Поєднання глибокої сільської мудрості, яка поступово відходить, та образів української історії, побачених знизу. Роман “Європейка” письменника з українським і чеським корінням Олексія Севрука, який вийшов у видавництві “Арґо“, фіксує у спогадах старенької розрізнений, мінливий і неоднозначний провінційний образ.
Оповідачка роману — Марія — дочка української селянки та чеського військовополоненого. Сімейна хроніка, складена із сильних образів і взаємопов’язаних історій, стосується не лише доль основної родини, а й широкого розмаїття інших персонажів і постатей. Разом вони складають барвисту мозаїку життя Волині із 1920-х років аж до наших днів.
Історія крізь особисту призму
Полотно оповіді розірване, обпалене і тому подекуди фрагментарне. Воно розпадається на менші історії більш особистого характеру, в які подекуди жорстоко проникають драматичні «великі» історії Східної Європи. Зворушливий і часом дуже важкий роман має потенціал захопити читача своєю дикістю та безпосередністю.
Бабуся Олексія Севрука по суті розповідає історію України ХХ століття в романі крізь особисту призму. Це роман про життя за сталінізму, Другої світової війни та в Радянському Союзі, котрий прямував до розвалу. Тоді йшлося про виживання, каже автор. “Ця книга — найсильніший голос сучасної чеської писемної літератури”, — такими словами оцінив роман чеський письменник Яхим Топол.
“Європейка” не була написана Олексієм Севруком у якості реакції на війну росії проти України. Книгу він закінчив ще до початку повноцінного російського вторгнення. Почав її писати у 2019 році. Рівно через сто років після народження його бабусі. Саме її розповідь допомогла Севруку осягнути ідею, яку він виношував давно. А саме – літературно вплинути на українське ХХ століття.
“Це не просто історії, почуті від бабусі. Є багато інших речей, які бабуся або не могла, або не хотіла розповідати мені. Це часто досить сумні, жорстокі речі, про які старі люди, які пережили все це, не люблять говорити”, – додає автор для Чеського телебачення.
Його бабуся померла в той час, коли систематичне збирання усної історії, подібне до того, яке проводить Post Bellum / “Пам’ять нації”, ще не було популярним. “Але я сподіваюся, що через роман я дав їй голос поділитися своїм життєвим досвідом і стратегіями виживання, бо нічого іншого в Україні ХХ століття не сталося”, — каже Севрук.
Чесько-українське коріння
Оповідачка роману Севрука Марія — дочка української селянки та чеського військовополоненого. Родинна хроніка складає мозаїку життя, переважно на українській Волині, починаючи з двадцятих років ХХ століття майже до наших днів. Водночас втручається драматична історія Східної Європи – іноді дуже жорстоко – в особисті історії.
Олексій Севрук народився в Україні, від дванадцяти років живе в Чехії. Однак останнім часом, за його словами, він все частіше задається питанням, чи почувається він українцем або чехом. “Я навіть не знаю, український я письменник чи чеський письменник українського походження”, — зізнається він.
Роман “Європейка” Севрук написав переважно задля пам’яті про дідуся та бабусю, а також для своїх дітей, які вже народилися в Чехії. Романом хоче наблизити їх до коріння. “Якщо хтось інший отримає від цього ще щось, я буду дуже радий”, — підсумовує Севрук.
Про автора
Олексій Севрук народився у 1983 році у Києві. Поет, прозаїк, публіцист, перекладач. До Чехії з батьками переїхав у 1995 році в рамках урядової програми репатріації волинських чехів та їхніх родичів. Вивчав українознавство та загальну славістику на філософському факультеті Карлового університету в Празі. Там він захистив дисертацію про так званий “суржик” у сучасній українській літературі.
Разом із Мирославом Томеком переклав з української роман “Московіада” Юрія Андруховича та збірку оповідань “Біґ Мак” Сергія Жадана. Згодом — поетичну збірку Жадана “Історія культури початку століття”. На українську мову переклав експериментальну прозу Патріка Оуржедніка “Europeana”. Переклав з польської поетичну збірку Давіда Матеуша “Вежа водної станції”. У 2016 році вийшла збірку оповідань Олексія Севрука “Театр танцювальних ляльок”. Невеликі переклади та публіцистичні тексти, а також власні твори публікував у низці чеських часописів та часописів, антологій та ревю інших країн. Працював редактором журналу “Плав” — щомісячника світової літератури (у 2015-2018 роках — головний редактор). Проживав у Празі, Літомишлі, нині живе в Літомнержицях. Працює архіваріусом у Національному літературному меморіалі, а також є судовим перекладачем.
Читайте також: Не згадувати про війну – це розкіш, яку ми не можемо собі дозволити – письменник Сергій Жадан
