Проєкт ProUkraїnu продовжує знайомити з успішними українцям, що проживають у Празі тривало чи опинилися тут нещодавно. Вони досягли певних успіхів та гідно представляють Україну за кордоном. Цього разу ProUkraїnu розмовляли з українськими художниками та скульпторами – подружжям Олександром та Наталією Козловими.
Наталія народилась у Маріуполі, а Олександр у селі Покровка на Дніпропетровщині. Подружжя Козлових понад 30 років проживають у Чехії, та приїхали сюди, як біженці з радянського союзу. Тому з перших днів російської війни вони допомагають українцям, що були змушені тікати.
Наталія проводить виставки, Олександр чи не єдиний скульптор українського походження, який реставрує барокові скульптури. А разом вони навчають майбутніх художників і брали участь у проєкті “Між вами: Українці, якими ви їх не знаєте”.
Війна в Україні
На моє питання про рідних та друзів в Україні, першою почала розповідати Наталія, оскільки її батьки з початку війни залишилися в Маріуполі.
“Перший тиждень ми ще спілкувалися по Skype. Потім жодного зв’язку не було. Маму там убили, поховали її у дворі будинку. А у батька немає ноги і його вивезли до росії. Решту, кого ми знали, хто нам подзвонив, попросив, щоби допомогли, ми їм тут знайшли житло. Загалом ми допомогли приблизно 60 людям. У мене, наприклад, одна подруга, жила у Донецьку. У 2014 році бомба потрапила у її будинок біля аеропорту. Після цього вони жили у Києві. Тепер їх там витягували волонтери з-під завалів у будинку, де вони винаймали квартиру. Зрештою вони приїхали сюди до Чехії. Вона каже: “Я вже просто божеволію від цього всього”. Але водночас вона зберігає оптимізм по життю і вірить у перемогу”, – поділилася Наталія.
Виставка для біженців
15 червня подружжя Козлових відкрили виставку, в якій взяли участь і біженці з України. Українці, що приєдналися, допомагали від самого початку і до кінця організовувати весь процес. Наталія згадує, як прийшла до зали і відчула запах їжі: “Я прийшла на виставку, і кажу: “Ой, пахне їжею”. На виставці взагалі такого не буває. А вони наготували, кожен приготував якусь страву”. Та насамперед пара хотіла показати, що українці можуть бути успішними у будь-якій справі, зокрема, й у творчості, навіть переживаючи війну в країні. Побачити картини можна до 15 вересня в місті Чеський Брод.
Український авангард
Російський авангард – цим терміном позначають впливову хвилю сучасного мистецтва, що процвітала ще в російській імперії та радянському союзі. І часто до російського авангарду записують митців, художників різних національностей. Є там і низка українців, які жили і творили в Україні. Так, з’явився окремо український авангард. Але “російський” звучить голосніше, його частіше вживають і щодо українських митців.
В українців є свій колорит, свій менталітет, свій дух, який проявляється в цьому мистецтві. І якщо це все змішати в одну купу – вийде якась каша, у якій не зрозумієш, де що. Зараз навпаки ЮНЕСКО намагається зберегти кожну національну індивідуальність, тому що краса і багатство у різноманітності, –
коментує Олександр.
Наталія додає: “Наприклад, взяти Кандинського. Він народився в Москві, але потім жив у Києві, в Одесі, а творив у Німеччині. Проте навчався у Києві. Неможливо, щоби на його творчість Україна жодним чином не вплинула. Дуже багато художників, які вважаються частиною російського авангарду, прожили своє життя в Україні та за кордоном і були українцями”.
Досвід біженців
Олександр та Наталія Козлови опинилися в Чехії, як біженці з СРСР та отримали тут політичний притулок. Тому вони розуміють, що зараз відчувають українців, які були змушені втікати від російської війни.
“Коли ми були у таборі біженців, то малювали картини на простирадлах. Оскільки в нас нічого не було. Багато хто переходив кордон Чехії і прямував до Німеччини за кращим життям. А нам було досить того, що ми не в радянському союзі”, – розповідає Олександр.
Творчість не покидала подружжя Козлових, тож уже за півроку вони влаштували свою першу виставку.
Я тоді працювала в техніці батик. Тобто робила розписи на тканині. Мені не вистачало тканини, грошей не було. Нам давали 8 корун на день. Це була допомога на кишенькові витрати. І всі, хто невдовзі їхав до Німеччини, перед тим, як піти, вони збирали свої простирадла і приносили нам, щоб я на них потім розписувала. Тоді ми ще жили у колишній російській військовій частині, за колючим дротом, – поділилася спогадами Наталія.
Читайте також:
Ліза Зінова: відправила більше 20 машин з гуманітарною допомогою Україні (відео)
Також інші інтерв’ю з цієї серії можете переглянути в розділі “ІСТОРІЇ УКРАЇНЦІВ”.
