Водіння автобуса в Чехії все ще залишається переважно чоловічою сферою, але все частіше пасажири можуть бачити за кермом і жінок. Про Юлію Турко, яка працює у транспортній групі BusLine у місті Семіли, розповіла газета MF Dnes. Вона може бути прикладом для всіх, зазначає газета.
Молода українка Юлія Турко зі Львова почала керувати своїм автобусом у регулярному сполученні цієї весни. Вона їздить у міжміському сполученні у околицях міста Усті над Орліце. Юлія приїхала до Чехії п’ять років тому з подругою. Спочатку працювала позмінно на заводі. Але потім друг запитав її, чи не хоче вона спробувати водити автобус. Це було величезним викликом для жінки, яка закінчила курси перукаря. І вона прийняла цей виклик.
Можливість краще виспатися
«Хоча я отримала водійські права ще в Україні, придбала автомобіль і почала на ньому нормально їздити лише в Чехії. Але я подумала — чому б просто не спробувати автобус? Спочатку злякалася, він набагато більший за автомобіль», – пояснює Турко.
Іншою мотивацією для неї було те, що вона більше не хотіла працювати в нічні зміни. «Від цього я почувалася погано, це зіпсувало мій режим сну, мені довелося приймати снодійне. Зараз я все одно встаю на роботу о четвертій ранку, а лягаю о дев’ятій вечора, і це мені не заважає. У фіналі я відпочину набагато краще, ніж на заводі», – додає водійка.
У лютому цього року їй нарешті вдалося без проблем отримати посвідчення водія автобуса, а в березні вона приступила до роботи. За винятком одного погнутого дзеркала — без аварій.
«У мене є маршрут, де багато поворотів, тому я їду повільно. Знаю, що їду не одна, за собою маю дітей, літніх людей. Це велика відповідальність. Але краще трохи запізнитися, ніж потрапити в аварію», — зізнається Турко, яка керує меншим восьмиметровим автобусом Isuzu. «Однак інколи пересідаю і на більший».
Юлія Турко також має досить добрий технічний талант. У машині, наприклад, вона може сама змінити диски коліс. «Я цікавлюся технікою, люблю пізнавати нове. Я, мабуть, якась дивна дівчина», – сміється водійка.
Війну коментувати не хоче, але біженцям допомагає
А як на її роботу реагують чеські пасажири? «В основному вони милі, вони мені подобаються. Хоча спочатку дивилися дивно. Загалом я не маю проблем з поведінкою чехів щодо українців, але є кілька осіб, які налаштовані вороже. Але це також було ще до війни», – зізнається Турко.
Вона не хоче надто коментувати війну росії проти України. Крім матері, вдома залишилася її родина, там загинули її хрещений батько та друг. «Але одного разу я б хотіла туди повернутися», — додає жінка, яка іноді допомагає українським біженцям. Наприклад, з перекладом або під час спілкування з владою.
Також порівнює культуру на дорогах у Чехії та Україні. Хоча часто пишуть про хамство на чеських дорогах, Турко переконана, що чеські водії їздять доволі безпечно. «Чехи обережні, їздять повільно. У нас в Україні всі завжди кудись поспішають. Ми набагато дикіші», – визнає водійка, яка готується до іспитів з чеської мови, щоб подати документи на чеське громадянство.
Зараз у холдингу BusLine водіями працює близько сорока іноземців, більшість з яких з України, а також з Казахстану. «Найбільше їх у нас у новому районі Пардубіце, де їх близько двадцяти, троє з яких жінки з України. Компанія надає їм водійські та професійні права та перепідготовку, допомагає з мовою, проживанням чи сімейними питаннями», – додає Радован Вратни, піар-консультант компанії.
Читайте також: Із затишних Пардубиць – на фронт під Лиман. Українка залишила Чехію і стала фронтовою парамедичкою
