Багато новоприбулих мігранток та мігрантів з України, які були змушені покинути батьківщину через російську військову агресію, зіштовхнулися в Чехії з новими для себе поняттями — біженці, екзиль (азил), утікачі, віза толерантності, тимчасовий захист, міжнародна охорона і так далі…
Від кінця лютого та аж до кінця березня спостерігався певний хаос та плутанина у цих поняттях — новоприбулі чітко не знали, по який статус звертатися, в які установи і які права та обов’язки з того всього випливатимуть. Чимало українок не хотіли ставати біженками й остерігалися звертатися по цей статус, та й від самого початку чеські урядовці навіть не радили новоприбулим цього робити. І лише з прийняттям чеським парламентом пакету законів Lex Ukrajina ця юридична казуїстика, помножена на актуальну надзвичайну ситуацію, стала більш-менш зрозумілою.
Що таке “статус біженця” і чому він не рекомендований
Насамперед роз’яснимо термінологію у відповідності до чеського законодавства, прийнятого понад два десятки років тому у рамках імплементації європейських норм.
Міжнародний захист
— це загальний термін для статусу біженця (чеською мовою — “азил”) та додаткового захисту (“доплнькова охрана”). Надається відповідно до закону Закону № 325/1999 Збірки, про притулок та про зміну закону №283/1991 Збірки про поліцію Чеської Республіки, зі змінами та доповненнями. Цей захист можна надати іноземцям, які вже перебувають у Чеській Республіці і які не можуть повернутися до своєї країни.
Основна відмінність між цими двома видами міжнародного захисту полягає термінах їхньої дії. Притулок — тобто статус біженця або “азил” — надається на невизначений термін, зазвичай доти, доки не зникне небезпека для біженця. А додатковий захист має чіткі терміни — від від одного до двох років.
біженця (азилянтам). Взірець. Джерело – mvcr.cz
Причини їхнього надання чітко зазначаються у Законі і вони різні.
“Азил”, тобто статус біженця, або політичний притулок
надається суто через політичні та інші переслідування в державі походження іноземця, з метою возз’єднання сім’ї та з гуманітарною метою. Причому в останньому випадку він надається вкрай рідко, лише якщо ситуація іноземця не відповідає умовам для отримання перших двох видів притулку. Мова може йти про, наприклад, важкохвору людину, яка не може бути забезпечена належним лікуванням у рідній країні.
Офіційна позиція Міністерства внутрішніх справ ЧР щодо надання притулку така: «Якщо заявник не доведе, що йому чи їй загрожує переслідування в країні його громадянства через політичні переконання, расу, національність, релігію чи приналежність до певної соціальної групи, або якщо не доведе, що йому там загрожує серйозна небезпека у вигляді смертної кари, катувань чи нелюдського поводження чи насильства в результаті війни, то йому буде видано негативне рішення». Якщо рішення було все-таки позитивним, то людям із отриманим статусом біженця надається державна підтримка — квартира, інтеграція, право на постійне місце проживання тощо.
Додатковий захист
є нижчою формою захисту, але індивідуальні загрози не є причиною його надання. Він надається через загальну загрозу, наприклад, збройний конфлікт. Після закінчення терміну, на який він був наданий (рік-два), можна звернутися по його поновлення, та чиновники різних міністерств ретельно перевіряють, чи зберігається небезпечна ситуація в країні походження, і чи необхідне продовження додаткового захисту. Утім, у разі надання додаткового захисту особлива державна підтримка відсутня.
Розгляд заяви про надання статусу біженця, чи то пак міжнародного захисту в Чехії, як правило, триває “дуже довго й марудно”, місяцями й роками. Заявник мусить збирати багато доказів, підтверджень, давати пояснення, чому він вважає, що його переслідують у рідній країні. Тому й позитивна відповідь буває рідко — лише у одному випадку з десяти. Фактично заявник мусить довести, що він дійсно є не біженцем, а не економічним мігрантом. Саме тому чеська влада навіть не рекомендує новоприбулим українцям та українкам подавати заяви про “азіл”.
Віза толерованого перебування або “стрпєні”
Хоча сотні тисяч українців та українок зазвичай називаються у пресі біженцями, з юридичної точки зору вони не підпадають під це поняття. Адже в Україні немає переслідувань за політичні чи інші переконання. Навпаки, демократична держава Україна зазнала нападу з боку тоталітарної держави — Російської Федерації. Тому громадянам України після 24 лютого цього року надавався інший статус — спеціальна довготривала віза з метою толерованого перебування, також відома як віза толерантності (чеською мовою “візум стрпєні” з кодом D/VS/U). Це поняття зафіксоване у §33 Закону №326/1999 Збірки, про перебування іноземців. Дана віза призначена для тих, хто має перешкоду у виїзді з території Чехії, хто є свідком або потерпілим і мусить брати участь у слідчих діях, кому було відмовлено у продовженні права на перебування, і він подав апеляцію проти такого рішення, а також у деяких випадках — для неповнолітніх дітей.
Цю візу вклеювали в закордонний паспорт або у так званий “прикордонний супровідний формуляр” у разі відсутності закордонного паспорта. Закон накладав власнику цієї візи певні обмеження, наприклад, у працевлаштуванні та ряді інших життєвих потреб. Тобто мета цієї візи не зовсім відповідала причинам актуального масового приїзду громадян та громадянок України до ЧР. Її видача 21 березня цього року була припинена.
Віза тимчасового захисту: законодавча база
Натомість, відповідно до рішення Європарламенту 2022/382, вперше в історії ЄС було запроваджено режим тимчасового захисту для переміщених осіб у випадку їхнього масового припливу у всьому ЄС. Рішення стосується тільки жителів України і діє на всій території ЄС, окрім Данії. На основі цього рішення чеський парламент та Сенат терміново прийняли спеціальний пакет законів та змін до законів, відомий як Lex Ukrajina. Президент Чехії їх підписав, і того ж дня – 21 березня – вони вступили в силу. Їхня дія запланована до 31 березня 2023 року.
Перший із цих законів – Закон № 65/2022 Збірки, про деякі заходи у зв’язку зі збройним конфліктом на території України, викликаним нападом військ Російської Федерації, – запровадив режим тимчасового захисту (чеською мовою “дочасна охрана”) громадян України у відповідності до європейських директив та Закону № 221/2003 Збірки про тимчасовий захист іноземців. За цим законом Міністерство внутрішніх справ ЧР надає статус тимчасового захисту “іноземцю, який до 24 лютого 2022 року мав дозвіл на постійне місце проживання в Україні”. Інститут тимчасового захисту стосується і осіб, які вже на той час перебували в ЧР на основі наданої раніше спеціальної візи толерованого перебування. За Законом № 66/2022 Збірки про заходи у сфері працевлаштування та соціального забезпечення у зв’язку зі збройним конфліктом на території України, викликаним нападом військ Російської Федерації, статус тимчасового захисту відкрив ринок праці для українців і фактично прирівняв їх у правах до тих іноземців, які вже мають дозвіл на постійне місце проживання.
Права власника візи тимчасового захисту
Чеська віза з метою тимчасового захисту видається ширшому колу людей: не лише громадянам України, а й громадянам інших країн, які є членами їх сімей, громадянам інших країн, які проживали в Україні до російського вторгнення на підставі посвідки на постійне проживання в Україні або з міжнародним захистом, наданим Україною. Отримати її можна у KACPU або ОAMP за місцем проживання чи тимчасового перебування у Чехії. Залежно від особи, якій видана віза, вона має один із таких кодів: D / DO / 667 = громадянин України, D / DO / 668 = член сім’ї громадянина України, який має тимчасовий захист, D / DO / 669 = тимчасовий захист з поважних причин.
Віза надається у вигляді наклейки у закордонному паспорті, якщо такий є у іноземця, або на звороті прикордонного супровідного формуляра (невелике паперове посвідчення, яке називається чеською “гранічні пруводка”), – якщо приїжджий не має закордонного паспорта. Якщо на візовій наклейці або в прикордонному супровідному формулярі немає фотографії, місце для неї містить інформацію «дійсно без фото».
При цьому візи толерованого перебування, які громадянам України видавалися раніше (до 22 березня 2022 року), визнаються рівноправними візам тимчасового захисту, змінювати їх необов’язково. Утім, це краще зробити у разі поїздок за межі Чехії, тим більш – у виняткових випадках – за межі Європейського Союзу.
На території Чехії можна перебувати до 1 року (однак наразі не пізніше, ніж до 31 березня 2023 року), а також, як вже було зазначено, власник візи тимчасового захисту має доступ до державного медичного страхування, освіти, вільний доступ до ринку праці та право на додаткову допомогу, наприклад з житлом, транспортом, засобами на проживання (5000 кч протягом 5 місяців), допомогу тим власникам житла, які безкоштовно поселили українців (до 9000 кч на домогосподарство) тощо. Однак цими правами та пільгами можна користуватися тільки на території ЧР. Можна виїжджати на термін максимально 90 днів до іншої країни ЄС (наприклад, для туризму), але там не можна, наприклад, працювати. Цей же принцип стосується і ситуації, коли іноземець хотів би почати жити і працювати в Чехії, але тимчасовий захист був наданий іншою державою ЄС, наприклад Польщею чи Словаччиною.
З цією візою за межі Чехії і ЄС: потрібне обґрунтування
У виняткових випадках можливі і поїздки за межі Шенгенської зони, зокрема в Україну. Для цього працівникам міграційного департаменту МВС ЧР необхідно надати обґрунтування необхідності такої поїздки. Це може бути авіа- чи залізничний квиток, і якесь вагоме пояснення (відрядження, лікування або піклування за близькою особою). У випадку поїздок в Україну, цю причину досить засвідчити власноручним декларативним засвідченням (афідевітом, чеською мовою це називається “честне проглашені”).
Працівники OAMП видадуть нову візову наклейку з необмеженою кількістю в’їздів (MULT). Загалом дозволяється виїжджати за межі ЄС на максимум 30 днів. Це стосується й іноземців, яким видана довгострокова віза у вигляді штампу. Відрядження за кордон, які необхідні для виконання роботи (водії вантажівок/автобусів), потрібно підтвердити трудовим договором та фаховим сертифікатом. У таких випадках настійливо рекомендується мати біометричний закордонний паспорт, і, якщо його немає, звернутися до, наприклад, консульства України в ЧР. “Прикордонного супровідного формуляра” для регулярних поїздок за межі ЄС буде недостатньо.
Детальніше про те, які права та обов’язки надає тимчасовий захист, та інші формальності навколо нього, розповідається на спеціальному порталі Департаменту у справах міграції та політичного притулку Міністерства внутрішніх справ Чеської Республіки за цим посиланням (українською мовою).
Вільний вихід на ринок праці – що це таке?
Більше не потрібно звертатися до Центрів Зайнятості по дозвіл на працевлаштування іноземця (хоча він і так надавався у практично автоматичному режимі, без так званого вивчення ситуації на ринку праці). Тут єдина вимога стосується тільки працедавця, який має просто поінформувати Центр Зайнятості про те, що на роботу прийнято іноземця.
Також була надана можливість вступу до загальногромадської системи медичного страхування. Страхові внески за осіб, яким наданий тимчасовий захист, які не працюють чи не мають інших доходів, сплачує держава, а страхова система покриває стандартне медичне обслуговування, у тому числі й “заднім числом” – максимум за 30 днів перед наданням такого захисту. Якщо ж іноземець влаштувався на роботу, внески на медичне страхування за нього сплачуватиме роботодавець. Якщо ж вирішить відкрити власну справу і зайнятися підприємництвом, йому не потрібно купувати дорогий і менш дієвий поліс комерційного медичного страхування від монополіста “Pojišťovna VZP, a.s.”
Цим законом також не вимагається від новоприбулих українських громадян отримувати індивідуальний ідентифікаційний код (т. зв. “родне чісло”).
При прийнятті на роботу іноземець, утім, має визначитися зі статусом податкового резидента чи нерезидента. Тут грають роль кілька факторів – у якій країні має працівник “звичайне місце проживання”, де його “центр життєвих інтересів”, чи перебуватиме у країні більше 183 днів тощо. У відділі кадрів підприємства можуть попросити оформити у Фінансовій адміністрації (тобто Податковій інспекції) так зване “податкове місце проживання” (чеською мовою “даньови доміціл”). Це полегшує працедавцю формальності при прийнятті на роботу. Це також важливо для врахування стажу роботи, внесків на соціальне забезпечення та майбутній вихід працівника на пенсію. Загалом у цій сфері між Україною та Чехією діють відповідні міждержавні угоди, як то Договір про соціальне забезпечення чи Конвенція про уникнення подвійного оподаткування. Детальніше про це можна почитати на сторінках Чеської адміністрації соціального забезпечення українською мовою.
Пакет законів Lex Ukrajina також регулює деякі питання освіти дітей-іноземців, які отримали візу тимчасового перебування. Із його деталями можете ознайомитися тут.
