Агентства з працевлаштування відіграють ключову роль у системі експлуатації, — зазначають експерти з питань інтеграції біженців у Чехії. Звичайні практики, які використовують деякі агентури (як їх називають в ЧР), включають неоплату понаднормової роботи, непрозорі відрахування у вигляді штрафів і плати за житло, відсутність можливості взяти відпустку або вказівку мінімальної зарплати в трудовому договорі замість фактичної.
Висновки, які свідчать про експлуатацію біженців та порушення прав людей, наводить проєкт “Війна і праця”. Над ним працювали журналісти з Чехії, Німеччини та Литви. Чеське видання investigace.cz опублікувало історії українців, які потрапили в ситуації, коли за робочим договором обіцяли одні умови праці, на практиці – потрапили в кабалу. Метою такого розслідування було показати нестабільну робочу ситуацію українських біженців на європейському ринку праці, – пише журналістка Крістіна
Вейнбендер.
Як агентури ошукують біженців?
Описані історії експлуатації українських біженців разюче схожі, попри незначні локальні відмінності. Серед основних моментів експлуатації, виявлених у всіх трьох згаданих країнах, є недотримання договірних умов, відсутність платіжних відомостей, утримання із заробітної плати, штрафи, робота без відпустки, вимагання та психологічний тиск.
Німецькі журналісти розповіли про 43-річного українського священника, який має ступінь магістра теології та філософії. Два роки тому разом із дружиною Марією та п’ятьма дітьми він приїхав до Німеччини. Родина опинилася в західній частині країни – в землі Північний Рейн-Вестфалія. До того часу вони жили в Черкасах. Восени 2023 року українець влаштувався на місцеву виробничу компанію. “Коли ти ще не знаєш мови, то треба працювати руками”, — каже священник і додає, що будь-яка робота може бути хорошою, якщо до людини добре ставляться. Після проходження неоплачуваного стажування було підписано договір. На папері умови виглядали непоганими: 3000 євро брутто (менше 76 000 крон), робочі години з сьомої до четвертої години дня, п’ять-шість днів на тиждень.
Те, що сталося потім, біженець описує як знущання. Керівник підприємства не враховував встановлений договором робочий час. Коли чоловік попросив відгул до лікаря, начальник відмовив. Потім доводилось попрацювати у вихідні. Українець звільнився, але роботодавець не виплатив йому 1 000 євро.
Не винятковою є історія, коди висококваліфікований фахівець змушений виконувати роботу, що не відповідає його освіті, до того ж в умовах недотримання встановленого законодавством трудового договору. Німецький інститут дослідження зайнятості повідомляє, що приблизно 72% українських біженців у Німеччині мають вищу освіту, що робить їх надкваліфікованими претендентами на вакансії.
Чехія
Подібні цифри підтверджує і дослідження чеського аналітичного центру PAQ Research: у Чехії дві третини українців виконують роботу, яка не відповідає їхній кваліфікації. Дмитро Дружинін, герой чеської серії розслідувань про експлуатацію біженців, закінчив університет — він інженер-ракетник. Проте працював завідувачем гуртожитку для українських робітників в агентстві з працевлаштування “Покров Інтернешнл”, куди потрапив після початку війни в Україні. Йому так само довелося піти з роботи через погані умови. Після звільнення агентство відмовилося виплатити йому зарплату за останній місяць.
Що робити?
Експерти погоджуються, що проблема не в самих законах, а в їх виконанні. Інспекції праці в Литві, а також у Німеччині та Чехії не мають достатніх можливостей для проведення вибіркових перевірок компаній, які працюють з біженцями. “У Німеччині ви, швидше за все, виграєте в лотерею, ніж отримаєте перевірку від інспекції праці”, – каже Герхард Бош, експерт із соціології праці з університету Дуйсбурга. Крім того, тривалість процедури часто відлякує ошуканих працівників від подання скарг до інспекції праці.
Литовський експерт із трудового законодавства Віліус Мачюлайтіс також критикує недостатні покарання тамтешніх прихованих агентств. “У своїй практиці я ще не стикався зі штрафом за ведення незаконної підприємницької діяльності. Компанії, які є посередниками в роботі без дозволу, отримують такі ж штрафи за порушення правил тимчасового працевлаштування, як і компанії, які мають такий дозвіл — до 200 євро вперше і до 800 євро вдруге. На литовському ринку праці між ними немає жодної різниці”, — каже Мачюлайтіс.
Крім того, накладення владою штрафів або навіть позбавлення ліцензії агентства не означає припинення посередницького бізнесу. Згідно з висновками журналістів, схема, коли одна компанія (агентури) припиняє роботу через борги перед працівниками або владою, а інша, новостворена, пов’язана з тими ж власниками, бере на себе її діяльність, поширена як у Литві. і Чеська Республіка.
Читайте також:
