Ці тисячі людей знаходяться у Празі, вони регулярно відвідують Голешовіце. Тут вони прямо контактують Уряд. Раніше отримання гуманітарної фінансової допомоги можна було вирішити практично повністю онлайн. Особисто до відділення мали прийти лиш ті, хто не мав можливості отримати ключ eGovernment або BankID. Нині все більше людей змушені зʼявлятись у відділеннях Центру зайнятості особисто. Це призводить до довгих черг і неякісної комунікації.
Ситуація на місцях у відділеннях Центру зайнятості досить складна. Чому так? Про це ми спілкувались із Яном Черним, Директором соціально-освітніх програм неприбуткової організації “Člověk v tísni” (“Людина у скруті”). “Людина у скруті” допомагає безпосередньо на місці, де знаходиться Уряд, тобто у відділенні Центру зайнятості на Празькому ринку – Pražská tržnice в районі Голешовіце – Holešovice.
Біженці та чеські бідні
“Влада вирішила, що буде трошки менш привітною” – зазначає Ян. Опозиція постійно критикує владу – мовляв, та не думає про чехів, а надає перевагу українцям. Питання підтримки українських біженців і біженок сьогодні надзвичайно емоційне. І влада реагує на політичні нападки.
Почали більше тестувати, контролювати фінансове становище людей. Чи отримують вони щось безкоштовно? Чи не мають якихось зберігань? Чи заробляє хтось іще в родині?
“Власне кажучи, до біженців почали ставитись як до чеських бідних, що перебувають у матеріальній скруті”
– пояснює Ян.
Центр зайнятості (Уряд Праці) керується нормативним актом під назвою Zákon o hmotné nouzi (з чеської “Закон про матеріальну скруту” – ред.). “І цей закон написаний у тоні “підозри”. Культура на місцях у відділеннях Центру зайнятості, та й політика Чеської Республіки взагалі така, що вони ставляться [до людей, що просять фінансову допомогу – ред.] із підозрою”, – зазначає Ян.
Ситуацію також підігрівають політики, зокрема найбільш праві партії. Вони часто говорять про зловживання фінансовою допомогою з боку людей, котрі не мали би права отримувати її. Це своєрідна “політична міфологія”, через яку бідних і безробітних атакують, мовляв, вони самі винні. “Велика кількість людей не подає заявки на фінансову допомогу, назважаючи на те, що мають на це право. Адже в цьому суспільстві це взагалі соромно.
Деякі старші люди [громадяни Чехії – ред.], наприклад, кажуть – я не буду тим невдахою”.
Ян Черни
Уже перед повномасштабною війною ситуація була непростою, а нині й тим паче.
Уряд: Нестача ресурсів
Детальне дослідження ситуації кожного окремого заявника на виплату гуманітарної допомоги вимагає значних ресурсів. Яких Уряд (Центр зайнятості) просто немає.
Ян Черни називає цікаві цифри. Загалом у Центрах зайнятості в Празі – а ці відділення опікуються як самою столицею, так і навколишніми населеними пунктами – є понад 600 робочих місць, можливо 650. З них ще до початку повномасштабної війни 170 були вакантними – а це майже чверть.
Тобто не вистачає десятків людей, котрі б обслуговували клієнтів. Зокрема, у відділенні на Празькому ринку, наприклад, є 20 робочих місць і компʼютерів. Але мало коли за кожним хтось працює.
Це повʼязано з політикою винагороди людей, що працюють безпосередньо на місцях та контактують з відвідувачами.
“Держава їм пропонує трохи менше ніж 19 000 крон як вступний оклад”
– Зазначає Ян
Це складна, емоційно напружена робота. До того ж, доводиться спілкуватися з людьми, котрі здебільшого не володіють чеською. Хто ж захоче виконувати таку роботу, коли можна заробити на десять тисяч більше, працюючи на касі в супермаркеті? Тому вільні робочі місця не заповнюються. Люди часто не тримаються місця.
“Щоранку там [у відділенні Центру зайнятості на Празькому ринку – ред.] навчають нових людей. Це не надто складно, а коли настане якась проблема, то на місці є менеджер. Головне питання – це кількість працівників. Держава має підвищувати людям зарплатню”, – коментує Ян.
Часто і самі співробітники Центру зайнятості змушені звертатись по допомогу – особливо у столиці. У інших містах Чехії немає настільки великої проблеми, адже витрати на життя здебільшого не настільки високі.
“Якщо йдеться про жінку, котра [працює у Центрі зайнятості – ред.] має дві дитини та проживає у Празі, вона і сама часто мусить просити про матеріальну допомогу”, – додає Ян. – “Ми собі жартували, що в оголошенні про роботу [у Центрі зайнятості у Празі – ред.] може бути написано як бонус: для вирішення питань матеріальної допомоги не мусите відходити з робочого місця”.
Чому всі українці на Празі 7?
Уряд Праці (Центр зайнятості) на офіційному сайті вказує: “Подайте заяву на отримання гуманітарної допомоги в електронному вигляді через додаток або в будь-якому контактному офісі Центру зайнятості Чеської Республіки, залежно від місця вашого фактичного проживання”.
Втім, у Празі перестали обслуговувати українців, що звертаються за гуманітарною допомогою до відділень за місцем проживання. Усіх скеровують в Уряд до Голешовіц, на Празький ринок – одразу.
У Празі вже у січні у деяких відділеннях Центру зайнятості не могли впоратися з кількістю клієнтів, уже тоді були черги. Ян зазначає, що їхня організація допомагала деяким клієнтам із отриманням фінансової допомоги, і вже тоді це могло тривати 2-3 місяці.
А після прибуття біженців з України у Центрі зайнятості мали фактично вирішувати питання двох паралельних довгих черг: громадян Чехії та новоприбулих українців. У чергах починали виникати чвари, зʼявлялось суперництво: чехи вважали, що мусили так довго чекати через українців, а українцям здавалось, що чеська черга рухається швидше. Питання емоцій та сварок на місцях так і не вдалось вирішити, тож було вирішено направити усіх біженців до одного контактного місця – спеціально створеного відділення на Празькому ринку в районі Голешовіце.
Важливу роль відіграв також інший фактор: не вдалось найняти достатню кількість перекладачів, щоби забезпечити мовну підтримку для всіх відділень по Празі.
Волонтерство на місцях
“Ми надали перекладачів, а також допомагали людям зорієнтуватись на місці”, – розповідає Ян. “А коли вони йшли та були засмучені, ми вирішували – що саме там сталось?”
Люди звертались на україномовну гарячу лінію організації “Людина у скруті” здебільшого за інформацією: “Коли був великий тиск на швидкість опрацювання, подання інформації було не ідеальним”.
Дзвінків було стільки, що стало очевидним: ситуація дивна, щось не працює. Те саме казали декілька організацій – наприклад, Člověk v tísní, SIMI, Dignity, тож виділили гроші та кадри для допомоги на місці з чергами, і також водночас почали спілкуватися з Центром зайнятості.
Першим успіхом стало те, що вдалось домогтися змін у організації охорони. Після численних історій про те, як скандально охоронці ставилися до мам з дітьми у чергах, і наскільки жахливою була організація черг, нарешті вдалося замінити охоронців.
Волонтери продовжують допомагати
Вони водночас і надають, і збирають інформацію. Ян розповідає: “Було би добре отримати від Міністерства [детальну – ред.] методику, згідно з якою працівники Центру зайнятості вирішують [кому надавати допомогу – ред.] Тут дуже багато ситуацій, коли працівник Центру зайнятості мусить прийняти рішення згідно з певними критеріями”.
Адже ситуація кожного біженця індивідуальна, і необхідно розбиратись. Ян розповідає: “Наприклад, хтось скаже: ми готуємо їжу разом із родиною, у якої живемо, вони нам з цим допомагають. Ага! Мають їжу – значить, нічого не мають отримувати. І люди, можливо, платять порівну з родиною, яка прихистила. Але за короткий час перебування у відділенні Центру зайнятості працівники не можуть зробити висновок, наскільки великою проблемою буде, якщо родина не отримає ці гроші”.
Але так само індивідуальний і кожний працівник Центру зайнятості – хтось прочитає методичку повністю, хтось поверхово, хтось має свої політичні погляди та по-своєму ставиться до ситуації.
Було би добре зменшити людський фактор і зробити більш зрозумілим процес прийняття рішень. Але навіть у волонтерів на місцях немає повного тексту методики, за якою схвалюють виплати гуманітарної допомоги.
“Ми збираємо інформацію про процеси прийняття рішень, і з нашого досвіду – вони відрізняються. У Годоніні, Кийові, у Брні та Остраві – все може відрізнятись у досить схожих ситуаціях [біженців – ред.]”, – розповідає Ян.
Що далі?
“План такий – краще керувати рухами людей протягом місяця. Мати кращу систему у черзі, дигіталізувати чергу. Щоб не потрібні були охоронна фірма, наглядачі, паркани тощо. Люди візьмуть номерок, бачитимуть його на табло. І будуть розуміти – їх черга прийде через дві-три години, можна відійти та повернутись. Не мусять стояти в черзі разом зі сотнями інших людей та слідкувати, аби ніхто не проскочив”, – пояснює Ян.
Водночас, за словами волонтера, Уряд, точніше керівництво Центру зайнятості, веде перемовини з Міністром праці та соціальних справ, а той – з Міністром фінансів. Вирішується можливість отримання додаткового фінансування. Аби закривати вільні вакансії в Центрі зайнятості.
Чи можливо приймати на ці позиції, наприклад, біженок з України, черед яких тисячі шукають роботу? Теоретично, можливо. Серед українців багато кваліфікованих людей, які могли б виконувати цю роботу.
Єдине питання – знання мови. Без неї не впоратись на місцях.
Читайте також: “Людина в скруті” звітує про підготовку до зими
