Хороших новин ніколи не буває достатньо, навіть якщо вони стосуються охопленої війною України. З моменту російського вторгнення, яке почалося 24 лютого, сотні тисяч українців й українок відвідали Чехію. Більшість дотепер залишається, однак чимало вже й повернулося. Про те, що така поїздка була не примхою, а порятунком життя свого та своїх дітей, свідчать звірства росіян над мирним населенням у Бучі, Ірпіні, Бородянці, звідки окупанти змушені були відступити після неуспішної спроби “взяти Київ за три дні”.
Тоді, на переломі лютого та березня, вагітна у пізній стадії Ольга була однією з перших жінок, які перетнули західний кордон України. Невдовзі вона народила доньку Вікторку у північночеському місті Усті над Лабем і стала першою українською породіллею, яка була змушена рятуватися у Чехії від війни. Обоє вже повернулися додому, до рідного Житомира, де хірургом та стоматологом працює її чоловік, пишуть видання “Блеск” та видання “Денік”.
Не знала, що вгадала з іменинами доньки
Жорстокими для багатьох українців та українок були не лише перші дні війни. Вторгнення прийшло як грім серед ясного неба. Російські ракети били і б’ють куди завгодно, у цивільні об’єкти, ніхто і ніде не може бути впевненим у житті чи здоров’ї. Тому Ольга покинула батьківщину разом з іншими біженцями. Вона виїжджала тоді з України з другою групою волинських чехів та бабусею Катериною. Акцію перевезення біля 250 осіб організовував місцевий осередок чеської національної меншини, до якого й звернулася по допомогу Ольга, коли у її пологовий будинок, де вона мала народжувати, влучив ворожий снаряд. Допоміг із транспортом Середньочеський край.
10 березня, на третій день після приїзду, Ольга народила здорову дівчинку. “Вона й гадки не мала, що Вікторка у день свого народження має у нас ще й іменини. Коли я сказала їй про це на вихідних, вона була дуже здивована”, – описувала гетьманка північночеського Устецького краю Петра Пецкова (партія STAN), яка відвідувала матір з донькою та бабусею в пологовому будинку. «Їй дали ім’я, яке означає ПЕРЕМОГА», – додала гетьманка.
У Чехії породілля з маленькою донечкою отримала багато подарунків, а також необхідне для маляти — ліжечко, візочок, різноманітні бодики і таке інше. Сприяли різноманітні благодійники, “Банк їжі” й пані Вєра Доушова, волонтерка Світлана допомагала з перекладами та залагодженням формальностей. Попри всі прикрощі, родина мала чимось порадіти. Проживали тимчасово у номері готелю, який до війни два роки не діяв, і який був знову терміново відкритим власником для проживання українських біженців.
Весь час дякували, але дуже хотіли додому
Регулярно відвідував біженок заступник мера частини міста Усті над Лабем — Центр Карел Каріка, з’ясовував, що де кому потрібно привезти чи полагодити, і все влаштовував з допомогою друзів. Також у перший період дбав і про харчування. “Вони весь час дякували всім за все. І запрошували усіх до них у гості, коли закінчиться війна, – описувала розмову з Ольгою гетьманка. – Радість від народження малюка була великою. Але і туга за домом і особливо за чоловіком також була великою”. Чоловік Ольги та батько Вікторки працює в житомирському госпіталі, рятує поранених воїнів.
У будинку Ольги вже була підготовлена і кімната для малечі. На щастя, дім вистояв, та місто кілька разів обстрілювали москвинські агресори. “Прилітало” і у лікарні. Незважаючи на загрозу, всі вони все ж вирішили повернутися додому. «Тато бачив свою Вікторку лише онлайн через мобільний телефон», – пояснює гетьманка. Вона додала, що українська мама безмірно тужила бути поруч із найближчою людиною.
Читайте також: Пологи у Чехїї: жінка з України народила в Остраві
