Сьогодні, у понеділок 14 листопада 2022, о 20.00, глядачі празького кінотеатру “Атлас”, що розташовується неподалік станції Флоренц (вул. Соколовська 371/1) під час Тижня українського фільму зможуть переглянути стрічку Остапа Костюка “Жива ватра” (у чеській версії “Živoucí oheň”).
Це – документальний фільм 2013 року, але вийшла стрічка у прокат на три роки пізніше. Фільм отримав нагороду “Золота дзиґа”, нагороди у Канаді, Греції, США, брав участь у чеському фестивалі у Карлових Варах, увійшов до сотні кращих фільмів в історії українського кіно.
Зникаюче традиційне вівчарське ремесло
„Жива ватра” розповідає про традиційний спосіб життя вівчарів у карпатських горах. Фільм захоплює майстерно знятим, усамітненим серед високих гірських вершин світом і його тяжкою рутинною працею.
У центрі фільму – розповідь про три покоління мешканців сіл поблизу Косова і Коломиї: 10-річний хлопчик Іванко, 40-річний заклопотаний господар Василь, який керує випасанням овець на єдиній полонині, де ще займаються цим ремеслом, а також 82-річний Іван Бесащук, що все життя був вівчарем і вже ментально готується до свого відходу. У фільмі бачимо будні цих людей, сповнені постійним тяжким і рутинним ділом. Та завдяки майстерній операторській праці такі будні не видаються глядачеві настільки виснажливими, оскільки вони вписані в надзвичайно мальовничий гірський пейзаж Карпат. Навіть більше – хочеться на власні очі побачити гірські вершини, окутані туманом, доторкнутись до м’якої вовни овець, посмакувати тією бринзою, процес виготовлення якої показаний у кадрі.
Ватра – вічний вогонь у честь живих
Назва фільму «Жива ватра» безпосередньо пов’язана з вівчарським ремеслом. «Ватра» – це вогонь, добутий тертям дерева. Про цей спосіб отримання вогню тут розповідає найстарший герой, 82-річний вівчар Іван. Згідно з обрядом, вогонь ватри мав не згаснути впродовж чотиримісячного полонинського сезону і служив для вівчарів оберегом. На території української Гуцульщини підтримання негаснучої ватри протягом кількох місяців практикувалося ще до середини ХХ століття. Назва «Жива ватра» є символічним прообразом теперішнього стану вівчарського ремесла в українських Карпатах. На полонині Радул герой фільму Василь бере в інших господарів регіону овець на випас. Наймолодший герой, симпатичний хлопчик Іван, як і кожна дитина, любить ігри та забави, але його дитяче життя сповнене тяжкою працею, бо він, на відміну від інших своїх ровесників, цікавиться вівчарством і любить доглядати за пораненими вівцями.
Фільм має характер споглядального кіно. Це спостереження за життям трьох чоловіків з майстерною операторською роботою Олександра Позднякова і Микити Кузьменка та чудовою музикою композитора Алли Загайкевич, яка перед тим написала музику до українських художніх фільмів «Поводир» та «Мамай».
600 годин відзнятого матеріалу
«Від самого початку я робив це кіно як авторське передусім для того, щоб зрозуміти дещо для себе, а потім викласти це в якусь історію. Для глядача – це кінорозповідь, а для мене – це чотирирічне дослідження і 600 годин відзнятого матеріалу. Він дає змогу подивитися зблизька на людей гір і побачити, якими вони є насправді. Вівчарі – чоловіки, які виходять на 4 місяці високо в гори. Ця професія пов’язана з усамітненням. Я б так не зміг жити, тому в мене це викликало інтерес», – пояснює режисер Остап Костюк свою мотивацію до знімання фільму. «На Торонтському кінофестивалі я бачив американський, іранський, тібетський фільми, у яких показано зникання традиційного способу життя і проблеми людей, з цим пов’язані. Героїня одного з фільмів була дуже зворушена показом «Живої ватри», бо їй знайоме те, як люди борються за право на свій традиційний спосіб життя в сучасному світі. Тож, зникнення традиційного способу життя – це глобальна проблема», – ділиться враженнями про Торонтський кінофестиваль режисер О. Костюк.
Джерело: Ірина Колодійчик, “Наше слово”
Про фестиваль українського кіно у Празі
Усі фільми демонструються в оригінальній версії з чеськими субтитрами. “Тиждень українського кіно” – це проект, який з 2017 року реалізується громадським об’єднанням RUTA у співпраці з посольством України в Чеській Республіці та рядом інших організацій. Цього року фестиваль був включений до програм Ґете-інституту та МЗС Німеччини. Мета заходу – пом’якшити наслідки війни росії проти України, а також ознайомити чеського глядача з українським кіномистецтвом. Більше інформації та програму дивіться на сайті ProUkrainu тут (українською), а також на сайті кінотеатру «Атлас» тут (чеською), де й можна придбати квитки.
Видання ProUkraїnu є інформаційним партнером кінофестивалю.
На перегляд фільму “Жива ватра” ще є декілька вільних квитків до продажу (придбати можна тут), тож переглянути стрічку сьогодні о 20.00 можна буде без проблем.
Читайте також: Ленка Віхова, організаторка Тижня українського фільму в Празі: українське кіно у 2017 році було апріорі політичною справою
Дивіться трейлер фільму “Жива ватра”:
