Авторка: Марина Ковальова“Українці, коли знаходяться в скрутних умовах, завжди гуртуються. Особливо зараз побачили єднання не лише українців за кордоном, а й чехів. Вони пережили радянську окупацію у 1968 році та Оксамитову революцію у 1989. Чехи розуміють ціну свободи і бачать спільні моменти в наших історіях. Тому підтримка українців у Чехії попри все залишається сильною, тому ми за це дуже вдячні”, — каже засновниця української громадської організації “Щедрик” у місті Оломоуц Юлія Красиленко.
До 2014 року біологиня Юлія Красиленко бачила свою наукову кар’єру на півострові Крим. Зараз Юлія — викладач природничого факультету Університету Палацького. Півроку тому в Оломоуці вона разом з групою українських активістів офіційно зареєструвала громадську організацію з рідною для кожного з нас назвою — “Щедрик”.
Редакція ProUkrainu.cz поспілкувалася з Юлією про діяльність організації, підтримку українців в Оломоуці та кримськотатарську культуру. Подкаст можна послухати на наших платформах на Apple Podcasts, Spotify та Google Podcasts.
Центр “Щедрик” прописався в Оломоуці на Літовельській, 14 (Litovelská 14). Це приміщення українським активістам надала дружня організація Člověk v tísni, яка з початку повномасштабної війни допомагає українцям.
Чим займається український “Щедрик” у чеському місті?
Своєю головною метою вважаємо інтеграцію українців до чеського суспільства, а також знайомство чехів з українцями та українською культурою. Насправді, у нас дуже багато напрямів діяльності і, в першу чергу, ми допомагаємо вирішити нагальні побутові проблеми українців, які тільки приїхали до Чехії. Наприклад, поселення, юридичні питання щодо документів, пошук роботи і, звісно, вивчення мови. Курсами чеської для дітей та дорослих цікавляться з початку повномасштабної війни найбільше. Також “Щедрик” організовує ряд культурних подій. Наприклад, нещодавно ми провели на головній площі міста День Вишиванки, а зараз готуємося до великого різдвяного концерту, де ми з великої сцени заспіваємо як українські, так і чеські колядки.
У центрі “Щедрик” започатковано декілька проектів: про що вони та для кого?
У “Щедрику” відбувається багато різноманітних подій. Зокрема є дуже важливий проект Школа української культури, який функціонує з осені 2022 року. Саме він і несе цю культурну місію “Щедрика” — розповісти відвідувачам цієї школи про різні аспекти української мови, літератури та культури загалом. Нещодавно для розвитку цього проекту ми навіть здобули грант від благодійного фонду VIA та уряду США. Також у центрі щосуботи відбуваються уроки української історії, де дітям професійні історики проводять лекції про різні історичні часи. А ще не можу не згадати Школу української пісні та вокалу у рамках проекту “Камертон”, де викладає професійна співачка з Києва. До цього проекту постійно приєднуються як діти, так і дорослі, і для нас він, в першу чергу, виконує функцію психологічної підтримки.
А прийшла ідея відкрити громадську організацію?
Насправді, вона “висіла у повітрі” вже давно, ще з початку повномасштабного наступу. Ще до 24 лютого 2022 року в Оломоуці сформувалася невелика українська діаспора з людей, які приїхали сюди в різні часи. І до великої війни сьогоднішні громадські активісти ними не були. Але, спостерігаючи за подіями вдома, ми не могли просто сидіти склавши руки. Хтось поїхав в Україну на фронт, хтось залишився тут і допомагав чим міг. Ми збирали та передавали їжу, дитячі іграшки, медикаменти та теплий одяг. Деякі з нас проводили інтеграційні збори, організовували мітинги в підтримку України та перекладали для волонтерських центрів. І все це не тільки для того, щоб допомогти Україні та українцям, а й для того, щоб загасити власну тривогу. У цих турботах ми час від часу перетиналися, поки Сергій та Ольга Степанови не запропонували нам об’єднати сили.
Кажуть, все почалося з Facebook групи «Olomouc helps Ukraine»?
Так, рішення про її заснування ми прийняли в перші дні війни, щоб заспокоїтися та зрозуміти, що ми не самі. Вона створена не тільки для українців, а й для чехів, які хочуть допомогти українцям. Ми відчуваємо велику вдячність, кожного разу, як бачимо, що чехи публікують в групі оголошення про додаткові курси спеціалізації, вакантні робочі місця, оренду житла і так далі.
Чи можуть українці в Оломоуці долучитися та помогти розвитку “Щедрика”?
Цим вони постійно і займаються, створюючи попит та пропонуючи свої власні ідеї. Хоча, я періодично дивуюся, зустрічаючи в Оломоуці українців, які нічого не знають про існування тут українського клубу та українських організацій. Наприклад, нещодавно їхала в таксі з українцем, який тут жив ще задовго до війни, але він про існування “Щедрику” почув від мене вперше.
Ми дуже вдячні Оломоуцю. Для нас він став другим домом, для когось тимчасовим, для когось, на жаль, на дуже довгий термін. Тому ми намагаємося не паразитувати, а робимо теж свій внесок у розвиток міста. Наприклад, українська громада брала участь у заходах з прибирання Оломоуця або висадки рослин у парку. Так чи інакше, ми теж намагаємося цьому місцю віддати частинку себе.
Зараз Ви працюєте в Університеті Палацького, займаєтеся клітинною біологією рослин. Як взагалі потрапили до Чехії?
До переїзду я теж вивчала клітинну біологію рослини. Після випуску з Києво-Могилянської академії, я вступила в аспірантуру при одному з інститутів Академії Наук. Там захистила дисертацію. А потім я здійснила свою мрію: почала наукову роботу в Криму, хотіла писати докторську дисертацію з кримської флори. І взагалі своє майбутнє я бачила саме там. Але, на жаль, росія своєю підступною анексією зламала плани багатьох, мої – в тому числі. Тож, коли в 2014 році до мене прийшов дружній лист від тоді ще незнайомих колег з Університету Палацького з пропозицією приїхати і займатися дослідженнями у них на кафедрі, я погодилася. Тому що моє кримське майбутнє було туманним, а пропозиція перейти до російської академії наук — огидною. Через рік, в 2015-му, я здобула Вишеградську стипендію і вперше приїхала в Оломоуц.
У своїх соцмережах Ви часто пишете про вивчення кримськотатарської культури. А чи розповідаєте чехам про культуру однієї з корінних народностей українського півострова?
Вони нею дуже цікавляться. Дуже зворушливо, коли в 2015 я намагалася пояснити чехам, що анексія Криму це велика втрата для українців, а мої друзі чехи мене підтримували. І підтримують досі, наприклад, нещодавно запропонували мені привезти спадок кримських татар та організувати виставки в різних музеях Чехії. Ми зараз над цим працюємо. Ця культура викликає інтерес, бо вона мало досліджена, але, на жаль, вона тривалий час не асоціювалася з Україною. Не знати нічого про кримськотатарську культуру зараз насправді дуже прикро. Бо, по-перше, вона дуже цікава, по-друге, багато кримських татар зараз воює на боці України. І через вдячність до них, я вважаю, українцям необхідно більше цікавитися їхньою культурою.
Мені нарешті вдалося здійснити свою мрію, і я нещодавно вступила до Таврійського Університету на кримськотатарську філологію. Сподіваюся отримані знання мене наблизять до розуміння кримськотатарської культури, і коли Крим повернеться ці знання стануть у нагоді, щоб зблизити українців та кримських татар.
Читайте також:
Громадський центр “Світло”: консультації, курси чеської та цікаві заходи
