Чеський боєць Карел Кучера, який півтора року тому загинув у боях на сході України, отримав високу державну нагороду “За мужність ІІІ ступеня” прямо з рук президента України Володимира Зеленського. Батьки солдата отримали її в Празькому Граді.
Бібліотека Масарика, одне із найбільш репрезентативних місць Празького Граду, де знаходиться офіс чеського президента. Через кілька дверей далі — кабінет нинішнього президента країни Петра Павела. У кімнаті домінують письмовий стіл Масарика, крісло та тисячі книжок на стінних полицях. На одній із полиць стоїть фотографія Карела Кучери на прізвисько Чарлі Чех (Чарлічек) у рамці. Під нею цитата: “Прямо через перешкоди”.
Не змирилися зі смертю
«Цю фотографію подарували президенту батьки Карела Кучери в лютому під час приватної зустрічі, і президент вирішив виставити її тут. Коли у нас тут гості, часто запитують, що це за військовий. Вони хочуть почути його історію і люблять фотографуватися з нею», – пояснює виданню “Сезнам зправи” Отакар Фолтин, заступник начальника військового офісу президента Чехії.
Батьки Карла Яна та Мартін стоять біля фото. За ними — бабуся й дідусь Франтішек та Яна Їраски. Вони неспокійні, нервують, не звикли до подібних церемоній. Спогад про їхнього Каю досі болить. Вони досі не змирилися з його смертю.
Герої не вмирають
Кімната повільно заповнюється. Заходять представники Офісу президента, посольства України, організації Post Bellum / “Пам’ять народу”, Європейського конгресу українців. Усі вони запросили батьків Карела Кучери вручити їм високу державну нагороду безпосередньо від Президента України Володимира Зеленського за мужність їхнього сина.
«Сьогодні ми вшановуємо Карела Кучеру. Висловлюємо глибоку повагу та вдячність. Спасибі, що виростили героя. Ми в Україні кажемо: Герої не вмирають», – звернувся до близьких Кучери посол України в Чехії Василь Зварич. Директор Post Bellum і керівник проекту «Пам’ять нації» Мікулаш Кроупа пообіцяв батькам, що ім’я та спадщина Карела Кучери не будуть забуті.
«Ваш син ризикував життям і втратив його, борючись за інших і за свободу. Ми в Європі вважаємо цей вчинок, цю жертву героїчною. Побратими зі спеціальних сил, де воював ваш син, запам’ятали його як відмінного воїна і, насамперед, як прекрасну людину», – додав він.
Своє життя за життя інших
У документах, які описують та оцінюють роботу Карела Кучери в третьому піхотному батальйоні Інтернаціонального легіону, йдеться, що він був боєздатним, сумлінним і дисциплінованим солдатом. Під час харківської операції брав участь у визволенні міста Куп’янськ, проводив розвідку в Сватівському районі. Усе це були надзвичайно небезпечні завдання.
У документах також описані конкретні дії Кучера. На початку березня минулого року його підрозділ потрапив під щільний мінометний вогонь. Двоє його товаришів отримали поранення. В літописі українського війська написано, що Карел Кучера, ризикуючи життям, повернувся за ними і поступово витягнув їх у безпечне місце.
Під час іншої операції він проявив неабияку сміливість, і не допустив оточення та атаки із засідки свого підрозділу. Завдяки цьому вдалося виконати завдання без людських втрат.
У документах також описується його остання операція 18 березня 2023 року. Підрозділ обороняв північ міста Часів Яр. Вона вкотре потрапила під сильний мінометний вогонь. Карел виявив ворожий окоп і кинув у нього дві гранати. Одного ворога ліквідував, іншого поранив. Поранений російський військовий зумів пустити по ньому залп із автомата. Цим він завдав Карелу Кучері смертельні поранення, від яких він згодом помер. Ризикуючи власним життям, він врятував життя інших, йдеться в документах.
Це невелика втіха для батьків
Яна та Мартін Кучери тримаються за руки під час промов. Іноді протирають очі від сліз. Потім приймають орден третього ступеня, люди виходять. Вони сідають за стіл Масарика, скринька з нагородою залишається закритою. Вони мовчать. Лише через деякий час говорить пан Мартін — тато Карела. «Ми раді ордену, що його оцінили. Були гарні слова про героїзм. Але я б відразу обміняв це все на те, щоб Кая був з нами знову», – висловлює він свої суперечливі почуття.
“Кая думав, як і будь-яка порядна людина в цьому світі. Щоб захистити слабшого від сильнішого, атакованого від нападників. Це природна річ. Але мало хто має мужність віддати за це життя. І він це він зробив”, – каже він. «Невелика втіха для батьків», — лаконічно констатує.
Бабуся Карела дістає папірець, починає цитувати повідомлення, які Кая писав своїй родині чи друзям. «Я відчуваю, що це моя доля — бути тут. Більш того, я здійснив свою мрію. Я все одно не можу залишити своїх друзів тут. Своїх братів. Я обережний, але я завжди зустрічаю небезпеку. Так велить моя честь. Я можу тільки сподіватися, що колись я також помру із честю і своєю свободою. Можливо, я знову зустріну їх і всіх тих, хто загинув», – читає уривки з його смс-повідомлень.
«Ми цінуємо цю українську нагороду. Що його оцінили ті, за кого він воював. Але, звичайно, він зробив це і для нас», – висловлює свої почуття Мартін Кучера. Його син отримав не одну нагороду за заслуги в російсько-українській війні. Медаль «За бойову відвагу» від командира частини, «Знак пошани» від Міністерства оборони або Сталевий хрест від Командувача Збройних Сил України. Проте найвищу на сьогодні нагороду – безпосередньо від президента України Володимира Зеленського – він отримав вже посмертно.
