5.1 C
Czech Republic
додомуНовиниПолітика"Нормалізація" України за зразком Чехословаччини 1968 року, загроза Заходу й історичні нісенітниці....

“Нормалізація” України за зразком Чехословаччини 1968 року, загроза Заходу й історичні нісенітниці. Як читати інтерв’ю Путіна Карлсону

Колишній американський журналіст Такер Карлсон, закоханий у Трампа і Путіна, з улесливим до диктатора інтерв'ю став рупором російської пропаганди

reklama/реклама
Текст: Томаш Влах, Reflex

Інтерв’ю колишнього американського журналіста Такера Карлсона з Владіміром Путіним, до якого зневажливо ставляться головні засоби масової інформації, слід сприймати в його необробленому вигляді – як пропаганду, яка розповідає нам між рядками, якою є Росія сьогодні і чого вона хоче. Автор не скористався перевагою, яку у Путіна мав як перший західний журналіст. Він не задав диктаторові жодного гострого запитання і навіть давав можливість не відповідати на поставлені питання, а вдаватися у власну інтерпретацію історії.

Якщо двогодинне інтерв’ю Путіна із американським ведучим Такером Карлсоном можна порівняти з чимось чеським, то хіба що із “Тижнем”, яку вів Яромір Соукуп. Регулярні дебати нині збанкрутілого бізнесмена на TV Barrandov з Мілошем Земаном увійшли в історію як найгірша дискусійна програма в історії чеської журналістики. Соукуп дозволяв президенту вести монолог, він підтакував, підлещувався і уникав неприємних тем. Але саме тому він мав необхідний бонус — президента, який ні з ким так інтенсивно не розмовляв. І тому, скрегочучи зубами, програми Соукупа цитували всі ЗМІ, навіть критичні до Земана, зокрема громадські Чеське телебачення і радіо, та інформагенція ЧТК.

“Ми хочемо домовленостей щодо України”

Приблизно так було і з Карлсоном. «Путін повчав, жартував і іноді сердито гарчав – але не на модератора. Такер Карлсон час від часу сміявся, слухав, а потім знову слухав», – характеризувало інтерв’ю ВВС. Близько п’ятдесяти відсотків розмови займали уроки історії про те, як Україна та інші країни колишнього Радянського Союзу були частиною Росії з раннього Середньовіччя. І вже заяложені тези про те, що українці насправді є росіянами і почуваються такими.

На цю тему Путін навів приклад із нинішнього фронту, про який ми взагалі не знаємо, чи він є достовірним. Росіяни оточують групу українських військових і хочуть, щоб вони здалися. Їм відповідають (дослівно російською): «Русскіє не сдадутса!». Це фраза часів Другої світової війни, але для Путіна це один із доказів того, що ніяких українців не існує.
Але якщо вони хочуть бути ними, то нехай будуть, але вони поводитимуться відповідно до того, як ми скажемо, – знову сказав він за мить до цього. І тому глядач, який дивиться двогодинну версію інтерв’ю в соцмережі X (раніше twitter), насправді іноді не розуміє, чого хоче Путін.

“Дайте нам зробити з Україною все, що нам заманеться”

Але намір Путіна врешті-решт випливає із розмови в цілому. Це зондування примирення із Заходом із меседжем: «дайте нам розібратися в Україні, а далі ми можемо домовитися».

“Ми готові до такого діалогу”, – сказав Путін. За його словами, Сполучені Штати стикаються із серйозними проблемами вдома. «Чи не краще було б домовитися з Росією? Укласти договір. Уже з розумінням ситуації, як вона розвивається сьогодні, із розумінням того, що Росія боротиметься за свої інтереси до кінця», – також заявив він. Однак, за його словами, переговори мають бути не з українцями, а передусім з американцями чи Заходом у цілому. Україна повинна відігравати другорядну роль, і про її майбутній вигляд все вирішуватиметься без неї.

Російський президент поскаржився, що Україна була близька до домовленості про припинення бойових дій у квітні 2022 року. Але потім передумала, коли російські війська відступили з околиць Києва. На його думку, ніколи не вдасться «стратегічно перемогти» Росію: “На мою думку, це неможливо за визначенням. Цього ніколи не буде”, – сказав він.

Нормалізація за зразком Казахстану?

Залишилося без відповіді питання (Такер Карлсон поставив його в дещо іншій формі, але в абсолютно невідповідний момент), як має виглядати така угода і чого захоче Росія в обмін на мир. Можливість того, що на нинішньому фронті все зупиниться і Україна піде своїм шляхом, Путіна вже може зовсім не влаштовувати. З донесень з фронту він знає, що терези останнім часом схиляються і його армія бере верх.
Таким чином, можливо, він захоче відстоювати фундаментальну мету – мати можливість впливати на внутрішні справи України. Він на це натякає, наприклад, коли пояснює, що таке денацифікація. Під час звичайної балаканини про лідера українських націоналістів Степана Бандера модератор винятково підштовхує його відповісти, як він бачить реалізацію тієї денацифікації.

“Ми повинні позбутися людей, які підтримують концепцію (поширення нацизму)”, – каже Путін. І коли Карлсон запитує його, як він хоче це зробити в країні, яку він не контролює, Путін відповідає, що подібні гарантії вже були на столі під час Стамбульських переговорів. Це сталося в березні 2022 року, на початку війни. І саме після них, мовляв, російські війська вивели з-під Києва та півночі країни. Тоді Москва виправдовувала це “жестом доброї волі”.

Лояльний “нейтралітет”

Україна, серед іншого, тоді нібито запропонувала Росії систему гарантій, яка могла б вести до її нейтралітету. За словами Путіна, “змусити до денацифікації” можна в наступній мирній угоді, як і про багато інших поступок, про які не говорили.
Таким чином, інтерв’ю Такера Карлсона дозволило прочитати Путіна – він хоче мирну, «нейтральну» Україну без Володимира Зеленського та інших чинних акторів, де має відбутися певна форма нормалізації за чехословацькою моделлю після 1968 року. Така держава може існувати трохи на власних умовах, але без надії увійти в західні структури, а тамтешній уряд не наважиться анітрохи протистояти Росії.

Приблизно так склалися справи, наприклад, у вже авторитарному Казахстані. Або у Грузії, яка нещодавно намагалася запровадити закон про так званих «іноземних агентів» за російським прикладом. Але там процес гальмував опір громадськості, який там все ще враховують.

Такер Карлсон – журналіст, наближений до Дональда Трампа. В своєму інтерв’ю він дозволив Путіну окреслити ідею України та Східної Європи в майбутній епосі Трампа 2.0, яка дедалі більше стає ймовірною.

У розмові Путін фактично прирівняв себе до Гітлера, виправдовуючи його за напад на Польщу.

Ми не нападатимемо” в перекладі означає — просто почекай!

Путін пообіцяв Заходу, що їм нічого боятися. Кажуть, що Москва «не зацікавлена» в нападі на Польщу чи Латвію. Відповідаючи на запитання, чи може він уявити собі відправку російських військ до Польщі, Путін сказав: “Тільки в одному випадку: якщо Польща нападе на Росію. Чому? Тому що нас не цікавить ні Польща, ні Латвія ані щось інше. Навіщо нам це робити? У нас просто немає інтересу”, – сказав Путін.

Путін, безсумнівно, зацікавлений у Польщі і тим більше в Латвії. Він показав це в минулому, вимагаючи повернути НАТО “до кордонів 1997 року”. І так само до 24 лютого 2022 року він неодноразово запевняв Україну, що «не зацікавлений» нападати на неї. Коли виглядає так, що те, що пообіцяв Путін, «точно не станеться», зрештою воно напевно станеться.
Карлсон не міг і, мабуть, не хотів скористатися головною перевагою свого Інтерв’ю. Він, як західний журналіст, може задавати будь-які запитання, без загрози якихось пізніших репресій. Питання мали бути про масові вбивства українських мирних жителів у Бучі на початку війни, про масові поховання, виявлені на територіях, звідки відступили росіяни, про бомбардування мирних жителів Маріуполя чи безперервні ракетні та безпілотні обстріли України, під час яких гинуть мирні жителі. Але це речі, які явно не вписувалися в цей формат інтерв’ю.

Надія на державних заручників

Але воно було корисним принаймні з одного боку. “Думаю, домовитися можна”, – також сказав Путін про затриманого американського журналіста Евана Ґершковича, звільнення якого домагаються США. Тому не виключено, що незабаром відбудеться обмін, за даними ЗМІ, на когось із ув’язнених на Заході росіян. Із заяв Путіна випливає, що ним може бути Вадим Красіков, який відбуває в Німеччині довічне ув’язнення за вбивство людини в 2019 році в центрі Берліна.

Це також викриває природу путінської Росії. Вона, наче банда викрадачів, захоплює людей з наміром обміняти їх на когось, хто з іншої сторони працював на російську державу і потребує позбавлення від проблем. Власне, ідеальний завершальний штрих усієї історії.

Читайте також: Чому путін – це сучасний гітлер: росія діє за сценарієм фашистів

Приєднуйтесь до нас у соцмережах

ПОВ'ЯЗАНІ СТАТТІ
reklama/реклама