8.6 C
Czech Republic
додомуНовиниАктуальнеФейки про українців в Європі: хто поширює та як протистояти

Фейки про українців в Європі: хто поширює та як протистояти

reklama/реклама

Показати українців у найгіршому світлі, зіпсувати ставлення Європи та світу до громадян України – це було та залишається одним з головних завдань російських інформаційних військ. Пропогандисти рф і раніше «сипали» в бік України відвертою брехнею і нісенітницями, а зараз фейків побільшало разом з обстрілами на фронті. Випадки дезінформації проти українців трапляються і в Чехії. Як створюються та поширюються фейки про українців у Європі та що спільного вони мають в різних державах ЄС – про це редакція ProUkraїnu розпитала в української фактчекерки та медіаекспертки Альони Романюк.

  • В Європі продовжують війну в Україні називати конфліктом. Незважаючи на всі ті звірства, які чинить росія в нашій державі. Як ви вважаєте, що саме робить українська влада аби зруйнувати стереотипи, нав’язані російською пропагандою, про те, що це не війна, а конфлікт? І чи це взагалі можливо?

Я вважаю, що робить на всіх існуючих рівнях. На політичному, починаючи з президента і закінчуючи послами, депутатами в різних країнах. Ми називаємо війну війною. Все, що відбувається у нашій країні – війна. Це чітко звучить від нас. Ми теж комунікуємо, не тільки росія. Війну війною називають активісти, українські журналісти. Ми спонукаємо до цього усіх, хто пише. Скрізь, де даємо якісь коментарі, називаємо війну війною. Не конфліктом, не “спєцоперациєй”, тому що це підміна понять. У нас війна, на нас напала росія. Вона окупувала частину наших територій у 2014-му році. Зараз веде повномасштабну війну, знищуючи військову, цивільну інфраструктуру, знищуючи школи, дитячі та пологові будинки, лікарні, дитячі садки по всій території України.

Понад 11 мільйонів українців змушені були покинути свої домівки, стали переселенцями. Частина з них стала біженцями і зараз перебуває за кордоном. Це війна, більше того, це уже геноцид. Є перший звіт міжнародної організації, який фіксує ознаки геноциду у тому, що робить рф.Тому потрібно продовжувати адвокатувати, називати війну війною, показувати факти, показувати, чому це важливо: називати речі своїми іменами.

  • У Чехії поширюється дезінформація, що чехи незадоволені великою кількістю українців. На початку червня тут пройшла акція, де лунали заклики: “Ні українізації суспільства!” Згодом я дізналась, що та невелика купка людей, яка прийшла на той захід, також виходила на вулиці під час пандемії Covid-19 і протестувала проти вакцинації. Але українці все одно переживають. Як ви вважаєте, чи впливають такі акції на ухвалення рішень лідерами країн Європи щодо допомоги Україні або щодо українців як біженців в європейських державах?

Думаю, що такі акції покликані вплинути медійно не стільки на прийняття рішень державами і урядами, скільки на дискредитацію українців в конкретних країнах. На жаль, є негативні приклади, людський фактор спрацьовує скрізь. І ми не можемо казати, що на 100% все добре. Люди рятуються від війни, всі на емоціях, тому можуть бути якісь менш красиві ситуації. Але такі акції покликані підсвітити весь негатив і перекрити основну тезу, що люди тікають від війни, яку розв’язала росія.

З приводу того, що акції організовують ті самі люди, які виходили проти вакцинації, – це через те, що частина анти-ковідної пропаганди йшла із росії. Значна частина антивакцинаторських груп і настроїв керувалася і підживлювалася із рф. Відповідно, ці акції робить та сама група людей.

Це фінансується. Питання: звідки гроші? Можна ставити багато питань, але історія в тому, що такі акції спрямовані на дискредитацію українців, формування негативного образу України та українців і відволікання уваги від того, що у нас тут літають ракети, які вбивають мирних громадян, які руйнують мирні міста. І дуже важливо, щоб іноземні медіа не висвітлювали такі продажні акції. Дуже важливо мати підтримку серед громадян інших держав. І доносити інформацію про те, що не може бути різночитань. У нас війна, крапка.

Альона Романюк, фото із Facebook
  • Російські пропагандистські канали в Європі закрили, але все одно вплив роспропаганди на суспільство лишається. Як, на вашу думку, можна його зменшити?

Серйозний вплив спостерігається зараз через низку проросійських так званих журналістів. Які працюють в Європі в тому числі. Серйозний вплив спостерігається, як на мене, через соціальні мережі, через росіян, які живуть за кордоном. А також через ботоферми, які продукують і поширюють російські наративи серед іноземців. Тобто те, що раніше показували по телевізору і через відповідні сайти, зараз перекочувало у соцмережі.

Дуже важливо, щоб люди, які спілкуються у соцмережах під різними публікаціями на тему війни росії проти України, перед тим, як відповідати незнайомцям, просто заходили на їхню сторінку і дивилися, наскільки ця сторінка має ознаки сторінки бота. Чи є там якісь власні дописи, чи є там фотографії. Чи людина просто репостить різну інформацію. Саме через ботоферми зараз поширюються російські наративи, і треба дуже обережно ставитися до будь-якої комунікації. Якщо ви бачите бота у соцмережах, будь ласка, скаржтеся на нього.

Головна мета ботів: вплинути на вашу думку про Україну, про російсько-українську війну і про українців. І тут питання, скільки аргументів чи псевдоаргументів треба навести боту чи спільноті ботів, щоб ви змінили свою думку, почали сумніватися. Вас не переконають одним постом, однією публікацією, але нею посіють сумнів. А після цього “посіяння” сумніву буде ще одна публікація, ще один коментар, ще один аргумент. І таким чином змінюється ставлення до конкретних подій.

Альона Романюк в Брюселі, фото із Facebook
  • Знаю, що ви нещодавно були в Європі. Як ви могли би охарактеризувати дезінформацію про українців, яка зараз є спільною для європейських країн? Тобто спільні риси фейків, які поширюються в різних країнах ЄС, але несуть однаковий посил.

Одна із ознак – розпалювання ворожнечі між українцями і громадянами інших країн. Тобто це спеціальні інформаційні вкиди, провокації, які на різні держави використовують свій наратив, залежно від історичного контексту і того, які уже є передумови ставлення до України. Це розпалювання ворожнечі дуже характерне для російської пропаганди. Це основна ознака, яку я бачу. На кожну із держав росія розвиває свій вектор наративів. Залежно від особливостей кожної країни і її мешканців.

  • Ви згадали про розпалювання ворожнечі – і я згадала дуже яскравий приклад тут у Чехії. Коли стверджували, що на магазинах нібито з’явилися написи “Українцям вхід заборонено”…

Таке було у Чехії. Нещодавно розписувала кейс для “Нота Єнота” з приводу ситуації у Німеччині. На вокзалі у Мюнхені нібито висів великий плакат, постер від KFC, де був зображений засновник компанії, який лежить на подушці під ковдрою. І англійською мовою напис: “Чекаємо українських ципочок у Німеччині”.

Фото зі сторінки проекту “НотаЄнота” у Facebook

У Німеччині плакат на вокзалі англійською мовою. Нікого нічого не насторожує? Це перше, що мало б насторожити. Немає джерела  інформації. Це просто вкинули і почали нести по медіа. Звісно, в коментарях на сторінці KFC був праведний гнів українок та українців з приводу цієї ситуації. Компанія каже: “Наш логотип незаконно використали, розбираємось у цій ситуації”. Там також використали логотип компанії Booking, на цьому ж плакаті.

За кілька днів по тому представник рф в ООН, пан небензя, говорив про загрози і посилався на цю фейкову історію. Роспропаганда робить інформаційні вкиди, а потім на них же посилається, висвітлюючи “як українців не чекають у Німеччині, Чехії, інших країнах, як їх сприймають як нижчий клас, як недолюдей” тощо. Це один із показників не тільки розпалювання агресії з боку українців до конкретних фірм, компаній, громадян. Але й залякування тих, хто хоче виїжджати в інші держави. Що, мовляв, все дуже погано, і ви потрапите в сексуальне рабство тощо.

Хоча, з іншого боку, навіть Міжнародна організація праці попереджає всіх, хто виїжджає, що є загроза потрапляння в рабство, використання несанкціонованої праці. Але це про те, що треба мати із собою набір документів, треба розуміти, з ким ви співпрацюєте. Є міжнародні правозахисники, є волонтери, які допомагають українцям. Це все потрібно критично сприймати і відповідально ставитись до кожного свого кроку.

  • Як ви вважаєте, чи вдалося нам, перебуваючи за кордоном, зруйнувати якісь шкідливі міфи або розвінчати фейки про українців?

Думаю, що так. Щодо мігрантів, щодо біженців у європейців, як на мене, був стереотип, що це неосвічені люди, соціально незахищені верстви тощо. А українці рятувались до Європи з айфонами – українці, які чудово знають англійську, знають кілька мов, які не чекають на соціальну допомогу, а намагаються знайти роботу, щоб забезпечити себе і своїх дітей. І це створювало дисонанс із тими біженцями, яких уже бачили європейці.

Хода Вишиванок у Празі, 2022 / з архіву редакції

Тому ми, здається, зруйнували міф про біженців, які тільки очікують на соцдопомогу, які не дуже розумні або не надто освічені тощо. Багато є історій: “Як це так, на крутих авто, з айфонами повиїжджали в Європу…” Люди не тікали від бідності, ми добре жили. У нас були проблеми, і вони залишаються, але сказати, що ми жили дуже погано, ми не можемо. Переважна більшість українців мали мобільні телефони, у нас хороший доступ до Інтернету, нормальне забезпечення освітою, багато українців мали власні автівки. Кращі, гірші – це вже історія добробуту кожної сім’ї. Але сказати, що ми були бідні і нещасні, ми не можемо.

У нас все було нормально до тих пір, як нас почала атакувати росія. Ми обрали демократичний шлях розвитку. У 2013 ми його довели, і рф внаслідок нашого вибору демократичних цінностей окупувала Крим і розв’язала війну на Донбасі. Коли стало зрозуміло, що ми обираємо шлях європейської спільноти, ми хочемо в НАТО, ми хочемо бути частиною демократичного майбутнього, ми бачимо, що вчинила рф, нас атакують на всіх фронтах. Ми не тікали від бідності, ми не тікали від нестачі освіти, ми рятувались від війни.Тому нам вдалося зруйнувати міф про біженців, про образ біженців.

По друге, нам вдалося зруйнувати міф радше не про себе, а про росію як другу армію світу. Через те, що всі вважали, що ми зможемо витримати “дай боже 3 дні – тиждень”. А ми не просто тримаємося, ми відбиваємо десятки атак. І боремося уже більше 100 днів. Нам потрібна зброя, нам потрібна міжнародна підтримка. І на всіх майданчиках, на яких тільки можливо, нам потрібно кричати, розповідати, і домагатися того, щоб нам допомогли зі зброєю. Якщо у нас буде зброя, ми зможемо звільнити територію нашої країни. Нам не треба чужого, але своє ми не віддамо.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах

ПОВ'ЯЗАНІ СТАТТІ
reklama/реклама