Президент Чехії Петр Павел зустрівся на Празькому Граді з українськими дітьми Кірою, Максимом та Іваном. Вони пережили викрадання та російський полон. Їхні історії — це свідчення злочинів росії, які не можна замовчувати. Важливим моментом перебування дітей у Празі став їхній виступ на сцені на Староміській площі під час акції до третіх роковин повномасштабного вторгнення росії в Україну.
«За 1100 днів великої війни жодна українська дитина з 7,5 мільйонів не почувається в безпеці. Росія викрала сотні тисяч дітей, доля багатьох досі не відома», — розповіла Дарʼя Герасимчук, радниця-уповноважена Президента України з прав дитини та дитячої реабілітації. Вона приїхала разом з дітьми у межах інформаційної кампанії «Викрадені голоси» за ініціативи Президента України Володимира Зеленського Bring Kids Back UA та за підтримки Посольства України в Чехії.
«З 2022 року росія вбила 599 дітей, 1762 дитини отримали важкі поранення, сотні тисяч — були викрадені. І це лише ті, про кого нам достеменно відомом. Ті факти, які відомі, відображають страшну жорстокість. Знаємо, про щонайменше 16 хлопчиків і дівчаток, які стали жертвами сексуального насилля, найменшій жертві було лише 4 роки. А світу досі забороняють називати агресора агресором. Агресор говорить, що українців не має існувати, що України ніколи не було і ніколи не буде існувати. Про це говорили й цим дітям — Кірі, Максиму та Івану. Ми в Чехії для того, щоб світ почув голоси викрадених дітей і допоміг Україні повернути всіх дітей», — розповіла зі сцени Дарʼя Герасимчук та із закликом врятувати маленьких українців виступили самі діти.
Під час особистої зустрічі з дітьми Петр Павел висловив глибоку підтримку Україні. За словами очевидців, Кіра, Максим та Іван були зворушені теплим прийомом чеського президента та висловили вдячність.
Кіра: дівчинка пережила блокаду, втрату батька та російський полон
Кіра родом із Маріуполя. На момент початку великої війни їй було 12 років. Вона росла без матері, яка померла незабаром після її народження, дівчинку виховував батько. Під час російських бомбардувань Маріуполя вони ховалися у підвалі разом із татом та його дівчиною Анною. 17 березня її батька вбили окупанти. Дівчинка залишилася сама з Анною, дев’ять днів вони переховувалися, а потім вирішили тікати з міста пішки разом із групою дорослих і дітей.
На шляху їхню групу ледве не спіткала трагедія: одна з дівчаток зачепила розтяжку, проте життя людей врятував великий дворовий пес, який взяв на себе удар вибуху. Кіра отримала поранення осколками, проте вижила. Російські військові одразу прибігли на звук. Тоді її разом з Анною відправили у Мангуш, а там – окупанти забрали Кіру до Донецька, де їй загрожувала депортація до російського дитячого будинку. Завдяки зусиллям родичів і правозахисників дівчинку вдалося повернути в Україну.
Історія Івана та Максима: сироти, яких намагалися «перевиховати»
Івану було 16 років, а Максиму — 15, коли росіяни оточили Маріуполь. Хлопці, як і інші студенти Маріупольського будівельного коледжу, переховувалися у підвалі гуртожитку, де єдиною підтримкою для них був директор закладу Антон Білай. Їм доводилося виживати в умовах постійного голоду та холоду. Іван власними очима бачив як на Маріупольський драмтеатр впала бомба.
Коли запаси вичерпалися, хлопці разом з іншими вирішили вибиратися до Запоріжжя. Проте на блокпосту в Мангуші їх зупинили окупанти, і через те, що вони були сиротами, відправили їх до Донецька. Там хлопців помістили в лікарню, зняли пропагандистський сюжет і намагалися переконати, що їх «ніхто не шукає» і що їм «знайдуть нові сім’ї в росії».
Директор їхнього коледжу особисто вирушив у Донецьк, щоб повернути підопічних. Його кілька годин допитували до втрати свідомості, перш ніж віддали хлопців. Наразі Максим продовжує навчання в Хмельницькому, а Іван здобуває освіту дистанційно (зараз проживає у Німеччині). Попри відстань, хлопці підтримують зв’язок, адже їх єднає не лише дружба, а й пережите випробування.
Викрадання дітей: нестерпний біль українців
Історії Кіри, Івана та Максима — лише крапля в морі злочинів, які росія чинить проти українських дітей. Україна та міжнародні партнери докладають максимум зусиль для повернення всіх викрадених дітей додому. Президент Чехії Петр Павел під час зустрічі наголосив на важливості підтримки України в боротьбі за справедливість та права дітей.
«В грудні 2024 року Єльська лабораторія гуманітарних досліджень представила новий звіт, який викриває систематичну програму примусового усиновлення та опіки українських дітей в росії. В ньому детально описано, як 314 українських дітей, а можливо й тисячі інших, були примусово депортовані з України. Ці дії є воєнними злочинами, які загрожують самій суті української нації. Це напад на саму людяність. Світ повинен діяти, щоб повернути кожну українську дитину додому», – наголошує посольство України в Чехії.
Українські діти побували також у стінах Міністерства закордонних справ Чехії, де говорили з заступником міністра Яном Маріаном. Дарʼя Герасимчук розповіла про важливі обговорення з чеською стороною щодо необхідності міжнародного тиску та конкретних дій для покарання всіх причетних до викрадення дітей (у тому й числі — про роль та місце Білорусі у викраденні українських дітей).
«Яким би гірким не був наш досвід, ми готові ним ділитися. І готові дякувати за потужну підтримку всім, хто допомагає нашій країні», – зазначила Дарʼя Герасимчук на зустрічі з Кларою Шимачковою-Лауренчіковою, урядовою уповноваженою з прав людини Чехії.
Аби інші країни не зіткнулися з таким ж злочинами, міжнародна спільнота має посилити тиск на росію, використовуючи всі можливі дипломатичні та правові механізми. Надважливо забезпечити повернення кожної викраденої дитини. Організації, такі як ООН, ЮНІСЕФ та Європейський Союз, повинні активніше працювати над розслідуванням цих злочинів та сприяти покаранню винних. Це заклик всіх українців.
Читайте також: