби з «біженцями», проти ковідних обмежень і Брюсселя. Об’єдналася практично вся чеська радикальна, альтернативна та екстремістська сцена, від правих “Свободних” і “Триколори” до SPD і Комуністичної партії Чехії й Моравії. Серед героїв також був ряд видатних діячів чеської дезінформаційної та ультраправої сцени.
Наприклад, Ладіслав Врабел є активістом руху “Chcípl pes” (“Здох собака”), який займався поширенням дезінформації про пандемію COVID-19 і пов’язані з нею протести проти обмежувальних заходів. Їржі Гавел також виступав проти заходів під час пандемії. Тепер вони вимагають підписання прямих контрактів з Росією на постачання газу за низькими цінами — очевидно, як це зробив угорський прем’єр Віктор Орбан. “Чеські патріоти” чомусь вважають абсолютно патріотичним, наприклад, їхати до москви і слізно просити дешевого газу. Окрім припинення збройної й політичної підтримки Україні у її боротьбі із російським окупантом, вони вимагають “повернення українських біженців на батьківщину після закінчення війни”, але краще — просто вже зараз, бо українські біженці, мовляв, “розріджують чеський народ”. “Ця, наприклад, вимога є чисто фашистською і нічим іншим, ніж російською пропагандою”, – відзначає відомий чеський журналіст та публіцист Ян Молачек.
…а також проти ЄС, НАТО і загалом Заходу
Наприклад, що такого патріотичного міг заявити чільний комуніст Йозеф Скала, який все життя пишається тим, що особисто ще юнаком вітав десант радянських окупаційних військ в аеропорту Прага-Рузинє? Мабуть, він би і зараз радо б зустрічав російські танки. Або депутат від SPD, генерал Гинек Блашко, який відомий лише тим, що завжди виправдовує росіян у соцмережах та у різноманітних скандалах — чи то у випадку отруєння Скрипалів, чи то у при збитті літака MH17 у небі над Донбасом у 2014 році, або участю у акціях “Нічних Вовків” і регулярними виступами проти НАТО. А „посада” іншого речника Матєя Ґреґора — голова “асоціації противників членства в Європейському Союзі” говорить сама за себе.
Ще один речник — професор з дуже проблемною, як для академічного світу, поведінкою і стилем розмови на рівні “базарної баби”. Йдеться про декана факультету народного господарства Вищої школи економіки у Празі Мірослава Шевчіка. Він — колишній член КПЧ. Проти його обрання деканом протестували і випускники школи, які були друзями й однокурсниками Яна Палаха, студента, який спалив себе у 1969 році. “Все зло приходить із Заходу, а саме з Німеччини!”, – кричав Шевчік у мікрофон. Про те, що Шевчік у школі викладає більше кремлівську пропаганду (наприклад, що у війні винувата Україна тощо), а не економічну науку, свідчили навіть його студенти. В подібному дусі виступали й інші речники демонстрації, і при цьому вони заперечують, що є “проросійськими тролями”.
Ліві з правими, а головне…
Варто згадати ще кількох персон, які підтримали демонстрацію. Це — широкий спектр різних ультралівих, або навпаки, ультраконсервативних діячів, або різних езотериків, дезінформаторів і свідків теорії всесвітньої змови. Наприклад, Міхал Семін, голова ініціативи D.O.S.T., яка виступає проти європейської єдності і відома своїми шовіністичними поглядами, або головний редактор дезінформаційного веб-сайту „протіпроуд“ Петр Гаєк, який тривалий час працював із колишнім чеським президентом-євроскептиком Вацлавом Клаусом, депутат від SPD Ярослав Фолдина, який усюди і завжди вихваляє росію та путіна і навіть їздить на мотоциклі у стилі “нічних вовків”, чи Лубомір Волни, якого за “недемократичність” виключили навіть з SPD.
…з путіним в унісон
Проросійська п’ята колона в Чехії ультралівого та ультраправого спектру вже тривалий час намагається об’єднатися. “Але водночас відбувається постійна дезінтеграція… багато активістів мають особисті непорозуміння з іншими діячами того ж табору”, – каже знавець чеського політичного екстремізму Ян Харват з празького Карлового університету. За його словами, головним «інтеграційним» моментом сьогодення є дійсно складне соціальне становище — і страхи з цього приводу — у багатьох людей. Наприклад, комуністи брали участь у демонстрації разом із ультраправими партіями, і це лише підтверджує їхній спільний потяг до авторитаризму. На місцевому рівні комуністи об’єдналися на виборах із ультраправими, наприклад, у Брні, Таборі, Угерському Градішті, Плзні чи Чеських Будейовицях. «Побачимо, чи вдасться організаторам зберегти єдність, як відреагує влада. Але ця відносно велика демонстрація показує, що їхня діяльність має резонанс у суспільстві», – каже Харват.
Чехію чекає «гаряча осінь». Радикали також обговорюють питання українських дітей у школах — мовляв, вони мають посередні знання та взагалі відсталі, класи переповнені і рівень освіти падатиме (зокрема, про це багато спекулює публіцистка та політичка, близька до Любомира Волного та Вацлава Клауса Яна Бобошікова). Також темою можливе повернення ковіду, і, відповідно, масок, що переважна частина учасників мітингу, звісно, відкидає, як надуману виробниками вакцин проблему.
Мир для України — лише на словах
Звісно, не обійдеться без ставлення до війни росії проти України. На словах вони бажають Україні миру. Навіть голуба миру випустили на демонстрації. Але мир у їхньому розумінні — це бажання Україні поразки. Насправді вони дуже важко приховують свого спільного з росією бажання, щоб Україна зникла з карти світу, а українці — припинили існування. Про це, наприклад, пишуть у численних мегабайтах коментарів під повідомленнями ЗМІ про війну або біженців. Двоє відомих дезінформаторів — Томаш Чермак та Патрік Тушл — на початку серпня навіть потрапили до в’язниці за поширення ненависті та заклики до насилля над українцями та тими, хто підтримує Україну. Вони справді хотіли напасти на акцію 24 серпня, мовляв, нічого чекати до 3 вересня, і вже одразу виходити на вулиці проти “того Азова та Стєпана Бандєри воле” (детальніше з відео “героїв” можна почитати в матеріалі Ондржея Кундри в часописі “Респект” тут).
Важливо, як найсильніша опозиційна партія ANO підійде до рухів, які представляють протестувальники і як далеко вона підійде їм назустріч. Хоча ANO не брало участі у суботній демонстрації, рух Андрея Бабіша останнім часом все частіше поділяє деякі вимоги, зокрема, щодо відставки уряду або поступок росії в газовій чи нафтовій сфері. Організатори суботньої демонстрації заявили, що якщо уряд не піде у відставку до 25 вересня, послідують нові протести та страйки.
Напевно, чудово, що вони це можуть робити. Бо живуть у країні, де авторитарні партії можуть вільно користуватися європейськими демократичними цінностями, висловлювати свої погляди, критикувати владу нецензурними словами, ходити на демонстрації і щось вимагати від уряду. В росії, до якої вони мають такі симпатії, нічого подібного немає. Там за критику влади дають кийком, або тривалі терміни ув’язнення, або пригощають чаєм з новічком. Напевно, вони це добре усвідомлюють. І саме тому мріють встановити тут “російські” порядки. Тільки вже без тієї свободи слова, за яку нібито виступають.
Читайте також: Антиукраїнська “демонстрація патріотів”: обійшлось без сутичок
