Sametové posvícení, українською “Оксамитове освячення” – це карнавал, який проводять щороку 17 листопада у центрі Праги, вже 11 років поспіль.
17 листопада – це одна з найважливіших памʼятних дат у Чехії. День боротьби за свободу та демократію, день Оксамитової революції, коли тодішня Чехословаччина сказала своє чітке «ні» комуністичному режиму.
Зазвичай традиційна карнавальна хода у цей день – сатирична, організатори «грайливо висловлюються з приводу актуальних проблем у суспільстві». Втім, цього року вирішили обійтися без сатири.
Карнавальна хода була присвячена Україні та пройшла під назвою «Поїздка ще не завершилась!»
Цього року ми не мусили шукати тему походу, тема знайшла нас. Війна в Україні вигнала мільйони українок та українців з Батьківщини. Сотні тисяч із них віднайшли свій новий дім саме у Чеській Республіці. Ми обʼєдналися разом із ними, щоб дати шанс відтворити свій, часто повний смутку, шлях до нас, – саме так організатори цього року коментують ідею ходи.
Драматургинею дійства стала українська кураторка мистецьких та культурних проектів, письменниця Оксана Маслова.
Мені було дуже важливо зберегти світлу ідею параду та водночас показати, з чим сьогодні стикаються українці, – коментує Оксана. – Серйозним викликом було те, що це велика група людей, і тут не можна задіяти текст або робити специфічні рухи. В основу я поклала рухи, які легко відтворити, просто повторюючи за сусідом. У параді брали участь і дорослі, і діти, і не було довгого часу на репетиції.
Власним завданням українська драматургиня називає створення цільної історії про війну, яку учасники зможуть без довгих репетицій зіграти, а глядачі – зчитати. Для цього над костюмами, масками, декораціями та іншими артефактами понад місяць працював колектив ентузіастів: українці, чехи та німці.
У сюжетній лінії карнавальної ходи було багато символізму – на перший погляд суперечливого, але насправді такого зрозумілого сьогоднішнім українцям! Радісна жива музика та знищені будинки, ляльки-мотанки та евакуаційний поїзд, радість і біль.
Попередньо з групою учасників ми працювали над сенсами, які хочемо показати на параді. Цікаво, що багатьом учасникам було важливо показати креативність українців, красу культури, – розповідає драматургиня.
Для Оксани було важливим поєднати світлий святковий настрій, що панує в цей день у Чехії, з реаліями війни в Україні. Вона називає парад «масовим перформансом», який відображає досвід українців та розповідає, як їм можна допомогти, і наскільки важлива підтримка кожного:
У русі парад виглядав святково, ми імітували щасливе нормальне життя – таке, як в Україні було до війни. Важливо було показати, як все змінюється при нападі, атаці з повітря. Але я не хотіла використовувати сирену – сиренами не місце у мирному місті.
Тому Оксана запропонувала – використаймо тишу. Прагою іде святковий натовп щасливих людей, і раптом – пронизлива тиша, одночасно, усі. Першими на порятунок приходять птахи зі світла, що закривають своїми крилами дітей.
В першу чергу, дітей, – уточнює Оксана. – Після нещодавньої масштабної ракетної атаки, цей символ крил, що захищають, став іще більш актуальним.
Тишу порушує дитячий спів. Дорослі та діти починають співати українську пісню. «Ой, у лузі червона калина» швидко лине колоною, повертаючи усе до життя: соняшники, мотанки, іграшки, та навіть розбомблені будинки.
Участь у ході взяли чехи та українці, німці, швейцарці. До колони на ходу приєднувались люди, ішли з учасниками, а коли починалась дія, то повторювали за ними. Оксана зазначає, що їм вдалося привернути значну увагу – люди виходили з барів, стояли вздовж вулиць, спостерігали та знімали.
Учасники іноді навіть не могли порозумітись однією мовою. Але діяли як єдине ціле. Як на мене, саме в цьому є сила драматургії, – додає Оксана.
Десятки людей, котрі могли ніколи не зустрітись у повсякденному житті, зібрались у центрі Праги, аби у День боротьби за свободу та демократію і Чехії нагадати: ми з Україною, ми разом, ми тут, ми допоможемо.
Як дитячі думки часто не можуть осягнути масштаб катастрофи, від якої їх дбайливо бережуть батьки, так і наші думки паралізує безглуздість і даремність страждань. Ми, як Оксамитове освячення, пропонуємо найкраще, що маємо – креативний процес, під час якого єдиною групою формулюємо та зображаємо одну тему. Ми віримо, що враження від спільної маніфестації однієї думки у відкритому суспільному просторі є добрим способом, як протистояти власній люті, – резюмують організатори.
Більше про відзначення Дня боротьби за свободу та демократію у 2022-му:
