Авторка: Олена Токарчук8 та 9 січня у празькому театрі Hubernia, розрахованому на 816 місць, не було де яблуку впасти. На знаменитий спектакль Івана Уривського “Конотопська відьма”, поставлений за однойменною повістю Григорія Квітки-Основ’яненка, з’їхалися українці з різних куточків не тільки Чехії, а й сусідніх Словаччини, Угорщини і навіть Німеччини — ті, хто не встиг потрапити на гастролі театру у Берліні. Серед відвідувачів були й чехи, і представники інших країн. Для іноземців підготували субтитри англійською мовою. Але, звісно, більшість глядачів становили українці, які прийшли подивитися на український культурний феномен.
Саме така назва закріпилася за виставою “Конотопська відьма” ще з квітня 2023 року, коли на сцені Національного академічного театру ім. І. Франка відбулася її прем’єра. І з того часу на квитки на цей спектакль ведеться справжнє полювання.
“У Києві кілька разів намагалася придбати їх, і жодного разу не встигала. Нарешті це вдалося в Празі”, — розповіла киянка Олена Степанюк, яка зараз живе на дві країни.
У столиці Чехії їх також розмели буквально за кілька днів. Саме тому організатори вирішили давати виставу не один день, як було заплановано, а два — щоб її змогло відвідати якомога більше охочих.
Бурлеск, що провокує на роздуми
Після Праги, за словами організаторки гастролей Оксани Сидоренко, на “Конотопську відьму” чекають Відень, Женева, Варшава та Лондон. Чому саме ці міста? Тому що тут найбільші осередки українців у Європі, говорить Оксана Сидоренко. Після європейських гастролей, за її словами, виставу повезуть до Америки. До речі, на іншій стороні земної кулі про неї вже добре знають, навіть у The New York Times була стаття, присвячена цьому спектаклю.
«Це не Бродвей, й не концерт поп-зірки. Це сумно і похмуро, але це суперхіт», — йдеться у репортажі журналістки цього авторитетного видання Марічки Вареникової.
Погоджуся з тим, що це суперхіт. А от з тим, що “це сумно і похмуро” — абсолютно ні. Навпаки, під час вистави глядачі часто сміялися, як це і має бути під час перегляду бурлескної комедії. Неможливо було стримати посмішку, слухаючи діалоги сотника Микити Забрьохи (Олександр Ярема) та його десниці — писаря Романа Григоровича (Андрій Самінін). А під час любовної арії Забрьохи зал просто вибухнув від реготу.
“Потрібні вистави з різними настроями, які народжують різні відчуття, думки, але й водночас провокують на роздуми. «Конотопська відьма» — бурлескна яскрава комедія, просякнута гумором, але і гумор у нас, українців, завжди дає поштовх до дії, до пошуку досконалості, в першу чергу в самому собі, в кожному із нас», — так пише про свій спектакль режисер Іван Уривський.
Задум спровокувати на роздуми, як на мене, у режисера вдався. Після вистави в мене було багато думок, зокрема про інфантилізм героїв вистави. Серед п’яти діючих персонажів по-справжньому доросла тільки конотопська відьма — Явдоха Зубиха: вона єдина розуміє, що у кожної дії є наслідки, і чесно попереджає про це. Решта — і сотник Забрьоха, і писар Роман Григорович, і козир-дівка Олена, і її коханий Дем’ян Суденко — керуються виключно власним “хочу” (Забрьоха навіть влаштовує справжню дитячу істерику, впавши на підлогу та дригаючи ногами). І задля здійснення власних бажань готові піти на все і навіть укласти договір з Тьмою. І за цю дитячу безвідповідальну позицію абсолютно кожен з них розплачується, ні в кого немає хепі-енду, окрім хіба що відьми Явдохи.
“Це своєрідна казка із жахливим фіналом. Персонажі зрікаються Віри і покладаються на темні сили. А людина без Віри перестає бути Людиною, перетворюючись на пішака, який не здатен ані змінити власне життя, ані протидіяти тому, що відбувається навколо”, — говорить Іван Уривський.
Тож, під яскравою бурлескною обгорткою виявився глибокий за змістом спектакль. Який, крім того, що провокує на роздуми, тісно переплетений із сьогоденням. Передчуття війни і небажання влади реагувати на це (сотнику постійно приходять листи від гетьмана з закликом приїхати на муштру), природні катаклізми (“Світ гине. Три седмиці дощ не пада, тільки пил носиться”). Все це в поєднанні з досконалими декораціями, сценографією та музичним супровідом пояснює, чому вистава “Конотопська відьма” стала суперхітом.
Конотопська відьма: враження глядачів
Киянка Лідія Василевська була на виставі з двома доньками — 17 та 25 років. Побачене всім припало до душі, але в найбільшому захваті була наймолодша.
“Я була здивована кількістю молоді, яка відвідала спектакль. Це чудово, що класику змогли поставити без нафталіну, пафосу та шароварщини, а по-сучасному, і завдяки цьому достукалися до молодих глядачів”, — відмічає Лідія Василевська.
Особисто їй сподобався музичний супровід.
“Люблю український гурт “ДахаБраха”, а пісні у виставі були виконані в їх стилі. Це наш автентичний звук, який пробирає до кісток, він вмонтований в нашу ДНК, і це не може не відгукуватися”, — говорить жінка.
Також, за словами Лідії, їй було дуже цікаво спостерігати за тим, що відбувається на сцені.
“Декорації були дуже лаконічні. Але при цьому було багато спецефектів: то шибки розпахуються, а за ними клубочиться дим, то через двері вивалюється на сцену “хмара” з перекотиполя, а з-під неї з’являється людина”, — наводить приклад Лідія Василевська.
Загалом вона залишилася дуже задоволена від походу на виставу “Конотопська відьма”. “Ми з дівчатами отримали велике естетичне задоволення, яке було підсилене ще й тим, що в Празі ми доєдналися до сучасного українського мистецтва у великому колі українців”, — підсумовує жінка.
Тетяна Шептун з Донеччини також відзначила талановиту хореографію, музичний супровід та візуальну складову вистави. “Сподобався мінімалізм на сцені та поєднання кольорів зі світлом. Костюми персонажів — це взагалі окремий витвір мистецтва”, — говорить вона.
Для себе Тетяна також відзначила, наскільки український театр є сучасним і актуальним. “Тому і публіка була дуже вдячною, а актори, здається, були розчулені від того, як тепло їх прийняли українці в Празі”, — зазначає жінка.
Окрім майстерної форми подачі, Тетяна відмітила і глибокі сенси, закладені у вистави, і те, що вона викликає широкий спектр емоцій.
“Відчуття неминучого наступу і водночас небажання це визнати у виставі відкинуло мене у часі – у 2022 рік. І від цього, попри гумор у виставі, було трохи сумно”, — зізнається вона.
Тетяна відзначила те, що наприкінці актори вийшли з українським прапором зі словами “Слава Україні.
“Це важливе нагадування, що в Україні триває війна, і мистецтво — це невід’ємна складова нашого супротиву”, — впевнена Тетяна Шептун.
