Співачка та засновниця українського гурту “Правиця” у березні цього року була змушена виїхати з Києва і з України, рятуючи життя і здоров’я свого семирічного сина від російських ракет і танків. У товаристві подруг з дітьми взяла курс на Чехію, де зупинилася у містечку Рожньов под Радгоштєм.
Певний час вона віддалено організовувала логістику водіїв київської територіальної оборони, згодом, коли окупанти забралися з-під столиці України, повернулася до своєї стихії — музики та викладання. Вона готується повернутися на сцену вже в суботу 28 травня. Після довгої перерви виступить на сцені, і одразу іноземній – чеській. Її запросили на фестиваль сталого розвитку reBarbora Open Music, який відбудеться на території колишньої шахти Барбора в місті Карвіна неподалік Острави.
32-річна співачка заспіває з гуртом, створеним спеціально для фестивалю. До його складу входять музиканти з Острави та Опави Йозеф Пак, Адам Матисек та Бедржіх Тошер.
З Києва до Рожньова
Мирослава вже декілька тижнів живе у північноморавському місті Рожньов под Радгоштєм, відомому своїм музеєм під відкритим небом та особливими почуттями до фольклорного мистецтва, яке тут називають валаським. Рішення виїхати на невідомо який термін з України для Мирослави було дуже непростим. Адже вона все життя популяризувала українську автентичну культуру, не лише співала українською мовою у стилі на межі фолку та джазу, а й повсякденно розмовляла українською і навчала дітей фольклорним традиціям — веснянкам, колядкам, танцям, народним пісням й речитативам. Та вона на той час вирішила, що так буде краще. Адже надходили страшні повідомлення про масові вбивства в Бучі та Ірпіні. Росіяни на окупованих ними територіях полювали, та й зараз полюють, на педагогів та активістів, особливо тих, які популяризували українську мову, культуру, історію.
«Ми отримали запрошення від батьків дітей, які навчалися у нашій студії і які вже раніше проживали у Чехії, а вже їхні друзі допомогли знайти будинок. У нас була велика компанія чотирьох жінок і п’ятьох дітей, ми хотіли проживати поруч, тому потрібно було просторе приміщення. Наші чоловіки та батьки досі в Україні», – розповідає Мирослава. До цього вона в основному працювала з дітьми в Києві в своїй фольк-студії “Правиця”. Виступи з гуртом “Правиця” вона перервала близько двох років тому.
Гурт “Правиця” був створений як співочий дует у 2010 році, Мирослава співала в ньому близько десяти років разом із Мартою Любчик. “Ми експериментували з народною музикою”, — деталізує співачка. “Важко без емоцій коментувати ситуацію в Україні. Україна – велика країна з власною культурою, і це чомусь викликає у росіян шалену суміш ненависті та заздрощів. Росія століттями намагалася знищити нашу мову, щоб стерти кордони між нашими культурами”, – розповідає Мирося.
Фестиваль “реБарбора” в українських барвах
Пропозиція виступити в Карвіні, де на одній сцені співатимуть відомі чеські та словацькі виконавці Ріхард Мюллер, Давід Коллер або гурт “Мняга та Ждьорп”, надійшла кілька тижнів тому. «Я довго думала, чи брати участь, адже хотіла їхати додому, щойно в Києві стане спокійніше. Не була впевнена, що буду тут в червні. Але хлопці з гурту дуже приємні, вони професіонали, переконали. І також хотілося залишити щось у Чехії на пам’ятку, якусь культурно-мистецьку родзинку», – розповідає Мирося.
На фестивалі зазвучать пісні з репертуару гурту “Правиця”, деякі сольні та дуже особисті пісні. Поки що чеські музиканти та українська співачка проводять репетиції, та, здається, музично розуміють один одного. «Ми також представимо пісню про події в Україні», – додала Мирослава.
Для українських відвідувачів та відвідувачок фестивалю reBarbora Open Music вхід буде вільним. Він відбудеться цими вихідними в Карвіні. Мирослава Салій виступить у суботу, 28 травня, разом зі своїми чеськими колегами. 23 травня в Остраві Мирослава розповіла чеським мас-медіа про побачені в Києві березневі бойові дії, масовий виїзд зі столиці та досвід проживання у невеликому моравському містечку.
Ви живете в Чехії близько двох місяців. Але на час початку війни 24 лютого ви були вдома в Києві. За яких обставин ви та ваша родина виїхали з міста?
Нас розбудили звуки вибухів. Ми одразу виїхали з Києва і поїхали до батьків, у село Оратів на Вінниччині. Ми пробули там кілька тижнів. Я брала участь у логістичній координації водіїв, які пропонували добровільну допомогу територіальній обороні Києва. Займалася цим і пізніше через інтернет у Чехії, доки російські війська не покинули Київщину.
Тож вашою метою було не покинути Україну з самого початку? Що змінилося, що ви вирішили поїхати?
Коли з окупованих росіянами міст Буча та Ірпінь під Києвом почали з’являтися перші відомості про масові вбивства, знущання, зґвалтування — ми таки наважилися їхати за кордон. На той час ми вже отримали запрошення від друзів, які допомогли знайти будинок у Рожньові под Радгоштєм. У нас була велика компанія переважно із жінок та дітей. Наші чоловіки та батьки залишилися в Україні.
Війна триває вже три місяці, але відносини з Росією для України вже давно не ідилічні…
Так, у нас завжди були дуже складні стосунки з Росією. Я думаю, що після Другої світової війни було знищено лише одного з двох дияволів. Росія просто не терпить у своїх сусідів почуття гідності. Україна – велика держава з власною культурою, мовою та територією. Росія володіє багатьма методами знищення, вони випрацьовані протягом століть, особливо пропагандою, депортаціями та анексіями. Кричить брехнею по всьому світу.
Проте опір цьому зріс і він дуже сильний. Весь світ спостерігає за мужністю, з якою Україна захищається від агресії Росії. Ви вірите, що у вас все вийде?
Українці більше не є частиною Радянського Союзу. Ми відродили нашу культуру, досягли демократії в нашій країні, розмовляємо власною мовою. І так, нам ще є над чим працювати, але ми на правильному шляху. Я вірю, що з моєю країною в майбутньому все буде чудово. Це дуже сумна і кривава сторона нашої історії, але вона назавжди зміцнила нас і залишила ім’я російського ворога на наших шрамах. Ніколи не пробачимо їм вбитих і зґвалтованих дітей, сліз матерів, холодних тіл молодих красивих хлопців і дівчат, зруйнованих міст, доріг, нічне безсоння і кошмари їхніх близьких, холодних льохів, ночівлю у метрополітені. Ніколи. Але в той же час ми ніколи не забудемо всіх тих, хто нам допомагав. Це наші справжні друзі.
Музика – це частина всього вашого життя, але деякий час тому ви перестали співати на публіці і працювали лише з дітьми у своїй музичній студії. Це так?
Так, я не співала два роки. І не лише через ковід та карантин. Знала, що повернуся до цього, але іноді митцю потрібен час, щоб знайти новий сенс для своєї творчості та натхнення. Я за чесну творчу роботу. Говорити треба, коли є що сказати. І мені вже точно є що сказати. Тому я знову почала писати музику.
Тому ви вирішили прийняти запрошення від організаторів фестивалю “Карвіна реБарбора Опен Мюзик”, де в суботу виступатимете з остравськими музикантами?
Я хотіла вже повертатися додому в Україну, але поїду в червні. Рада, що можу працювати з хлопцями з нашого спеціального фестивального гурту. І також цікаво побачити і почути відомих у Чехії виконавців, приємно виступити на одній сцені з ними.
А що почують слухачі під час концерту?
На фестивалі ми зіграємо пісні з репертуару мого колишнього гурту “Правиця”, мої власні пісні. Ми також представимо пісню, яка була створена тут, у Чехії, і розповідає про події та переживання з того, що зараз відбувається в Україні. Також я готуюся заспівати народну пісню “Червона калина”, яка стала дуже популярною останнім часом завдяки співаку Андрію Хливнюку та гурту “Пінк Флойд”, але побачимо.
Що це був за гурт – “Правиця”?
Це був дует, який виник у 2010 році. Ми популяризували народні пісні. Ми ніколи не були прив’язані до одного стилю музики, тільки до почуттів. Найважливішими для нас були висока якість, професіоналізм і те, щоб ми почували себе добре разом. Ми експериментували з народною музикою, відкрили в Києві музичну студію для дітей. Був великий запит у столичних батьків на навчання й виховання в українських народних традиціях. У 2015 році до групи приєднався Назар Стець (контрабас), Богдан Решетилов (фортепіано) та Олег Пахомов (ударні). З цією групою ми записали альбоми «Кривий танець» та «Любила», випустили три сингли та дали багато концертів в Україні та США.
Також записували альбоми з дітьми, які ходять до нашої студії, зокрема “Веснянки” і “Колядки та щедрівки”. Однак у 2020 році ми припинили співпрацю. Але фольк-студія продовжує працювати, кілька наших юних виконавців вже склали власний гурт. Зараз, як і в часи ковіду, ми займаємося он-лайн, але вірю, що це вже не надовго, і ми всі знову зустрінемося у нашій затишній київській студії неподалік Михайлівського Золотоверхого Собору.
Розмову з Мирославою Салій на “Радіо “Україна” слухайте тут
Також ми писали про фестиваль української гастрономії та музики в Празі.
Розмову з Мирославою Салій на “Радіо “Україна” слухайте тут
