Що залишається після окупації, окрім зруйнованих будинків, фотографій і спогадів? Голоси людей, які там були. Саме їх зібрала журналістка Ксенія Дворнікова у книзі «Вижити в Гостомелі: 21 історія з міста-героя». У Празі відбулася перша закордонна презентація видання. І для багатьох присутніх ці історії звучали особливо близько, адже серед українців у Чехії є чимало тих, хто сам був змушений залишити дім через російське вторгнення.
Книга вийшла у видавництві «Фоліо» та об’єднала розповіді мешканців Гостомеля про перші дні повномасштабної війни, окупацію, евакуацію, втрати й повернення додому.
Презентацію в Празі підтримали Фундація Пилипа Орлика та Український інститут у Празі.
Чому саме Прага
Для авторки вибір міста був не випадковим. Із 2023 року Гостомель має партнерські зв’язки з празьким районом Ржепоріє (Řeporyje). Є й інший важливий зв’язок: сьогодні в Чехії живе велика українська громада. Для частини її представників слова «евакуація», «окупація», «повернення додому» – власний досвід.
На початку зустрічі другий секретар Посольства України в Чехії Надія Мальована наголосила на важливості збереження таких свідчень. «Про це потрібно говорити, про це неможливо забувати, і світ має це обов’язково чути», – сказала вона.
Під час презентації Ксенія Дворнікова також передала примірник книги Посольству України в Чехії.
Назва книги говорить про 21 історію, однак фактично в ній 22 інтерв’ю. Остання розмова – з Христиною Коновою, яка на момент запису очолювала відділ розслідування злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту, у слідчому управлінні ГУ Національної поліції Київської області. Її історія стала своєрідною післямовою, вона розповідає вже не лише про пережите, а й про те, як Україна документує та розслідує воєнні злочини.
Під час презентації авторка окремо наголосила, що воєнні злочини не мають строку давності. Тож люди, які стали свідками або постраждали від злочинів, можуть звертатися до правоохоронців навіть через роки.
Від збитого гелікоптера до евакуації під обстрілами
Серед героїв книги – військовослужбовець Національної гвардії України Сергій Фалатюк. 24 лютого 2022 року він збив російський гелікоптер на підльоті до Гостомеля. Під час зустрічі у Празі Ксенія Дворнікова прочитала уривок із його розповіді про перші години вторгнення та момент, коли він уперше застосував зброю проти російської цілі.
Але книга не лише про військових. Серед її героїв – учителі, лікарі, рятувальники, волонтери, колишні військові, люди, які допомагали Силам оборони, а також ті, хто був змушений залишити Україну. «Війна складається не лише з великих цифр, територій, назв гучних, а з історій багатьох сотень, тисяч, мільйонів людей. І кожна ця історія десь у чомусь є спільною, а десь у чомусь є абсолютно індивідуальною», – пояснила авторка.
Однією з таких особистих історій є розповідь Наталі Омельчук. Вона працювала у шелтері неподалік Гостомельського аеропорту, а 24 лютого вирішила їхати туди, щоб допомогти вивезти жінок. За її словами, рішення було спонтанним. Але думка про те, що вона могла допомогти й не зробила цього, не давала б їй спокою.
«Мова чужа. Все було для мене лише про Україну»
Окреме місце в книзі займають історії тих, хто після окупації опинився за кордоном. Під час презентації авторка зачитала уривки з розповідей Володимира Симоненка та Віри Арєшиної, які виїхали до Італії. Симоненко разом із родиною повернувся до Гостомеля вже на початку травня 2022 року, хоча вдома ще не було світла й води. Однією з причин повернення стали домашні тварини, які залишилися в місті. «Але ж тут наш собака. Кицьку знайшли», – згадував він.
Для Віри Арєшиної перебування за кордоном стало зовсім іншим досвідом. «Я не знала, куди себе діти, про що думати. Мова чужа. Все було для мене лише про Україну», – розповідала вона. Для українців, які зараз живуть у Чехії, ці слова можуть звучати особливо знайомо.
Завершуючи презентацію, Ксенія Дворнікова звернулася до історії Бориса Харчука. Він жив у Криму, а після окупації півострова обрав життя в Гостомелі. «Я б дуже хотів, щоб люди ніколи не складали рук. Усе можна пережити, але спільними зусиллями, об’єднавшись із сусідами, однодумцями, містянами, можна пережити ще краще», – цитувала авторка.
Цю ж думку підхопив директор Українського інституту в Празі Ростислав Прокопюк. «Не складати руки» – саме так він описав і роботу самої авторки, яка вирішила зібрати та зберегти історії людей із Гостомеля.
Книга вже була презентована в самому Гостомелі та на 33-му Львівському міжнародному BookForum. Один із примірників також отримав у подарунок колишній прем’єр-міністр Великої Британії Боріс Джонсон.
Читайте також:
Безкоштовні курси чеської від у 2026 році: нові жорсткі правила та як отримати шанс на схвалення
