15.7 C
Czech Republic
додомуНовиниАктуальнеШостий день празького Тижня українського кіно: Олесь Санін, "Поводир"

Шостий день празького Тижня українського кіно: Олесь Санін, “Поводир”

Сьогодні у празькому кінотеатрі "Атлас" демонструватимуть фільм Олеся Саніна "Поводир" - важкий фільм про репресії проти українців у чорні сталінські часи. Квитків, на жаль, на фільм уже у продажу немає. Можна хіба спитатися на місці.

reklama/реклама

Сьогодні, у неділю 13 листопада, о 17.30 глядачі празького кінотеатру “Атлас”, що розташовується неподалік станції Флоренц (вул. Соколовська 371/1) під час Тижня українського кіно побачать стрічку “Поводир” (у чеській версії “Průvodce”) Олеся Саніна. Це дуже важкий фільм про сталінські часи, про репресії проти українців, зокрема проти кобзарів та бандуристів. Стрічку почали знімати у 2007 році, кілька разів доопрацьовувався сценарій, і у 2014 році він вийшов на екрани.

Кадр із фільму “Поводир”

У фільмі яскраво окреслений час всюдисущих допитів НКВД, голодомору та колективізації. Розпочинається кінострічка кадром руху потяга — символа смерті тих часів, адже товарними потягами тоді перевозили людей в далекі тюрми, на каторгу, у трудові табори, заслання, депортації… У потязі, нехай і вагоні-люкс, вбивають і батька американського хлопчика Пітера Шемрока. Сирота зустрічає кобзаря Івана, колишнього “петлюрівця” – командира армії УНР. Разом вони долають труднощі, проте не досягають мети – потрапити до Москви та передати секретний лист іноземному журналістові. Розвінчувальне послання сховане у книгу-символ боротьби України – “Кобзар”.

Кадр із фільму “Поводир”

Допомога СРСР завершилася смертю

Загиблий батько Пітера – американський комуніст Майкл Шемрок (Джеф Барел) потрапив до СРСР, щоб допомогти розвивати “машинобудівництво”. Кадри трактора в селі нагадують “Землю” Довженка, де український режисер показав враження селян від першого трактора. Подорож кобзаря Івана Кочерги (Станіслав Боклан) та Пітера (який змінив ім’я на Андрій та прикидається німим через свій американський акцент, щоб вберегтись від переслідування НКВД), відбувається на тлі різноманітної української природи та краси, вбивства, смерті, колективізації і контролю життя людей владою. Україна у стрічці показана, як маленьке село, де кобзар із поводирем не мають можливості втекти від радянської машини смерті – всюди їх переслідує ворог.
Фільм – про знищення режимом сталіна, де-факто російським режимом, України і всього, що їй притаманне: традицій, віри, архетипу матері, пісні… Кобзар Іван вчить посеред поля Пітера молитися, а весілля відбувається без вінчання, бо церкву закрили.. Герої стрічки серцем розрізняють добро і зло та діють всупереч здоровому глузду. Архетип матері виявляється у зображенні дому Івана Кочерги, де його чекає жінка: там тепло і затишно, але залишатись там кочівники не можуть. Пісня кобзаря – те, що російська влада хотіла знищити найбільше, адже у ній криється душа народу.

Кадр із фільму “Поводир”

Правдиво та цікаво

“Поводир” – приклад якісного українського кіно, яке з початку було розраховане саме на масового глядача: тут тобі й екшн, і горе, і смерті, – все для того, щоб аудиторії не було раптом нудно. Пригоди таки переважають драму, історичний контекст та національно-ідентичне навантаження. У героїв немає еволюції характерів, проте є поділ на добрих і злих персонажів: енкаведист Володимир (Олександр Кобзар) – який є негідником до кінця стрічки та Іван Кочерга – втілення добра і справедливості, який проте має свою драму життя. Еволюція характеру є лише в Ольги (її грає співачка Джамала). Вона з мрійниці та легковірної дівчини поступається своїми переконаннями та перетворюється в дружину працівника НКВД.

Кадр із фільму “Поводир”

Фільм характеризується майстерною зйомкою та композицією кадрів – робота Сергія Михальчука. Також усі сцени стрічки – правдоподібні: режисер нас переносить в минулу епоху, де старі телефони, будиночки зі стріхами, пічки та вишиванки. Серед акторів найбільше правдиво вражає виконавець ролі Івана Кочерги Станіслав Боклан, який відтворює внутрішню драму сліпого чоловіка.
“А знаєш чому квіти завжди повертаються до сонця – бо квіти мають очі”, – це слова завершення кінокартини. Саме з таким враженням нас покидає стрічка. Із теплим сонцем, яке гріє Україну. “Поводир” – це нагадування про нашу історію, нашу сутність і надбання. Щоб більше ніколи так не було, як в далекому, але ж таки й дуже близькому 1934 році.

Джерело: Вікторія Кондратишина, ipress

Про фестиваль українського кіно у Празі

Усі фільми демонструються в оригінальній версії з чеськими субтитрами. “Тиждень українського кіно” – це проект, який з 2017 року реалізується громадським об’єднанням RUTA у співпраці з посольством України в Чеській Республіці та рядом інших організацій. Цього року фестиваль був включений до програм Ґете-інституту та МЗС Німеччини. Мета заходу – пом’якшити наслідки війни росії проти України, а також ознайомити чеського глядача з українським кіномистецтвом. Більше інформації та програму дивіться на сайті ProUkrainu тут (українською), а також на сайті кінотеатру «Атлас» тут (чеською), де й можна придбати квитки.
Видання ProUkraїnu є інформаційним партнером кінофестивалю.
На жаль, вільних квитків до продажу на перегляд “Поводиря” у празькому кінотеатрі на сьогодні. Його можна переглянути вільно тут (у нижчій якості).
Читайте також: Ленка Віхова: українське кіно у 2017 році було апріорі політичною справою

Дивіться трейлер стрічки “Поводир”:

Приєднуйтесь до нас у соцмережах

ПОВ'ЯЗАНІ СТАТТІ
reklama/реклама