Теми України, російсько-української війни чи військової, економічної і соціальної допомоги Україні стали важливою темою у Словаччині та Польщі. Настільки важливою, що впливає на результати виборів і готовність деяких політичних та бізнесових сил у Центральній Європі перекривати шляхи сполучення з кордоном з метою його блокади.
Словаки 30 вересня обрали колишнього прем’єр-міністра Роберта Фіцо. Його попередні урядування потопали у скандалах.
Словаччина: угорським шляхом
Однак він, за зразком свого угорського колеги Віктора Орбана, заявляв, що виступає “за мир”. Він, як і обіцяв, припинив державні військові поставки в Україну. Фіцо у своїй передвиборчій кампанії не соромився обирати гострі, часто популістичні та безпідставні слова, що “Україна — найкорумпованіша у світі” і звинувачував українців “у фашизмі”. Газета Politico навіть писала про його “ненависть до України”, яка має походження ще з часів “газової кризи” почату 2009 року. Тодішня прем’єрка Юлія Тимошенко не приймала його протягом трьох годин. Вже тоді він заявив їй, що “нас не цікавлять ваші відносини з Російською Федерацією, нас цікавить газ”.
У Польщі 15 жовтня хоч і не виграли відверто антиукраїнські сили (радше, навпаки), але необхідність допомоги Україні поставила під сумнів партія “Конфедерація”, яка отримала 7 відсотків голосів і має 18 мандатів у 460-членному Сеймі. Саме ця вкрай націоналістична, антиєвропейська та популістична формація стоїть за блокадою перевізниками кордону Польщі з Україною. Відносини з Україною стають першочерговими темами на різних політичних майданчиках у інших країнах.
У Польщі, мабуть, більше, ніж деінде, існує занепокоєння не лише агресією росії. Але є й цілком практичні питання щодо руху України до Європейського Союзу та наслідків для поляків. Місцеві фермери восени вимагали заборони на імпорт українського зерна, і уряд погодився з цим. Зернова заборона стала однією із найсерйозніших криз у відносинах між Україною та Польщею восени цього року. Нинішня блокада вантажних перевезень на кордонах стала вже другим таким випробуванням, можливо, навіть ще серйознішим за “зернову кризу”, оскільки торкається великого спектру товарів, робочих місць і навіть вже коштувала життя двох водіїв.
Чехія: антиукраїнська партія SPD Томіо Окамури стала другою за популярністю
У Чехії голоси проти допомоги Україні також стають дедалі гучнішими. Опозиційна партія ANO Андржея Бабіша також говорить, що вона — за мирні переговори, проти вступу України до ЄС, називає Україну “найкорумпованішою у регіоні”. “Якщо є гроші на Україну, то мають бути і для чехів”, – каже Бабіш. Друга опозиційна партія, популістська SPD жодного дня не обходиться без антиукраїнської риторики. “Жодного патрона для України, жодної коруни для українців”, – заявляє її голова Томіо Окамура. За останніми опитуваннями, ANO та SPD стали найпопулярнішими у Чехії, маючи 33 та 12 відсотків у рейтингу партій.
Все це стає одним із видимих і чутних проявів зростаючого страху чи невпевненості щодо того, що станеться, коли українці переможуть російського агресора і поведуть переговори про вступ до Європейського Союзу так само жорстко, як вони вимагають військової допомоги.
Колись поляки і словаки становили конкуренцію німцям і французам
Труднощі в Польщі та Словаччині можуть бути лише слабкою прелюдією до того, що може статися в таких країнах, як Франція та Німеччина, навколо переговорів про вступ України, коли розглядаються такі сфери, як підтримка сільського господарства. У Києві очікують, що ЄС почне переговори про вступ України до Європейського Союзу уже в грудні цього року на саміті, і що це буде так само швидко, як Захід почав постачати зброю і відносно швидко зробив Україну та Молдову країнами-кандидатами. Але ЄС повинен спочатку сам пройти процес внутрішніх реформ.
Провідний польський експерт зі східної політики Адам Еберхардт під час дискусії на економічному форумі в Карпачі восени цього року сказав, що “закінчується романтичний період, коли політики з ЄС обіцяють Україні членство. Починається період важкої роботи. Україна увійде в інший ЄС, ніж той, який ми знаємо сьогодні”, – сказав Еберхардт. Пізніше він, трохи саркастично, додав у дискусії, що не можна забувати, наприклад, що у Франції потрібен референдум щодо розширення Євросоюзу. Досить згадати дебати про міфічного польського сантехніка, який зруйнує французький ринок, щоб зрозуміти, що все може статися.
Саме міфічну фігуру дешевого майстра зі Сходу як загрозу у справі лібералізації послуг використовували її опоненти перед французьким референдумом 2005 року під час дебатів щодо Європейського конституційного договору. Тоді вона відхилила європейську конституцію. А враховуючи рівень конкуренції дешевої робочої сили та товарів з України, який бачать центральноєвропейці, подібний сценарій – тільки йтиметься не про конституційний договір, а про реформи союзу – легко може повторитися. А роль «багатих французів», які захищають власний ринок від дешевої конкуренції, тепер виконуватимуть вже поляки чи чехи.
Швидко інтегруватися у всіх сферах
Рецепт того, що має зробити Київ у цьому плані, насправді дуже простий: необхідно, щоб українці якнайшвидше і якнайглибше почали співпрацювати із Євросоюзом у всіх можливих сферах, таких як спільний ринок, митний союз чи енергетика. Це потрібно для того, щоб ЄС звик до співпраці з українцями, були створені важливі зв’язки. А також для того, щоб Україна, з іншого боку, швидко приймала правила ЄС. Однак останнім часом дебати точаться вже не тільки про військову допомогу. Знову заговорили про українську корупцію та боротьбу з нею.
Та є й позитивні приклади. У гуркоті російського вторгнення, наприклад, загубився той факт, що Україна перейшла з російсько-білоруської на електросистему ЄС через кілька днів після початку вторгнення. Це те, чого ще не досягли країни Балтії, які приєдналися до Євросоюзу 19 років тому. Це зараз є ключовою річчю. Навіть влітку Україні інколи потрібні постачання електроенергії з ЄС в години пік, щоб стабілізувати свою систему. А взимку, мабуть, буде набагато гірше. Продовжується робота над розширенням зв’язків, а отже й можливостей торгівлі електроенергією між Україною та ЄС.
Отже, поки в ЄС точаться дебати, Україна у війні має геть інші проблеми. Звичайно, Києву потрібні природні союзники, як і у військовій сфері, так і на переговорах в ЄС. За логікою військово-політичної допомоги на сьогоднішній день, це мають бути держави Центральної Європи, такі як Польща чи Чехія.
Переконати можна навіть Орбана?
Дмитро Тужанський, директор українського неурядового аналітичного центру «Інститут Центральноєвропейської стратегії», розповів головному аналітику чеської газети “Господаржске новини” Мартіну Елу, що занепокоєння щодо впливу виборів у Польщі та Словаччині були однією з головних тем щорічної конференції українських послів. Але насправді в українського уряду немає жодної стратегії, як працювати з державами Центральної Європи.
Київ протягом понад року не міг знати відповідного кандидата для нового посла у Чехії. Окремим розділом є напружені відносини між Україною та Угорщиною. На думку Тужанського, каже Ел, за певних умов вони можуть бути покращені навіть за нинішнього проросійського уряду Віктора Орбана. “Але через те, що я про це говорю, мене в Україні звинувачують в проугорській позиції”, – підкреслив Тужанський.
Українці, утім, не наївні щодо розширення ЄС. Однак вони побоюються, що навіть якщо європейці висловлять політичну волю і готовність прийняти їх до ЄС, вони виправдовуватимуться щодо технічних деталей під час переговорів. Балканські країни чи Туреччина дещо знають про такий спосіб відносин з ЄС.
Можливо буде достатньо, якщо з обох боків за столом переговорів запанує трохи більше прагматизму та реалізму замість ейфорії війни. Саме так можна назвати віхи, які ЄС і Україна зробили з лютого для зближення на політичному рівні. Завищені очікування та викликані ними розчарування можуть мати досить фатальні політичні наслідки для обох сторін. Наприклад, у вигляді зростання популізму – того, що спільний ворог у кремлі фактично тільки би привітав.
Читайте також: Чехи виступають за членство в НАТО: представник Міноборони посперечався із проросійськими активістами у парламенті
