На парламентських виборах у Чехії відбувалося змагання між необхідністю цивілізаційного захисту від агресії Росії та внутрішніми питаннями, пише у Господарських новинах редактор Петр Гонзейк. Ці вибори зруйнували основний закон чеської політики, згідно з яким уряд принципово змінюється через вісім років. Після чотирирічної перерви до влади повертається Андрей Бабіш.
Його рух ANO переміг на виборах, отримавши 35 відсотків голосів. Лівоекстремістський рух “Stačilo!” зазнав невдачі, але загалом переміг весь вже майже колишній опозиційний блок – окрім ANO, це SPD з вісьмома відсотками та новачки — “Мотористи” із шістьма відсотками. Ці три угруповання можуть скласти чітку більшість у нижній палаті парламенту. Що буде далі в Чеській Республіці?
Який сенс у дешевій квартирі, якщо в неї полетить російська ракета?
Ці вибори стосувалися того, який наратив переможе. Урядовий, який ґрунтувався на необхідності цивілізаційного захисту від агресивної Росії, чи опозиційний, який наголошував на внутрішніх питаннях, таких як ціни на енергоносії, житло, реальні доходи. І більшість чехів прийняли рішення в дусі прислів’я «своя сорочка ближча до тіла» – питання рівня життя й байдужості до ціннісних чи міжнародних тем перемогло практично всюди. Виняток становить хіба що столичний регіон та частково Брно.
Росія щодня порушує повітряний простір не лише України, а й союзників Чехії по НАТО, організовує терористичні атаки… Хоча комуністи зазнали невдачі на виборах, їхнє гасло «Житло – наша зброя» зіграло на користь попередньої опозиції.
Питання про те, який сенс у дешевій квартирі, якщо в неї летить російська ракета, задавала лише меншість людей дорогою до виборчої урни. З іншого боку, поразку демократичних партій (SPOLU — 23 відсотки, STAN — 10, “Пірати” – 8) не можна пояснити виключно недалекоглядністю більшості електорату.
Провали Фіали і провали попереднього Бабіша
На практиці урядові партії не змогли переконати більшість чехів у правильності свого шляху. Обвал реальних доходів, стрімке зростання цін на енергоносії, величезна інфляція останніх років – це не те, про що чехи, значна частина яких має проблеми з виживанням, могли б просто забути і пробачити уряду Петра Фіали. Економічне відновлення, яке відбувалося останній рік, настало надто пізно, щоб показник симпатії між урядом та опозицією почав вирівнюватися.
Якщо порівнювати практичну здатність протистояти кризам, Петру Фіалі та компанії немає чого звинувачувати Андрея Бабіша. Його провал як прем’єра під час пандемії ковіду був, можливо, ще більш фундаментальним. Однак, марнославство – стара біда. Вона була затьмарена в очах виборців новою. І голосування виявилося відповідним.
Утім, результат виборів не означає, що чеське суспільство якось суттєво змінилося. За партії правлячої коаліції проголосувала приблизно така ж кількість людей, як і у 2021 році. Та невдоволення загальною ситуацією в країні привело до виборчих дільниць тих виборців, які чотири роки тому залишалися вдома. Явка зросла на чотири відсоткові пункти. Тобто майже всі “новачки” проголосували проти непопулярного уряду Петра Фіали. Протестні голоси, які чотири роки тому не були враховані (двадцять відсотків виборців не були представлені в парламенті), цього разу проголосували за рух ANO. Тому втрачені були лише голоси, віддані за комуно-соціалістичну коаліцію “Stačilo!” та “Přísaha” колишнього поліцейського Роберта Шляхти.
Рух ANO в будь-якому разі знову став гегемоном чеської політики. Цей рух знову досяг успіху в усіх групах виборців. Вже не можна сказати, що це здебільшого «партія пенсіонерів». Його виграш подібний до найкращого результату виборів в історії незалежної Чеської Республіки. Кращого результату досягла лише ODS під керівництвом Мірека Тополанека у 2006 році – 35,38 відсотка.
Очікується євроскептицизм та дружба з Фіцо та Орбаном
Тепер головне: з ким правитиме Андрей Бабіш? Його мрія про одноколірний уряд більшості згасла, хоча йому вдалося відвоювати частину виборців у SPD та повністю усунути “Stacilo!”. Але у нього немає депутатської більшості. І він не досягне її навіть разом з “Мотористами”, які є другими за прийнятністю варіантом для нього.
Тому, щоб здобути довіру, йому знадобиться принаймні мовчазна підтримка SPD Томіо Окамури, яка точно не буде безкоштовною. SPD вже ставить умову, що Чеська Республіка має припинити підтримку України – як у плані зброї, так і біженців. В урядовій констеляції ANO-MOTO-SPD очікуються стриманіше ставлення до Європейського Союзу, схильність до націоналізму та спроби ліквідувати громадські ЗМІ — Чеське телебачення — ČT та Чеське радіо — Čro. І практично неможливо буде передати Андрея Бабіша для притягнення до кримінальної відповідальності. Тому остаточний вердикт у справі «Гнізда лелеки», яка для нього йде не дуже добре, не буде винесений.
Навряд чи буде досягнуто угоди між ANO та нині ще чинними урядовими партіями щодо певної форми великої коаліції чи укладена опозиційна угода. Це означає що політика Чеської Республіки в наступні чотири роки буде схожою на політику словацького прем’єр-міністра Роберта Фіцо чи його угорського колеги Віктора Орбана. Тобто, соціальна розкіш у поєднанні з національним консерватизмом. Лібералів, які хочуть підтримувати Україну та європейську інтеграцію і здатні дивитися в майбутнє хоча б через певну ступінь бюджетної відповідальності, чекають щонайменше чотири складні роки.
