Редакції українських медіа масово отримують листи від росії з погрозами катування та ув’язнення. Журналістам обіцяють суворі допити, якщо вони не припинять свою діяльність. Інститут масової інформації України та новинний сайт “Суспільного” вже зазнали потужних DDoS-атак. Повідомляється, що хакери запускають віруси, які знищують файли, намагаються заволодіти доступом до адміністрування. Медійники пов’язують це з публікацією даних про 148 злочинів, які росія скоїла проти українських журналістів з початку широкомасштабного вторгнення в Україну.
Найбільше злочинів росіяни скоїли в Києві та області: це вбивства, поранення, викрадення, обстріли журналістів, а також погрози та кібератаки. Велика кількість злочинів зафіксована в Херсонській та Запорізькій областях. Частина міст в цих регіонах окуповані російськими військовими. Проте залякування журналістів відбувається не тільки там, куди прийшли військові РФ.
Які погрози і від кого отримують українські журналісти? Запитаємо у запорізьких колег, їх редакція також отримала погрози та вимоги припинити діяльність. На зв’язку Ерік Бринза – редактор сайту Inform.zp.ua. Це медіа входить до ТОП-3 інформаційних ресурсів Запорізького регіону.
– Що за лист з погрозами отримала ваша редакція?
До того, як це сталося, я вже прочитав у новинах, що редакціям локальних медіа приходили подібні листи. Тому подумав, може і нам щось прийшло. Перевірив редакційну пошту, і дійсно анонімне послання потрапило у спам. Прийшов лист із погрозами, начебто, від ФСБ РФ. Там було написано, що на всіх журналістів та працівників нашої редакції вже заведені кримінальні справи у Росії за статтею «екстремізм». Лист передбачав, що тепер всі ми будемо відповідати за свої дії, за те, що ми писали про події в Запорізькій області, зокрема, в Бердянську, Мелітополі, Токмаку, Пологах. І будемо відповідати перед законом РФ. Нам погрожували, що після того, як захоплять Запоріжжя, нас всіх заарештують. У листі вони також пропонували завершити нашу роботу, написати заяви на звільнення та розкаятись у своїх діях. Тоді, начебто, переслідування ми могли б уникнути (сміється).
– Як ваша команда відреагувала на такі погрози?
Команда у нас молода і весела. З 24 лютого ми працюємо із завзяттям 24/7. Тому звичайно ми були навчені, що це моменти психологічного тиску, впливу, який використовує Росія у цій війні. Наші журналістки та редактори з гумором все це сприйняли, сказали: «Ну, однією статтею більше, однією статтею менше у якійсь російській голові». Ми з гумором все це сприйняли і продовжили роботу. Ніхто нікого не боїться, бо на нашій стороні правда. Ми писали про ті жахливі речі, які відбуваються на окупованих частинах Запорізької області. І продовжимо це робити й далі.
– Ваша команда зверталася до правоохоронних органів, до правозахисних журналістських організацій аби дати оцінку таким погрозам?
Ми звернулися до Національної Спілки журналістів України, надали їм копію цього листа, як елемент погрози РФ до журналістів в нашій області. Знаю, що це був не єдиний випадок в нашому місті. Спілка журналістів збирає це в один кейс по Запоріжжю. А також ми надали інформацію Інституту масової інформації. ІМІ – це організація, яка підтримує локальні медіа в Україні, і вона теж відреагувала на чергове порушення українського законодавства та тиску на журналістів з боку Росії. До правоохоронних органів ми не зверталися, бо лист був анонімним. Не думаю, що це принесло б якусь користь.
Кібератаки на ЗМІ: який захист журналістам зараз забезпечуєте?
У нас були атаки трохи раніше. Їх тоді відчули не тільки ми, а й інші ресурси в Україні. Сайти до війни заробляли гроші на рекламі, стояли різні партнерські місця для банерної реклами. Вони як код наших партнерів були на сайті. Така практика була і на інших інформаційних ресурсах України. В один прекрасний день одну з цих систем зламали росіяни. Якщо ти заходив на сайт, то бачив просто російський прапор та георгієвську стрічку і більше нічого. Але ми оперативно відреагували на це, поставили додатковий захист для нашого серверу і додатковий захист до входу для нашої адмінки. Тому нас не зламали, на щастя.
Коли розпочалася війна ми всі встановили системи захисту, двоетапну аутентифікацію. Це була наша перша реакція, бо знали, що будуть спроби зламу ресурсу, щоб потім якось використовувати його в інтересах РФ. Тобто ми захистились, як змогли, плюс додатково зробили резервний архів всього сайту на європейському сервері. Ми його не розгортали, але він у нас як запасний аеродром є.
– Війна – це виклик для всіх сфер діяльності. Як змінилася робота журналістів, зокрема у вашій редакції?
Редакція працює набагато більше, ніж до війни. Бо ми 24 лютого прокинулись всі о 5 ранку, і вже за 15 хвилин з’явилися перші новини на сайті. До сьогоднішнього дня редакція працює 24/7. Ми всі і вночі, і вдень пишемо новини, особливо якщо щось сталося важливе в Запоріжжі. Людям потрібно знати, що відбувається в місті, в регіоні, в країні. Тому наша робота змінилась, ми почали більше працювати, набагато більше. У нас більше немає вихідних, немає графіку роботи журналістів. Немає планувань: тоді буде працювати той редактор, тоді буде працювати цей співробітник. Тепер ми всі працюємо разом на спільний результат. Думаю, це була така наша природня реакція на реальну загрозу нашої особистої безпеки. Бо війська РФ знаходяться вже за 30-40 км від Запоріжжя, багато міст Запорізької області вже захоплено окупантами.
Ми бачимо, що там відбувається зі свободою слова, як там редакторів, журналістів кидають за грати, закривають ресурси, відключають українське телебачення, радіо, починають російську пропаганду. То ми просто не могли по іншому, ми працюємо і вважаємо, що це наш інформаційний фронт. Ми маємо перемогти на ньому! До того ж, хочу зауважити, всі журналісти в Запоріжжі в цей час об’єдналися, вже немає між журналістами і редакціями конкуренції. Навпаки, ми допомагаємо одне одному, створені спільні чати, спільні ініціативи. Хтось може допомогти технікою, людьми. Інформацію, хто перший роздобув, тепер не тільки у себе розмістить, а і колегам повідомить. Це така війна, яка об’єднала нас всіх перед спільними загрозами і спільними цілями, щоб цій загрозі протистояти і перемогти.
Звичайно офіс зараз зачинений, ми працюємо віддалено. Бо в Запоріжжі є певні проблеми з тим, щоб добратися до місця роботи, є комендантська година, не так добре ходить транспорт. Тому працюємо віддалено, кожен у себе вдома, але редакція працює, викладається, вважаю, на максимум. По іншому ми не можемо, ми хочемо, щоб Україна перемогла, в тому числі на інформаційному фронті.
Які ЗМІ лишаються на ринку?
В Запоріжжі працюють місцеві радіостанції, але рішенням РНБО в єфірі запроваджено єдиний марафон. На телебаченні так само. Тому локального контенту стало менше. Є місцеві новини, місцева інформація. В самому Запоріжжі працюють всі радіостанції та телеканали. І це добре.
У нас в холдингу є дві FM-станції. Ми мали власні передавачі в Токмаку, Дніпрорудному і в Запоріжжі. Зараз Токмак, Дніпрорудний захоплені, і наші передавачі там не працюють. Замість українських радіостанцій в цим містах грає російське радіо. Або, так звані, ДНРівські радіостанції. Ми просто не знаємо, що з обладнанням. Там захоплені передавачі, захоплені вишки, і українського сигналу немає. В Запоріжжі ми в більш вигідному становищі: є Інтернет, світло, є все що необхідно, щоб працювати.
– Які потреби зараз є у журналістів вашої редакції?
Дивлячись, що відбувається в області, звичайно, всі редакції думають про майбутнє або про негативні сценарії, які можуть бути. При негативному розвитку подій журналістам важливо мати альтернативні точки доступу до Інтернету – Starlink або щось інше, де можна працювати онлайн, навіть якщо твій домашній провайдер перестане надавати послуги Інтернету. Це дуже важливо! Плюс альтернативні мережі, щоб працювати якщо не буде централізованого електропостачання. Бо одна справа працювати, коли все добре, а інша, коли якась підстанція, можливо, перестане працювати і батарея сяде через годин 5, і більше не буде можливості її зарядити. Тому, думаю, що це потреби на перспективу негативного сценарію. До нього краще бути готовим, ніж у нього потрапити і не мати плану дій.
Бачимо, що зараз відбувається в Мелітополі, це досить поруч із Запоріжжям. Там вже немає ні мобільного зв’язку, ні Інтернету, всі провайдери вимкнені військами РФ після того, як вони прийшли. Єдина можливість для журналістів виїхати з Мелітополя і працювати із Запоріжжя та інших міст. Тому ми розглядаємо такі сценарії для себе: мати альтернативні точки доступу, щоб працювати, або тимчасовий виїзд редакції на територію, підконтрольну уряду України, щоб продовжити писати, видавати інформацію, контент для аудиторії.
Зараз журналісти працюють більше на ентузіазмі. Звичайно, рекламні доходи впали, їх немає зовсім. Тому шукаємо грантову підтримку. Це теж важливо, бо людям потрібно платити зарплати, потрібно якось жити, сплачувати комунальні послуги, купувати їжу, забезпечувати себе і родини. Війна війною, а потрібно далі жити. Тому я, як редактор, також розглядаю для себе це питання, щоб редакція могла отримувати кошти на її існування. Ось такі у нас потреби, така ситуація. Ми продовжуємо працювати і віримо в перемогу України на всіх фронтах!
Дізнайтеся думку відомого українського військового аналітика Миколи Бєлєскова про систему безпеки в Європі.
