Щодня – приблизно на пів години, у спеку й мороз, змінюючи одне одного. У Празі чеські активістки майже рік приходять до Національного музею з українським прапором. Так вони нагадують про підтримку України після того, як синьо-жовтий символ зняли з фасаду будівлі. Учасниці ініціативи кажуть, що вони не збираються припиняти чергування, і дякують українцям за те, що Україна захищає свободу.
Журналісти ProUkrainu.cz зустрілися з учасницями біля музею. Під час розмови до них підійшов турист із Коста-Ріки, який спеціально зупинився, щоб висловити українцям підтримку. Подивіться наше відео з місця події.
Український прапор з’явився на фасаді Національного музею у Празі після початку повномасштабного російського вторгнення в лютому 2022 року. Проросійський активіст Ладіслав Врабел навіть скликав мітинг проти українського прапора. Але він залишався там понад три роки. Наприкінці серпня 2025-го прапор зняли. Керівництво музею пояснило це необхідністю використати фасад для реклами виставки оригіналів викопних решток Люсі та Селам, які привезли до Чехії з Ефіопії. Після завершення виставки прапор не повернули. Речниця музею пояснювала чеським медіа, що триває наступна виставка, яка представляла понад 100 предметів із колекції Національного палацового музею в Тайбеї, Тайвань.
30 жовтня 2025 року біля музею відбулася акція «Повернімо прапор на музей!». Після неї активісти оголосили про щоденну естафету. І відтоді чехи приходять із прапором України і нагадують, що не відмовилися від вимоги повернути його на фасад.
«Ми просто стоїмо, тримаємо прапор. Незважаючи ні на що, я далі тут стоятиму. Ми тут стояли навіть узимку», – розповідає одна з учасниць Алена. За її словами, ініціатива має спільне коріння з рухом «Мільйон миттєвостей за демократію», але це передусім громадянська ініціатива, відкрита для всіх охочих. Люди чергуються, тому присутність біля музею не залежить від однієї чи двох постійних учасниць.
«Ми дякуємо Україні»
Реакція перехожих на акцію чехів здебільшого позитивна, – розповідають активістки, з якими ми поспілкувались. Підходять люди різного віку, батьки з дітьми, шкільні групи. Хтось зупиняється поговорити, хтось піднімає великий палець, каже «браво» або «Слава Україні».
Учасниці навіть спробували порахувати реакції перехожих. За одним із таких підрахунків, на 14 позитивних припадала одна негативна. Неприємний випадок із погрозами, згадують вони, стався на початку ініціативи. «Іноді хтось висловлює невдоволення або кричить на нас. Але позитивних реакцій набагато більше. Це нас не залякає і не зламає», – каже одна з жінок – пані Ева.
Вона наголошує, що противники ініціативи не становлять більшості. А самі учасниці приходять не за подякою. «Ми постійно думаємо, що це не нам слід дякувати. Навпаки – ми дякуємо Україні».
Турист із Коста-Ріки: «Україна щодня у моїх молитвах»
Під час нашої розмови до жінок підійшов чоловік, який приїхав до Праги з Коста-Ріки. Турист сказав, що хотів особисто підтримати українців – морально, а за можливості й матеріально. «Українці, ви подаєте дуже хоробрий приклад, вказуючи нам шлях, яким слід іти, щоб зберегти свободу в цьому жахливому світі», – сказав він.
Турист попросив передати вітання всьому українському народу й додав: «Україна щодня у моїх молитвах. Щодня».
Для учасниць такі зустрічі – одна з причин продовжувати чергування. За їхніми словами, підтримку висловлюють не лише чехи, а й українці, італійці, французи, люди з інших європейських країн, Балтії та Америки.
Пам’ять про 1968 рік
Для чеських учасниць підтримка України пов’язана і з власним досвідом окупації Чехословаччини військами Варшавського договору в серпні 1968 року. Одна з жінок згадує, як поверталася додому з Югославії через Угорщину 21 серпня. Через вторгнення вона не змогла дістатися до родини, а в Угорщині її затримали на три дні.
«Потім настало 1 вересня, і в моєму класі половина учнів була відсутня, бо вони емігрували. Я їх більше ніколи в житті не бачила», – розповідає вона. Цей досвід, каже жінка, пояснює, чому вона стоїть із прапором. Вона не хоче, щоб люди забували, що означає окупація і втрата свободи.
Учасниці запрошують долучатися до ініціативи «Štafeta za vlajku» й українців. Вони наголошують: це не закритий клуб, а чергування людей, яких об’єднує одна мета – продовжувати підтримувати Україну.
«Ми знаємо, чому ми тут», – підсумовує учасниця акції пані Даша.
Читайте також:
Де прапор із синім та жовтим кольорами у Чехії та поблизу офіційно прийнятий за місцеву символіку?
