5.5 C
Czech Republic
додомуПорадиОсвітаХарків'янин Микита за рік вивчив чеську: знає її краще за однокласників...

Харків’янин Микита за рік вивчив чеську: знає її краще за однокласників – корінних чехів

Микита з родиною майже місяць прожив під бомбардуваннями. З мамою переїхав на Височину, де показав свої мовні знання та талант, і навіть зайняв третє місце на шкільній олімпіаді з чеської мови

reklama/реклама

Микита, український школяр із міста Харків, навчається у восьмому класі загальноосвітньої школи в місті Тржебіч на Височині. За рік перебування у Чехії він настільки досконало оволодів чеською мовою, що навіть переміг корінних чехів на олімпіаді з чеської мови.
Микита Задесенець приїхав до Чехії минулого року після початку широкомасштабного російського військового вторгнення. За цей рік він настільки досконало вивчив чеську, що навіть переміг чехів на олімпіаді з лінгвістики, пише Мілан Крчмарж у газеті “Денік”.

Микита Задесенець. Фото: Мілан Крчмарж, “Денік

Мовний талант

У охопленому обстрілами Харкові його родина протрималася менше місяця. Потім вирішила поїхати до Чехії. З батьками Микита приїхав до Тржебіча. Тут він пішов у восьмий клас загальноосвітньої школи імені Томаша Ґарріка Масарика. На той час він зовсім не володів чеською мовою. Але за майже рік він так швидко опанував мову, що зараз посів третє місце на олімпіаді з чеської мови. «Ми змагалися в рамках школи. Нас там було близько сорока», — з м’яким акцентом пояснює Микита.
Кажуть, у нього талант до мов. «Я також люблю знайомитися з іншими культурами. Я хотів бути лінгвістом», – веде мову далі Микита, зазначаючи, що окрім української та чеської, вільно володіє англійською та російською. «Я вивчаю німецьку мову в школі. Можливо, я вивчу іспанську, тому що в мене є друзі в Іспанії. І мені подобається їхня мова. Звучить дуже гарно», – посміхається він.
Оволодіти чеською мовою для нього було не так вже й важко. «Наприклад, чеська мова дуже складна для англійців чи німців. Але українська і чеська мови схожі, хоча кожна з них має певні особливості. Наприклад, вимова у вас майже така ж, як у нас», – пояснює він. Єдине, з чим іноді важко хлопчикові, це написання м’якого та твердого «і». «Для цього в чеській є правила, які мені довелося вивчити. Але в нашій мові є велика різниця у вимові «і» та «и». Слухаючи, ви можете визначити тверду чи м’яку вимову. Для цього нам не потрібні ніякі правила».
Він хотів би продовжити вивчення мов у середній школі і уже розглядав можливості, куди він міг би піти вчитися далі через рік. «Я знайшов мовну гімназію в Брно. Але Брно — дороге місто. Якщо не вийде, я хотів би вступити до гімназії в Тржебічі. Я вважаю це найкращим варіантом», – розмірковує учень.

Микита Задесенець. Фото: Мілан Крчмарж, “Денік

Бомбардування Харкова

Його рідний Харків знаходиться лише за тридцять кілометрів від росії, але росіянам так і не вдалося його завоювати. «Коли почалася війна, нас бомбардували щоночі. Ми не могли заснути. Жили ми або в підвалі, або у ванній. Це була найбільш ізольована кімната», – згадує Микита. Тому розумнішим рішенням було виїхати. Батько мусив залишитися в Україні. «Він не може виїхати, тому ми поїхали лише з мамою. Ми тут одні, братів і сестер у мене немає. Тільки двоюрідний брат. Йому 21 рік, і він також змушений був залишитися в Україні», – додає Микита Задесенець.

Микита Задесенець. Фото: Мілан Крчмарж, “Денік

Вони звикли до вибухів

Виїхали й деякі його друзі з Харкова. Наприклад, навіть до Англії чи Данії. «З мого класу в Харкові залишилося близько двадцяти людей. Ми спілкуємося, тому я знаю, що вони звикли до постійних вибухів. Завжди десь ховаються і вже не лякаються. Вони сприймають це як належне», – описує він те, що чехам взагалі важко уявити. Водночас він додає, що батьки його однокласників зараз в основному зараз переймаються високими цінами, меншим вибором продуктів та вищим безробіттям.
Він хотів би залишитися в Чехії, але хотів би колись у майбутньому відвідати Україну, щоб побачитися з друзями. “Я би пішов на риболовлю зі своїм найкращим другом. Навколо Харкова є озера та менші річки. Щоб ловити рибу в Україні, нам не потрібні документи. Тут, правда, треба навіть скласти іспити та мати квиток. Я запитав, як це отримати, і вони сказали, що я маю ходити в якийсь гурток”, – розповідає він про одну з речей, яка його здивувала в Чехії.
Війна триває вже рік. І, як додає молодий українець, вже в лютому він відчував, що щось почнеться. «Це було просто очевидно. Росія вже перекинула війська до наших кордонів десь у листопаді. Я не знав, коли почнеться війна, але знав, що буде. І коли я прокинувся 24 лютого, вона вже була поруч», – знизує плечима, згадуючи про миті, які повністю змінили його життя.

Читайте також: Як швидко та безкоштовно вивчити чеську мову

Приєднуйтесь до нас у соцмережах

ПОВ'ЯЗАНІ СТАТТІ
reklama/реклама