Партії Smеr-SD, Hlas-SD і Словацька національна партія (SNS) вдалося домовитися, як і передбачалося, про формування нового уряду у Словаччині. Таким чином, обіцянка “жодного снаряду для України” може наповнитися. Кандидат Smer-у займе посаду прем’єр-міністра (швидше за все, це буде Роберт Фіцо) та шість міністерств, кандидат Hlasu-SD — посаду спікера парламенту (швидше за все, це буде Петер Пелеґріні) та сім міністерств. Найменша парламентська партія SNS отримає три міністерства. Про це йдеться в меморандумі, підписаному вчора головами партій.
Фіцо пообіцяв швидке створення кабінету, щоб Словаччину на саміті Європейського Союзу 26 і 27 жовтня представляв вже глава нового уряду. Фіцо пообіцяв подбати про підвищення рівня життя в країні. Пеллеґріні, чия позиція була вирішальною, підкреслив, що виборці вирішили, що Роберт Фіцо повинен очолити новий уряд. Пеллеґріні також запевнив, що новий уряд не змінить зовнішню орієнтацію Словаччини як члена ЄС і НАТО, але “при повній повазі суверенітету та національно-державних інтересів Словацької Республіки та зміцненні здорового патріотизму”.
Другий Орбан, якщо не гірше
Перед виборами Фіцо пообіцяв припинити військову допомогу Україні, яка вже майже 600 днів бореться з російською агресією, і критикував санкції Євросоюзу проти росії. У якийсь час він став мало не глашатаєм російської пропаганди і договорився до того, що “українські нацисти убивали російських громадян на Донбасі від 2014 року”. До такої риторики не опускався навіть угорський прем’єр Віктор Орбан.
Стосовно демонстрацій “порятунку демократії в Словаччині” Фіцо зазначив, що правитиме демократично, з повагою до різних думок. Однак журналісти словацьких видань SME, Aktuality, Deník N вважають, що це не так. Багато членів нової словацької коаліції погрожують “притягти до відповідальності”, наприклад, президентку Чапутову або журналістів цих видань.
Фіцо називає боротьбу з нелегальною міграцією пріоритетом наступного уряду. “Хочемо повернутися до традицій, до того, що є нормальним, при повній повазі до різноманітності життя”, – сказав він. Пеллеґріні критикував «аматорство» та «некомпетентність» попередніх урядів. Новий кабінет, мовляв, не хоче турбувати громадськість внутрішніми суперечками, а рухати Словаччину вперед.
Дивні міністри – пропагандисти та конспірологи
“Словаччині потрібен новий уряд якнайшвидше”, – сказав він і закликав президентку Зузану Чапутову до співпраці та скликання установчих зборів нового парламенту. Метою нової коаліції лідер SNS, відвертий русофіл, “антиваксер” та прихильник конспірологічних теорій Андрей Данко назвав “заспокоєння громадськості і вирішування проблем людей”. Він закликав журналістів “навчитися поважати результати виборів”. За словами Фіцо, деякі контрольні функції та керівництво деякими парламентськими комітетами перейдуть до опозиції.
В новому словацькому уряді, окрім відомих та досвічених особистостей, як-от дипломат Мірослав Лайчак, мають бути і суперечливі персони. Колишній міністр внутрішніх справ Роберт Каліняк може цього разу зайняти посаду міністра оборони чи транспорту. Рудольф Гуляк, «відомий змовник і розповсюджувач дезінформації», зацікавлений у посаді міністра навколишнього середовища, зазначає сервер aktuality.sk. Так, Гуляк лякав мобілізацією словаків на війну проти росіян, говорив, що пожежі в Греції були створені навмисно, щоб збільшити кількість CO2, і що ведмеді є біологічною зброєю Брюсселя для знищення словацького сільського господарства.
“Жодного патрона для військової допомоги Україні”
Але найбільшим “козирем” нового словацького уряду має стати припинення військової допомоги Україні. Це було однією із головних обіцянок Фіца своїм виборцям. Мовляв, допомога Києву зброєю “тільки продовжує війну, не сприяє миру та втягує у неї словаків”. Після виборів Фіцо намагався загладити свої висловлювання, казав, що у гуманітарній та економічній площині підтримка України триватиме і надалі.
Загалом можливе рішення майбутнього уряду у Братиславі припинити військову допомогу Україні не матиме особливих наслідків для її оборони України. Інше питання, які це відобразиться на самій Словаччині, зазначають чеські видання info.cz та e15. Словаччина активно підтримувала Україну з самого початку російської агресії. Протягом минулого року вона відправила в Україну систему протиповітряної оборони С-300 PMU, тринадцять надзвукових винищувачів Міґ-29, вертольоти Мі-17 і Мі-2, тридцять бойових машин піхоти BVP-1, десять дистанційно керованих комплексів розмінування Boženа, кілька колісних гаубиць Zuzana 2, а головне — вагони, повні боєприпасів.
Зокрема, в Україні найбільше оцінили систему протиповітряної оборони. Словаччина «успадкувала» її після поділу Чехословаччини. А та, в свою чергу, придбала її від Радянського Союзу в 1990 році. Ця система здатна знищувати повітряні цілі, що летять на швидкості до 4300 км/год, і може ефективно вражати стратегічні літаки, крилаті ракети, ракети з повітряним наведенням або балістичні ракети. До цього часу вона служила у 1-й зенітній батареї в Нітрі.
Словацька зброя радянського походження
До речі, Роберт Фіцо під час свого візиту до Москви в 2015 році виявив інтерес до модернізації цього об’єкта. Після зустрічі із тодішнім прем’єр-міністром дмітрієм мєдвєдєвим, який нині став “яструбом” і погрожує ядерною війною. Вже тоді експерти попереджали, що єдина компанія, здатна модернізувати цю систему ПРО, перебуває в європейському списку санкцій, запровадженому після окупації Криму та частини Донбасу.
Щоправда, подарунком на глиняних ногах виявилися словацькі винищувачі. Ще до початку війни їх підтримували російські механіки. Про те, як доглядали за літаками російські фахівці на аеродромі НАТО в Слячі, красномовно говорив стан двигунів. Вони витримали лише сімдесят годин нальоту замість трьохсот п’ятдесяти. Говорили, що машини здатні до польоту, але не до бойових дій. Дефекти виявлялися в місцях, куди мали доступ тільки російські техніки. Натомість запчастини, які обслуговували словацькі колеги, були в порядку. Словаччина припинила використання всіх 13-ти Міґів ще у 2022 році. Їхня експлуатація виявилася нежиттєздатною. Частина винищувачів вже була у такому стані, що їх транспортували в Україну наземним транспортом. Однак українці могли з ними дати раду. Але Роберт Фіцо критикував і цю передачу зброї для Києва. В лютому цього року він з усіх сил намагався їй перешкодити. У росії в унісон теж лютували й погрожували.
Виграш від допомоги
Зброї, яку б Словаччина ще могла відправити в Україну, на складах залишилося справді мало. Те, що можна було відправити без зниження власної обороноздатності, Словаччині вже вдалося відправити в Україну. У майбутньому передбачалося відправити ще систему розмінування Božena і загалом шістнадцять гаубиць Zuzana 2 на шасі Tatra. Ці гаубиці виробляє словацька компанія Konštrukta-Defence, але Німеччина, Данія та Норвегія спільно домовилися закупити їх для України. Від уряду Словаччини ще очікується згода на надання системи озброєння, однак 92 мільйони євро оплачуватимуть не словаки, а платники податків вищезгаданих країн. У разі припинення військової допомоги словацький ВПК може втратити стратегічні дані для подальшого розвитку та модернізації систем озброєння.
Чого українцям може дійсно не вистачати, так це артилерійських боєприпасів, у виробництві яких Словаччині вдалося стати одним із європейських лідерів. За їхнім виробництвом стоїть MSM Group з холдингу Czechoslovak Group. Буквально кілька днів тому з’явилася інформація, що сім європейських країн мають намір підтримати Україну боєприпасами на два мільярди євро. Йдеться про мільйон боєприпасів протягом року. Назви країн не розголошуються, відомо лише про Литву та Люксембург. Словаччина може втратити цю можливість для бізнесу.
Словаччина не має ексклюзивних прав на постачання найбільш затребуваних боєприпасів калібру 155 мм для гаубиць. До їхнього відправлення або принаймні посередництва залучена широка коаліція країн, які військово підтримують Україну. Йдеться про Албанію, Австралію, Бельгію, Болгарію, Чехію, Данію, Естонію, Фінляндію, Францію, Канаду, Німеччину, Грецію, Італію, Литву, Люксембург, Австрію, Туреччину, США та ряд інших.
Словаччині вдалось взяти шосте місце, але загалом – постріл у темряву. Чи собі в ногу?
Тож якою буде насправді військова допомога Україні без участі Словаччини? На думку багатьох експертів, такою, як і раніше. Минулої п’ятниці в Копенгагені генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберґ висловив переконання, що Словаччина та Польща підтримуватимуть Україну і у військовому плані навіть після виборів та жорстку передвиборчу риторику, спрямовану проти Києва. “Який би уряд не був у Словаччині, його представники продовжуватимуть сидіти на засіданнях НАТО”, – сказав Столтенберґ.
За обсягом військової допомоги Словаччина посідає 13 місце в списку з 31 країни з озброєнням на суму 0,7 млрд євро. Чехія допомогла на суму 1,1 млрд, але найбільшим донором є США на суму 421 млрд євро. Однак Словаччина займає відносно високу позицію в рейтинґу — шосте місце, якщо дивитися на рівень допомоги щодо власного валового внутрішнього продукту.
Що це означає? Пропорційно своїм можливостям вона зробила багато для України. Порівняно зі світовою допомогою її внесок у боротьбу з російською агресією – лише постріл у темряву. Навіть якщо прийняти теоретичну можливість, що словаки не пришлють в Україну навіть патрона, у військовому плані практично нічого не змінить. Словацькі поставки замінять інші. А от патріот Фіцо позбавить своїх вірних словаків цікавих угод.
Утім, поставки, передбачені чинними контрактами між приватними словацькими збройовими компаніями та українським урядом, все одно триватимуть. Проте найфундаментальнішим питанням майбутнього буде те, яке повідомлення Словаччина надішле своїм жестом навколишньому світу.
Читайте також: Орбан зрадів Фіцові: на формування словацької коаліції впливає український фактор
