Замилування долею закарпатських українців – головний мотив нового фільму чеського режисера Владіміра Моравека під дещо закрученою назвою «Бандити для балади». Легенду про колочавського розбійника Миколу Шугая режисер опрацював як своєрідне драматично-романтичне “роуд-муві” карпатськими горами. У роботі з неакторами режисер також бере приклад з Мілоша Формана.
Для фільму важлива музика, пісні з мюзиклу грає Південночеська філармонія, тому національна прем’єра фільму, робота над яким тривала 5 років, відбулася 4 листопада у Чеських Будейовицях, в кінотеатрі “Котва”, повідомляє ЧТК. Національна прем’єра 84-хвилинного фільму відбулася 4 листопада в кінотеатрі Kotva у Чеських Будейовицях. Також перегляди були наприкінці жовтня на 26-тому Міжнародному фестивалі документальних фільмів у Їглаві. Фільм був знятий за сприяння брненського видавництва “Вітряні млини”, Чеського центру в Києві та ряду інших фірм та інституцій. Зйомки почалися у серпні 2018 року у Колочаві, і відбувалися в Угерському Градішті, в Словаччині та інших місцях.
Історія та сучасність
“Це базується на нашому досвіді подорожі Південночеської філармонії до Колочави, де наприкінці вони зіграють знаменитий концерт із «Балади бандитові». Під час цього сталося багато дрібних катастроф. Я їх усіх записував. Тоді ми вирішили, що будемо стежити за історією про жахливо добрі наміри європейських інтелектуалів, які люблять певну музику та якусь історію, та хочуть виконувати їх у просторі їхнього створення, і що у цьому процесі піде не так”, – сказав Моравек. У фільмі він відобразив реальний досвід, який, за його словами, був смішним, зворушливим і катарсисним.
Ключова героїня – молода українська дівчина, яку грає Тереза Маречкова. Також у фільмі з’являться автор музики до відомої постановки Мілош Штедронь та відомі чеські актори Мірослав Донутіл і Болеслав Полівка. Актора, в якого закохується дівчина з Колочави, зіграв Ян Задражіл.
Фільм знімали в Брно, Угерському Градішті, Словаччині та прямо на Закарпатті, яке, як відомо, на час тих подій (20-30-ті роки ХХ століття) входило до складу Чехословаччини. “Це фільм про небесне кохання. Про Закарпатську Україну, про край, де діяв відомий розбійник Микола Шугай”, – пояснює режисер.
Розбійник та романтика
Розбійник, якого називають іноді “останнім карпатським опришком” — справжня особа. Він жив на початку ХХ століття, здезертирував з війська, ховався у горах від жандармів в околицях Колочави в районі Волового (нині Міжгір’я) на закарпатській Верховині. За легендою, він “від багатих брав та бідним давав”. Після кількох вбивств за його голову було оголошено винагороду. Зрештою, Миколу Шугая та його молодшого брата Юру у серпні 1921 року зарубали ті ж самі “приятелі” – розбійники заради викупу. Однак жандарми видали це за власний успіх. Його дружину Ержіку тримали у в’язниці.
Історія Шугая стала відомою після того, як чеський письменник Іван Олбрахт приїхав до Колочави у 1930-х роках. Збираючи від місцевих різні відомості, він написав роман “Микола Шугай — розбійник”, зняв стрічку “Марійка — невірниця” та створив ряд інших робіт. Його творчість стала у Чехословаччині дуже популярною, вивчалася у школах, ставилася у театрах, за її мотивами знято кілька художніх і документальних фільмів, написані романтичні пісні, преса рясніла репортажами з Колочави.
Найвідомішою є кінопостановка Мілана Угде та Мілоша Штєдроня. Брненський театр «Гусак на нитці» у стилі гіппі у 1978 році зняв мюзикл “Балада бандитові” (в оригіналі “Balada pro banditu”). Головні ролі зіграли Мірослав Донутіл, Іва Біттова та Болеслав Полівка. Завдяки літературній, медіальній та культурній популярності село Колочава стало своєрідною туристичною “Меккою” для чехів, які через нього частіш за все знайомляться вперше з Україною.
Любов, музика та місцеві жителі
Замилування долею закарпатських українців – головний мотив нового фільму про Миколу Шугая від режисера Владіміра Моравека. “Вони дуже зворушливо бажають чогось, чого не отримують, і вони не перестають любити. Це також підкріплення для нашого життя: любити навіть те, що ви втрачаєте”, – розмірковує Моравек.
Моравек, дещо в дусі фільмів Формана 1960-х років, залучив до зйомок місцеве населення. У фільмі дуже важко розпізнати, що є реальністю, а що зрежисованою реальністю. “Зрештою, Мартін Губа та Павла Томікова дуже вміло вжилися в свою роль», — сказав режисер.
Іншим важливим «актором» є музика Штєдроня. Це — хвилююча мелодія, «виття чоловічих сердець, відповіді жіночих голосів, гумор, доброта, які зуміла передати Південночеська філармонія.
Для Моравека це — його третій повнометражний фільм після «Нуди в Брно» (2003) і «Грубеш і Мареш — друзі під дощем» (2005). Він вважає, що нова стрічка в порівнянні з ними більш тужлива. «Також сумнішою й тривожнішою є доля цієї частинки Європи. Південночеська філармонія гарно співає на тему тривоги. І це те, що має робити артист зараз», – сказав Моравек, маючи на увазі війну росії проти України.
Читайте також: Тиждень українського фільму у Празі 8-15 листопада 2022
Дивіться трейлер фільму:
