Росіяни тікатимуть з півострова Крим! – Рефат Чубаров виступив у Празі. Його дивує мовчання великої російської діаспори в Чехії

Щойно перші успішні удари по прольотах Керченського мосту відбудуться — потік російських колоністів, які будуть бігти з півострова Крим, ніхто вже не зможе зупинити. Таким бачить розвиток подій Рефат Чубаров. Голова Меджлісу кримськотатарського народу виступив у Празі на події до Дня Незалежності України й поспілкувався з нашою редакцією ProUkrainu.cz.

Ми розпитали пана Чубарова про Крим, ситуацію після останніх успіхів ЗСУ, полонених та дії, які можуть зробити українці у Європі, щоб пришвидшити їх повернення.

Чому світ не робить висновків?

Громадяни країн Європи найкраще розуміють українців через ті події, які відбулися у їх державах. Минулого тижня Чехія згадувала події 1968 року, коли відбулася радянська окупація Чехословаччини. Змінилися назви країн, роки, але не змінився агресор. Як вважаєте, чому так відбувається? Чому світ не робить висновків?

Непокаране зло має властивість повертатися ще більшими жахіттями, ніж було колись. Москва, як центр російської імперської політики, звідки виходило придушення багатьох народів протягом століть, вона у 20 столітті так і залишилися непокараною. Хоча і Радянський Союз розпався, і нібито сформувалася незалежна російська федерація, але не змінилася політика москви щодо своїх сусідів — і далеких, і близьких.

І те, що після розпаду СРСР, росія, взявши на себе всі відповідальності, взяла також право “успадкування”, тобто залишила за собою всі статки Радянського Союзу, не відповіла ні перед жодним народом. Навіть своїм власним, тобто тими, які жили на його території — Голодомор 1931, 1933 року, тотальні репресії тридцятих років, вигнання, геноцид кримськотатарського, чеченського, балкарського народів — це все залишилося безкарним.

І тому вона спокійно повертається сьогодні проти Грузії, проти України. І ще ніхто не може дати гарантії, що це не буде поширюватися на інші народи. Буде обов’язково, якщо сьогодні не зупинимо.

Кримські татари у російському полоні

Відбувся довгоочікуваний обмін військовополоненими. Чи є у вас інформація про те, скільки ще військовополонених, зокрема кримських татар, перебуває наразі у полоні росії? І друге питання: що ще можуть зробити українці за кордоном для того, щоб пришвидшити процес повернення наших військових?

Відбувся обмін 115 військовополоненими. Ми очікували, що ці цифри будуть набагато більшими. Але є те, що є. Певні структури української держави працюють над цим. Я усвідомлюю, що російська сторона поставила такі умови, що ми не могли вплинути на кількість, інші параметри.

Ми дуже жадали звільнення політв’язнів. Бо 217 політв’язнів — дві третини з них кримські татари — по 13, 15, 17, 19 років. І 27 з них, серед них Ірина Данилович — чудова українська правозахисниця, вони всі вмирають там, за ґратами. І навіть за російськими законами їх не можна тримати у місцях позбавлення волі. Але до цього ми не можемо підійти ніяк, бо росія уникає взагалі розглядати питання щодо політв’язнів Криму. Тут вдалося 115 завдяки тому, вибачте мені за ці слова, що з’явився обмінний фонд — це російські солдати, яких взяли в полон на території Курської області. Будемо чекати ще більше звільнень.

Що ще можна зробити для звільнення полонених?

Тут у кожній країні є свої особливості. Я можу говорити про Чехію, тут дуже велика російська діаспора. Я не бачу тут мітингів, великих виступів, щоби вони говорили про російсько-українську війну з погляду відповідальності росії. Я не знаю, як їх спонукати на те, щоб вони спробували якимсь чином достукатись до свого народу – до росіян в першу чергу. Бо там є інші дуже підневільні народи — ті ж башкири, буряти. Хоча вони є іноді більш жорстокими, але я тут не хотів би порівнювати. Бо завжди є нація, яка домінує в імперіях. І у нашому випадку — це є російський народ. Російський з погляду етнічності.

У першу чергу етнічні росіяни, в тому числі у Празі, мають бути стурбовані тим, що коїться з їх народом. Що вони взагалі стали варварами. Треба, щоб вони прокинулися. Але я тут не можу дати пораду, не знаю, що зробити. Але думаю, що чеське суспільство має ще більш ізолювати будь-які структури російської держави, які ще знаходяться на території Чехії. Так і в інших країнах ЄС.

Максимально ізолювати дипломатів. Хто вони такі, щоб використовувати гуманітарні норми, до яких ми всі звикли? Перебуваючи в Чехії, вони спокійно виїжджають у Бельгію, Нідерланди, Німеччину. Треба обмежити їх пересування не тільки по Чехії, але і по території інших країн ЄС. Мені здається, треба ще раз перебрати ті господарські структури, які тут у Чехії функціонують за чеськими законами, але намагаються обходити санкційні міри. Вони є у кожній країні — десь більше, десь менше.

Кожна країна має свої інтереси у співпраці з Росією

Ми виходимо з того, що у кожної країни є свої інтереси. І їхні політики намагаються у першу чергу задовольнити інтереси своїх країн. В тому числі як би це не жорстоко звучало, і у взаємовідносинах з росією. Але все одно мають бути встановлені червоні лінії, за які не можна переходити. Не можна вести бізнес у будь-яких сферах, які дають прибуток російській стороні. А вона завдяки цьому прибутку напрацьовує нові види озброєння, виготовляє, вбиває наших людей. Треба поставити дуже чіткі параметри, санкції, які могли б змусити…

Я зараз кажу річ, яку можливо не всюди будуть поділяти. В тому числі тут. І особливо люди, які називають себе правозахисниками. Якщо у якомусь народі виникають правителі, які нищать свій народ, вбивають сусідні народи — певна міра відповідальності покладається на сам народ, який це допускає. Я тут не говорю про колективну відповідальність, бо всі мають відповідати за свої злочини, які вони скоїли.

Але народ, який певними встановленими законними механізмами, дає можливості негідникам десятиліттями утримуватися у владі, не виходить на площі, не протестує проти фальшивих виборів, не вимагає чесності, прозорості, не вимагає дотримання міжнародних норм — цей народ несе відповідальність. І тому про це треба говорити всім відверто. Щоби росіяни, хоча я у це не дуже вірю, але все-таки вони подумали про своє майбутнє, спробували б брати це у свої руки.

А якщо говорити про інші серйозні та потужні заходи, як би це не звучало звично й уже людям це набридло, але це більше зброї, більше грошей, більше підтримки українській державі. Іншого шляху немає, щоб зупинити монстра.

Повернути Крим — це лише питання часу

Як ви наголосили, ми будемо боротися за нашу землю, наші території й наших людей. Чи знаєте ви про якісь заходи, які вже плануються, наприклад, щодо росіян, які були за цей час завезені до півострова Крим?

Я людина абсолютно не із військової сфери. І тому, що там у нас у планах — це скаже тільки голова генерального штабу. Але я, як і кожна людина, аналізую. І якщо взяти ті влучні удари ЗСУ по російських військових об’єктах останніх місяців, у мене складається не враження, а впевненість у тому, що ми напередодні дуже динамічних дій щодо Криму.

Дивіться, після двох торішніх дуже потужних підривів мосту, він не повернувся до своїх попередніх потужностей. І тепер росіяни не можуть по мосту перекидати пальне, мастило. Вони це робили паромами.

Отже, паромна переправа припинила свою діяльність. Залишається міст. Близько 250 інших військових об’єктів на території півострова Крим, і значна частина з них в зоні вразливості, вони атакуються збройними силами України. З аеродромів військових, які були в Криму, росіяни уже вивели свої військові літаки. Бо бояться, що ми їх дістанемо. Чорноморський флот вже перебазувався абсолютною більшістю кораблів у порти на території росії.

Отже, ви бачите — ми не тільки оточуємо, послаблюємо російські сили в Криму, але ми закладаємо певний алгоритм.

Як тільки буде знесено Керченський міст, буде остаточний сигнал що Крим повертається під суверенітет Української держави. Зрозуміло, ми про це попереджаємо тих мільйон колоністів, які незаконно поселилися в Криму. Щоб вони не очікували цього, щоб вони заздалегідь, поки стоїть міст, є якісь інші сполучення, щоб вони поверталися на свої землі. Бо вони незаконно поселилися в окупованому Криму. Вони поселилися на краденому. Вони знали про це, але вони там поселилися. Нам хотілося, щоб вони це усвідомили. Але поки немає такого бурхливого покидання ними півострову Крим.

Але запевняю, щойно перші успішні удари по прольотах Керченського мосту відбудуться — потік російських колоністів, які будуть бігти з Криму, ніхто вже не зможе зупинити. І це буде дуже відчутно для росії, можливо, це буде відчутно до такої міри, що це буде одним із факторів безумовної поразки росії в цій війні.

Читайте також: У біженців в Чехії є майбутнє, чоловіків не ловитимуть, можна працювати в Україні, але на чеські компанії — Давід Стулік про відносини двох країн та ЄС