Допомога українцям у Чехія — де її знайти? Говоримо про це із Оленою Савенковою, співзасновницею проєкту “Vítej v Česku”. Ініціатива допомагає українкам, молоді та дітям у адаптації в новій країні та розвитку власної справи, проводить безкоштовні менторські програми та вебінари. З пані Оленою обговорюємо проблеми, що турбують українців зараз та із чим може допомогти “Vítej v Česku”.
Ця організація займаємося адаптацією й інтеграцію українців. Намагається працювати у містах із найбільшою концентрацією українських біженців. “Найбільше ми працюємо у великих містах: Брно, Острава, Прага. Потім йдуть вже менші — Прибрам, міста навколо Брна. Там є багато активних людей, які хочуть знайти своє призначення на новому місці”, — розповідає Олена Савенкова.
“Проблемні” — це міста, де є багато українців, але де немає чим зайнятися. Там знаходяться люди, які у більшості пребуваються на соціальному забезпеченні, не мають наснаги (або можливості) працювати над собою, працювати взагалі.
Це Ліберець, це Мост. Ми за 2 роки не змогли до нашої програми приєднати Карловарський край. Тому зараз ми над цим будемо більше працювати, щоб саме цей край більше “взяти під своє крило”, їм допомогти.
Чим конкретно допомагаєте?
У нас є команда, вона змінюється, до нас додаються нові люди. Це дуже дружня команда — є на кого покластися. Кожен знає свою роботу, і ми йдемо до загального результату.
Як працюємо: почали з написання наших матеріалів, щоб не шукати у когось. У нас є 3 навчальні посібники, пишемо четвертий. Ми більш орієнтовані на підприємництво, щоб люди могли в собі знайти здібності, які їм допоможуть далі розвиватися будь-де, будь-коли і в будь-якому напрямку. Зараз українці можуть собі дозволити почати життя з нового аркуша, почати щось робити, чого раніше навіть не уявляли. Я ніколи не уявляла, що буду менеджеркою проєкту на декілька тисяч людей.
Все почалося з групових занять для дітей від 6 до 15 років. Це було літо 2022, за перше літо ми набрали 511 груп по цілій Чехії — більше двох тисяч дітей шкільного віку. Ми їм давали 4-годинні ознайомчі курси — як жити у новій країні.
Потім стали орієнтуватись більш на підлітків 15-18 років. У нас були курси на 80 годин — саморозвиток, фінансова грамотність. Потім робили такий же курс для жінок 18+. І бачимо великий запит від дорослих українок, які мають професію, за якою не можуть працювати тут, і хочуть або знайти щось нове, або навчитись використовувати свої професійні навички в ЧР.
Допомагаємо різним чином: групові заняття, індивідуальний менторинг. Також у нас є онлайн-академія YourChance. Там за найближчі 3 місяці розробимо онлайн курс “Vitej v Česku”, щоб залучити якнайбільше українців у Чехії і допомогти їм знайти себе в цих умовах.
Як люди можуть доєднатися до проєкту?
Ми дуже “флексібільні” — дивимося на те, що хочуть українці, що їм потрібно наразі. І одразу знаходимо рішення як їм допомогти. Тому зараз ми розробляємо навчальний посібник, там буде все про підприємництво: як з нуля побудувати свою справу, як робити маркетинг. Ми більше орієнтовані на жінок і на дівчат.
Як доєднатися: ми є у соцмережах “Ласкаво просимо до Чехії”, пишемо українською та чеською. Vitejvcesku.cz – наш сайт.
Чи є у вас історії людей, які пройшовши ваш курс, а потім розпочали власну справу або знайшли роботу?
Оскільки у нас тільки молоді більше ніж 3600 людей, то там історій достатньо. Жінок у нас було 200, зараз ми на Інстаграм та Фейсбуку робимо відгуки від дівчат з посиланнями на їх бізнеси. Бо це нормально, коли ми один одному допомагаємо. Дівчата всі дуже класні. Навіть якщо вони щось уже вміли і робили, їм був потрібен саме поштовх.
У нас була менторська програма для жінок. Вони приходили зі своїм запитом — ми за 5 зустрічей його вирішували. Комусь склали класне резюме і надіслали до нормальної агентури. Або допомогли знайти роботу іншими шляхами.
Є один приклад: Аня Василенко, вона робить чудові торти. Вона це робила і до нас, але прийшла і отримала поштовх, підтримку. Побачила, що це буде працювати. Зараз має невеличкий бізнес у Празі. Її вже знають і до неї йдуть.
Є молодь. У нас у червні закінчилася менторська програма для молоді – 15-23 роки. А там неймовірна кількість дівчат, хлопців молодих. Є дві дівчинки з Маріуполя, які знайшли себе в розмальовуванні шоперів, наприклад. І зробили з цього бізнес — у них все в українському стилі. Вони навіть роблять майстер-класи.
На онлайн-академії Your Chance ми зробили курс для медсестер з України – мова та підготовка до іспитів, щоб вони могли тут працювати законно. Курс, на жаль, платний. Це наша єдина платна основа, але щойно знайдемо на це спонсорування, зробимо все безкоштовним. Як будуть запити, будемо шукати, як зробити це для інших категорій – для лікарів це складніше, звісно, але все ж таки можливо. Тобто дивимося на запити — як бачимо багато запитів — допомагаємо або знайдемо тих, хто допоможе.
Ми даємо людям віру у себе. Показуємо, що все можливо. Як маленький приклад: я ніколи не думала, що когось на щось можу надихнути. Мені телефонує одна жінка з менторської програми і каже: ваші поради були корисні, але найбільше ви мені дали віру в те, що я все можу. Каже: “Якщо ви з такою дитиною змогли вивчити чеську, то і я зможу, правильно?” А я навіть не думала, що можу бути прикладом.
Ви згадали про власну історію. Знаю, що вона пов’язана із історією виникнення проєкту. Розкажіть, як був створений “Vítej v Česku”.
Я з Харкова, приїхала сюди в евакуацію з дитиною. Зараз йому 17, а приїхали ми наприкінці квітня 2022. Одразу скажу, у мене дитина з аутизмом. Ми виїхали через “Емаус” — організація, яка допомагає людям з інвалідністю. Мені запропонували приїхати в Чехію. Зібрала дитину, два рюкзаки і на потяг. Їхали довго. Хочу сказати сердечне дякую за всю допомогу по дорозі — поляки, чехи, це неймовірно було, не очікувала, що все так.
Їхали “весело” — змінили 5 потягів, поки доїхали, потім із жінкою, яка нас зустрічала ще годину авто. Ми приїхали, я розплакалася, бо побачила білу постіль і нічого не гриміло. Ми з дитиною заснули годин на 12, він заснув в обіймах з українськими цукерками.
Познайомилася із жінкою, що нас везла, стали спілкуватися. З’ясувалося, це пані Яна Мерунькова, яка вже 15 років має YourChance і допомагає людям. Два основні її проєкти — це фінансова грамотність для шкіл, щоб діти з 6 років знали про фінансову грамотність. Є ще “Začni spravně”, дуже великий проєкт для дітей з дитячих будинків. Весь цей досвід, який організація набула за 15 років, ми залучили до “Vitej v Cesku”.
Діти з дитячих будинків мають приблизно той же шлях, який мають зараз українці — з нічого вийти кудись.
Мене запросили створити цей проєкт. Менше ніж за місяць написали першу книжку, і наші з Яною імена є на першому підручнику. Потім була HR для українських вчителів.
У “Vítej v Česku” на ДПП працювали більше ніж 100 українських учителів. Ми дали їм роботу. Бо це був такий шок — перше літо, ніхто нічого не знав. Люди були без роботи, але вони горіли серцем щось створювати. Наші українські вчителі – це щось неймовірне. У нас команда із 5 людей. Коли нам було зовсім важко, брали ще дві людини на допомогу.
Чим взагалі займається академія YourChance — це шлях до особистого розвитку. Ми шукаємо в людині те, що в неї сильне, не намагаємося слабкі сторони підняти. Це велика різниця між нашими менталітетами, бо якраз у чехів є чому повчитися. Вони працюють інакше, ніж ми. У нас є щось добре і у них.
Ще одна з цілей наших активностей — залучення українців до чеської спільноти, щоб не було соціальних бульбашок. Щоб вони бачили нас, ми бачили їх, і брали найсильніше з обох сторін.
Подкаст можна послухати на наших платформах на Spotify та Apple Podcasts.
Ви згадали, що відкриваєте курси відповідно до потреб українців. Які наразі найбільші потреби серед української громади у Чехії?
Всі знають про зміни Lex7. Але ми не можемо допомогти, наприклад, з житлом. Можемо зробити інші речі — націлені на різні питання. Українці мали розуміти, що не буде все життя безкоштовного житла. Це не може бути вічно. Тому ми завжди намагаємося доносити, що так — ми вдячні, але нам ніхто нічого не винен. Будь-де в будь-якій країні ви можете скористатись допомогою, але намагайтеся паралельно щось робити для себе. Робити так, щоб ви не залежали ні від держави, ні від чоловіків. Ми не можемо це собі дозволити.
Тому, коли зараз у деяких починається паніка — мене це дивує. Бо інформація про те, що закінчиться можливість безкоштовно жити, була уже рік. Чехія нам дуже допомагає, але ми маємо показувати себе з тих сторін, щоб на нас ніхто не казав: “приїхали просто так”.
Днями вперше почула таке. Була в Остраві, їхала у трамваї і якийсь не дуже тверезий чех кричав на мене. Я не знаю, як він зрозумів, що я українка. Він почав дуже агресувати. І я просто відчула, що це мене не зачіпає. Я взагалі тут як вдома. Кричить людина – хай кричить. Я не можу на це мати вплив.
Але я можу мати вплив на те, щоб українці себе так поводили, мали таку гідність, щоб ніхто не подумав сказати “українці йдіть додому”. Цифрами доведено, що ми вже давно все відпрацювали. І тому стидатися, що я тут українка, я тут біженка — я не буду.
І мені ще сподобалось, що під час тієї ситуації поруч сиділа молода чешка, і вона почала на нього кричати, що “я не дозволю вам тут ображати людину”. Вона мені сказала “я не хочу, щоб ви думали, що всі чехи такі, як він“.
Проблема, яка загострилася
Стосовно того, чого більше за все люди потребують: зараз це психологічні консультації.
Коли організовували курси для української молоді, побачили, що у них дуже важкий вік, плюс травма війни. Вони приходили спочатку на групи, які ми робили офлайн для того, щоб діти там здружилися. Їм дійсно не вистачає друзів. Уже 2 роки наші перші групи досі товаришують між собою.
І потім, коли з’ясували, що молодь потребує психологічного консультування, ми вирішили, що можемо і це знайти. Буквально за тиждень я знайшла 23 психологи, половина з них була в Чехії, половина в Україні. І ми зробили за 2 місяці 1052 години психологічних консультацій. Ми робимо зараз книжку онлайн із історіями наших учасників, щоб люди бачили, що допомога є, що є хтось, хто допоможе і все це безкоштовно.
