Під час війни важливі всі фронти: військовий, інформаційний, волонтерський. Але один із ключових – дипломатичний. Успіхи України на цьому фронті можна оцінити за рішеннями та діями різних країн світу, зокрема Чехії.
Надзвичайним і Повноважним послом України в Чеській Республіці є добре відомий дипломат Євген Перебийніс. Із паном Послом говорила редакція ProUkraїnu.
— Чеська Республіка поставила Україні декілька десятків танків. Парламент засудив воєнні злочини російських військових в Україні та закликав до покарання винних. Чехія визнала Голодомор актом геноциду українського народу. Це важливі перемоги на дипломатичному фронті. Над вирішенням яких питань Ви працюєте зараз і якими можуть бути Ваші наступні перемоги?
— Справді, наше життя, життя дипломатів, і зокрема нашого посольства після 24 лютого змінилося кардинально. Те, що було важливим ще три місяці тому, сьогодні вже не є нашим пріоритетом.
Сьогодні зусилля всіх посольств за кордоном, у тому числі нашого посольства у Чехії, зосереджені на одному – на забезпеченні перемоги над російським агресором. Для цього ми робимо все можливе.
Для того, щоби забезпечити перемогу України, найголовнішим пріоритетом є зброя для нашої армії. У мене це завдання забирає більшу частину доби. Також працюємо над забезпеченням гуманітарної допомоги для України. Йдеться як про продукти харчування, так і про пальне для нашої армії та для цивільного сектору. Фінансова допомога та інше.
Серед наших задач – забезпечення всього необхідного для тих громадян України, які виїхали до Чеської Республіки, рятуючись від російської агресії. І забезпечення широкої політичної підтримки Чехії, в тому числі санкції проти росії на всіх можливих рівнях: як на рівні Європейського Союзу, так і на рівні інших міжнародних організацій.
І в цьому ж ключі я б згадав питання європейської інтеграції України, яке постало більш виразно після початку російського вторгнення в лютому. І сьогодні це особливо необхідно українцям – аби Європа чітко дала зрозуміти, що вона на нас очікує, сприймає як майбутніх членів Європейського Союзу.
Це якщо коротко про пріоритети і задачі, які перед нами сьогодні постають, але звичайно їх набагато, набагато більше. Я зараз не можу вам розповісти про все, з чого складається робочий день посла, але це десятки зустрічей, телефонних розмов із міністрами, з депутатами, з представниками місцевих органів влади, громадськими активістами тощо.
Зараз мета одна – це наша перемога.
— Ви багато працюєте над вирішенням проблем українських біженців. Більшість не любить такого слова, але в цій ситуації українців не назвеш туристами чи іммігрантами. До речі, яке визначення в даному випадку вважаєте за правильне?
— З юридичної точки зору цей термін виправданий, бо справді біженці – це люди, які так чи інакше втікають від війни, від переслідувань.
Певною мірою цей термін виправданий, але я розумію тих людей, кому він не подобається. Адже сприйняття біженців (так, як ми це бачили в минулому) пов’язане більше з економічними негараздами. Люди тікають від економічних проблем, шукають кращого життя в іншій державі.
Що стосується громадян України в Європі, це трохи інша ситуація. Люди не шукають кращого життя, вони просто хочуть зберегти своє життя. Мені здається це треба брати до уваги.
Але, як би там не було і як би їх не називали, насправді це для нас один з пріоритетів. Адже в Чехії сьогодні перебуває чи не найбільше українських громадян. Навіть якщо брати у співвідношенні до кількості населення, то навантаження на Чехію, можливо, найбільше з усіх європейських держав. Бо десятимільйонна Чехія приймає сьогодні понад 300 тисяч українських громадян.
Так, це наш пріоритет. Ми перебуваємо в постійному контакті з урядом, з Міністерством внутрішніх справ, з Міністерством соціальної політики, Міністерством охорони здоров’я, освіти – тобто з усіма міністерствами, які так чи інакше залучені до надання допомоги нашим громадянам і створення належних умов, я б сказав достойних умов, їх перебування.
Я в постійному контакті з органами місцевого самоврядування і крайовими адміністраціями, бо крім Праги, звичайно, навантаження лежить і на інших містах, і вони надають допомогу зі своїх резервів. Ця частина роботи також забирає дуже багато часу.
— Які питання українців у Чехії Ви вважаєте ще не вирішеними або над вдосконаленням яких рішень працюєте разом із чеським урядом?
— Звісно, що ідеальної ситуації не буває. І в Чехії також ситуація не ідеальна. Хоча я маю сказати, що чехам вдалося створити максимально комфортні, достойні, людські умови для проживання наших громадян. Скажімо, з тих 300 тисяч людей, які сюди приїхали, лише менше тисячі зараз проживають у таких тимчасових умовах, як спортзали.
Мені здається, що чехам вдалося зробити все необхідне, щоб українці тут себе почували, якщо не як вдома, то, принаймні, комфортно.
Питання є. Наприклад, гостро стоїть питання освіти дітей. В Чехії до приїзду 300 тисяч українців місць в дитячих садочках практично не було. Місць у школах, наприклад, у великих містах практично не було. А сьогодні їм треба прийняти дуже велику кількість українських дітей.
Ми зараз спільно з Міністерством освіти і з місцевими органами влади намагаємося вирішити, як зробити так, щоби чеська система освіти могла вирішити це питання своїми силами. І щоби всі українські діти, які цього потребують, могли вчитися, могли бути в дитячому колективі. Бо дітям, особливо маленьким, бути в дитячому колективі дуже важливо.
Особлива увага до дітей
— Українці в Чехії часто питають, чи можуть діти не ходити до чеських шкіл. Українські школи організували онлайн-навчання, тому багато батьків бажають, аби їх діти закінчили навчальний рік з рідним класом. У свою чергу, чеська сторона звернулася з проханням зарахувати навчання в місцевих школах до навчального року в Україні. Вже є узгоджене рішення?
— Однозначно. Є домовленість між Міністерствами освіти України та Чехії про те, що документи, які будуть видаватися чеськими школами про закінчення того чи іншого класу в цьому році, буде зараховано до української освіти.
Більше того, до кінця цього навчального року, тобто до червня, діти, які не змогли потрапити до чеських шкіл, не мають обовʼязково ходити на уроки в Чехії. Вони можуть продовжувати навчання онлайн в українських школах.
Але вже з першого вересня питання стоятиме серйозніше, бо чеське законодавство вимагає, щоби всі діти, як тут мають дозвіл на проживання – йдеться не лише про громадян Чехії, але й про іноземців, які легально тут проживають – обовʼязково ходили до школи. І ось тут дуже госто постане питання, чи зможе Чехія впоратись із настільки великою кількістю дітей.
Ми зараз розробляємо різні варіанти. Можливо навіть створення українських шкіл, з українськими педагогами, які могли б навчати дітей за українською програмою.
Тобто тут однозначного не буде якогось одного рішення. Буде комплекс різних рішень: онлайн-освіта, суботні школи, повноцінні чеські та українські школи. І батьки дітей матимуть можливість обрати, яким шляхом вони підуть.
— Також часто питають про дітей з інвалідністю. Чи треба ставати на медичний облік у Чехії? Як бути тим, у кого закінчуються терміни статусу, як його продовжити в чужій країні?
— Так. Це питання також вирішене. По-перше, кожен, хто сюди приїжджає – як дорослі, так і діти – всі отримують чеське медичне страхування. Під час його оформлення зазначається, що це дитина з особливими потребами. І відповідно, лікування відбувається за державні кошти. Дітям надається медична допомога і догляд в такому ж обсязі, як і чеським громадянам.
Якщо, наприклад, термін дії підтвердження статусу закінчується, то спеціально створена комісія при страховій компанії ці документи розглядає і продовжує в разі необхідності. Тут жодних проблем і питань виникати не повинно.
Повернення додому
— Польща повідомила про рекордну кількість українців, які виїхали з Польщі і повернулись в Україну. Чи спостерігаєте Ви таку ж тенденцію в Чехії? І, як вважаєте, чи не поспішають українці додому?
— Складне питання. Думаю, що кожен має вирішувати індивідуально: повертатися чи не повертатися.
Адже є регіони, де більш менш спокійна ситуація. Хоча зараз важко назвати регіон, де було би повністю безпечно. Ми бачимо, що росія завдає ракетних ударів і по західних регіонах: і по Львову, Рівному, і по Івано-Франківську.
Але тим не менш, люди залишали домівки дуже швидко, схопивши кілька найнеобхідніших речей. Їхали з однією валізою. І довго перебувати за кордоном їм важко.
Тому так, ми спостерігаємо на кордоні України з Європейським Союзом тенденцію, що більше людей зараз повертається, аніж виїжджає.
Чи стосується це Чехії? Важко сказати, тому що Чехія перебуває всередині Шенгенської зони. Кордони між Чехією та Польщею, Чехією і Словаччиною не контролюються. Тому важко сказати, скільки людей виїхало, скільки в’їхало.
Але, в принципі, з мого спілкування з відповідними чеськими міграційними органами, є підтвердження, що люди повертаються додому. В яких кількостях – зараз важко сказати.
Я думаю, що це буде зрозуміло, коли відбуватиметься уточнення списків реєстрації, коли ми побачимо, скільки дітей тих, хто зареєстрований у Чехії, зголосилися до шкіл.
Чи треба повертатися, чи не треба – ще раз скажу – це індивідуальне питання. Зараз, наприклад, державні службовці мали би повернутися і працювати. Якщо йдеться про людей, які займаються підприємницькою діяльністю, то це їхнє рішення. Вони мають самі його прийняти.
Але однозначно, Україна всіх цих людей, які виїхали, вважаємо, тимчасово – до нашої перемоги – буде потребувати вдома. Для того, щоби нам всім разом відбудовувати нашу державу. Кожна людина нам буде необхідна.
— Чи вважаєте Ви, що буде така тенденція і серед людей, які тривало проживали в Чехії ще до початку війни? Що вони полишать своє життя тут і поїдуть відбудовувати Україну?
— Ми на це дуже сподіваємося. Більше того, така тенденція вже є. Знаємо, що їдуть дуже багато чоловіків, які працювали за кордоном, в тому числі в Чехії.
Ми і тут бачили. До нас у консульство приходило багато людей, які зараз полишили ту роботу, яку вони мали до російського вторгнення і поїхали захищати свою Батьківщину.
Я думаю, що так само буде, коли ми переможемо і почнемо відбудовувати свою державу. Що переважна більшість людей, які зараз перебувають за кордоном, вони також повернуться. Будемо разом працювати.
— Як Чехія проживає таку велику хвилю українських біженців? Як прибуття такої кількості українців позначилося на чехах, на ринку праці, загалом на ситуації в Чехії?
— Поки що зарано говорити, тому що ми тільки на початку цієї міграційної хвилі. Чеськими відповідними органами вона ще не була проаналізована.
Але, якщо подивимось на перші враження: мені здається, що Чехія з цим впоралася, можливо, найкраще в Європейському Союзі. Вдалося не просто прийняти тут велику кількість українських громадян, але і їх всіх зареєструвати – що не вдалося дуже багатьом державам. Процес реєстрації триває. Чехам це вдалося.
Я вже згадував про те, що дуже якісно і професійно було організовано процес надання житла, пропозицій по працевлаштуванню, по шкільництву. Хоча існують проблеми, але Чеська Республіка справляється.
Думаю, ми маємо подякувати нашим чеським друзям за те, що вони до цього підійшли не просто відповідально, але і з відкритим серцем, по-людськи, я б сказав. Ми це бачимо і за це дуже вдячні!
Особиста історія
— Наша редакція документує відеорозповіді українців про війну: про ті жахіття, які їм довелось пережити через бомбардування, окупацію окремих міст. Для всіх війна стала несподіванкою, навіть, незважаючи на тривалі попередження західних партнерів. А як ви дізнались про початок повномасштабної війни росії проти України? Чи було це для Вас несподіванкою?
— Звісно, що такого ніхто не очікував. Маю визнати, що я також цього не очікував, хоча ми готувалися до загострення ситуації.
Були дані, що росія готує провокації, але про те, що це відбудеться таким чином… Коли будуть літаками скидати бомби. І здійснювати ракетні удари на українські міста, на столицю, на об’єкти інфраструктури. Що російська армія підійде просто впритул до Києва.
Відверто скажу, цього мало хто очікував. Тут навіть звинувачувати нікого в цьому не можна, тому що уявити, що в 21 столітті може відбуватись щось таке, дуже важко.
Але головне, що наша армія була до цього готова. І дала росії гідну відсіч. І після першого шоку, який був у всіх, нашій державі, і Президенту, і уряду, і парламенту, і дипломатичним установам вдалося дуже швидко – буквально протягом годин – налагодити відповідну роботу для того, щоби розпочати процес наближення нашої перемоги по всіх напрямках.
Як це сприйняв я? Я дізнався про це вночі, коли почалося бомбардування й почалися атаки. Мені про це повідомив військовий аташе. Одразу ж я поїхав на роботу, до Посольства. Викликав о 5-тій ранку всіх співробітників. Ми коротко обговорили ситуацію, яка складається, і розпочали роботу.
Вже о 9-тій ранку у мене була прес-конференція в Посольстві, де я зібрав всіх журналістів, проінформував про те, що відбувається. І ми почали роботу.
Того ж дня у мене була зустріч із заступником міністра оборони, на якій ми домовилися, що будемо робити все для того, аби Чехія нам надавала якомога більше зброї для протистояння російській агресії.
— Ваш колега Посол України в Німеччині Андрій Мельник зізнався, що голова німецького Мінфіну напередодні сказав Послу, що «Україні лишилося кілька годин». Якої була перша реакція наших чеських партнерів 24 лютого: скоріше віра, чи сумніви, чи страх?
— Тут такого не було. Була абсолютно повна підтримка з боку усіх політичних сил. Вже 24 лютого після обіду я виступив на засіданні чеського парламенту з головної трибуни палати депутатів. Перед тим заграв український гімн, були вивішені прапори. І на цьому засіданні я звернувся посередництвом чеських депутатів до чеського народу і уряду із закликом підтримати нас.
Палата депутатів прийняла резолюцію на підтримку України, дуже жорстку по відношенню до росії із засудженням її дій, із закликом підтримати Україну.
Одноголосно! Не було жодного депутата проти. Навіть ті депутати, які раніше не дуже підтримували Україну, а були проросійськими – навіть вони проголосували за резолюцію. Тобто підтримка була вражаюча.
А наступного дня я виступав ще в сенаті і там теж була одноголосна підтримка. Тобто обидві палати підтримали. Так само і уряд нас підтримав без жодних застережень.
І президент Чехії, який раніше виступав скоріше на підтримку росії, ніж України, назвав путіна в перші ж години військовим злочинцем.
Тому підтримка Чехії є дуже чіткою та однозначною.
Більше того, підтримка чеського суспільства є вражаючою. Ми бачили, як чехи збирались на площах, майже сто тисяч людей зібралися підтримати Україну. Ми бачимо, як на кожному чеському будинку, або на державній установі вивішені українські прапори. Та й просто. Я спілкуюсь з дуже багатьма чехами. Ми отримуємо сотні звернень в соцмережах, в мейлах, телефонні дзвінки – всі нас підтримують.
Ми розуміємо, що ця хвиля з часом буде спадати, бо така людська природа, що люди втомлюються від проблем. Війна росії проти України певним чином впливає і на добробут людей по всьому світу. Це зрозуміло, і ми знаємо, що підтримка з часом буде зменшуватися, але ми сподіваємось, що вона витримає на тому рівні, який дозволить нам говорити, що Чехія є нашим надійним другом і партнером.
— Швидка реакція Чехії дає простір для адаптації та інтеграції. У нас є час, щоби налагодити співіснування чехів і українців, яких зараз приїхало дуже багато.
— Звісно. Ставлення до українців змінилося кардинально. Раніше українці в чехів асоціювалися з прибиральницями або будівельниками. Сьогодні переважна більшість чехів ставиться до українців з повагою через героїчний спротив росії.
Чехи побачили, що українці не лише працьовиті та вміють працювати на землі і люблять це робити. Але вони ще й хоробрі воїни. Якщо їх розізлити, то вони можуть дати гідну відсіч. І це тут сприймається з величезною повагою.
Мені здається, що у чехів сьогодні відкрилися очі на Україну.
