Відчуття втрати, які переживають українці сьогодні, не піддається опису. Те, що принесла війна, неможливо оцінити ані цифрами, ані словами. Українці втратили не тільки матеріальні речі — будинки, роботу, майно, — але й значно більше: рідних, друзів, свій спокій, своє минуле життя. Є розуміння, що вже ніколи не буде так, як раніше. Але важко прийняти цю реальність. І якби зовнішньо стійко не трималися люди, кожен і кожна переживають емоційне виснаження. То як же пройти цей процес спустошення?
Редакція ProUkrainu.cz запитала двох фахівців, які зараз працюють і з цивільними, і з військовими. Знайомитесь: Наталія Романь — психотерапевтка, фасилітаторка, медіаторка-супервізорка та Олександр Халаїм — військовий капелан, директор реабілітаційного центру для військових. Спільно ці експерти працюють з групами взаємопідтримки в проєкті REGENERATION, який надає безкоштовну психологічну допомогу жінкам, працює над ментальною відбудовою нації.
Через трагічні події, які відбуваються щодня в нашій країні, Україна посіла перше місце серед країн за рівнем депресії. Рейтинг опублікував портал Country Cassette.
Втрата житла, як втрата цілого життя
Психологи визнають, що частина людей найтяжче переживають втрату власного житла. Якщо врахувати кількість українців, які вимушено евакуювалися за кордон або в межах країни, то за роки війни понад 10 мільйонів людей втратили попереднє своє житло (квартири, будинки).
Уявіть, що повертаєтесь у рідне місто, до свого дому, де кожна деталь нагадує, яким було ваше життя раніше. Але тепер усе це зруйноване, понівечене, позбавлене душі. Порожні кімнати, зруйновані вікна, обпалені стіни — все це говорить лише про одне: тут більше немає того, що було вашим прихистком, вашою фортецею, – пояснює Наталія Романь, яка працювала з жінками, що переживали втрату житла.
Будинок — це не просто місце, де ми живемо, це наш захист, наш острівець безпеки, місце, де ми відчуваємо тепло, любов і спокій. Втрата цієї опори здатна зламати навіть найсильніших з нас, —
Наталія Романь.
Олександр Халаїм погоджується: втрата власного житла — це один із найболючіших досвідів, який можна пережити. Це місце, де ми відчували безпеку, будували свої мрії, де зберігали найцінніші моменти нашого життя. Коли війна забирає в нас наш дім, здається, що частина нас самих зникає назавжди. Але чи справді наш дім – це лише стіни, дах і речі, які там залишилися?
Дивимося на дім під іншим кутом
Наші фахівці — Наталя та Олександр — пропонують подивитися на житло не просто як на будівлю. Бо насправді дім — це те місце, де ми можемо бути собою, де наші діти ростуть у безпеці. Це простір, де наші близькі знаходять спокій, де ми можемо радіти життю і планувати майбутнє. У ці важкі часи важливо зрозуміти: дім — це там, де наші близькі, де є безпека, де є можливість для розвитку.
Втрата дому важко переживається і біженцями за кордоном. Але капелан Олександр зауважує: “Дім – це те місце, де є любов і підтримка. Це не просто фізичне місце, це відчуття захищеності і спокою. Навіть якщо ми зараз далеко від рідного міста, ми можемо знайти або створити новий дім там, де ми разом із нашими близькими, де можемо знову сміятися, любити, мріяти”.
Наталія Романь каже, що варто пам’ятати: дім — це не місце на карті, а стан душі, який ми можемо знайти або створити знову, де б ми не були. Головне – це ті, хто поруч із нами.
Втрати: є біль, який не минає
Втрати, що забирають рідних і друзів, — це рани, які не загоюються. Туга за тими, кого більше немає поруч, пронизує серце, виснажує душу. Це важко пояснити тим, хто не відчув цього на собі. Той біль схожий на нескінченну пустоту, що заповнює собою кожен момент життя, кожну думку, кожну емоцію. Втрата близької людини — це наче відірвали частинку тебе самого, яку вже ніколи не повернеш.
Наше життя вже ніколи не буде таким, як раніше. Навіть, коли ми повертаємось до рідних, коли бачимо друзів, з якими давно не бачилися, ми розуміємо: щось змінилося. Ці зміни невидимі, але вони впливають на нас, — пояснює Олександр Халаїм. І каже важливо зрозуміти, що ми більше не ті люди, що були до війни. Ми стали сильнішими, витривалішими, але також і більш уразливими. Наші стосунки змінилися, тому що змінилися ми самі.
Ми пройшли через страшні випробування, і навіть коли ми намагаємось повернутися до нормального життя, ми відчуваємо, що це життя вже не таке, —
пояснює пан Олександр.
Що ж робити?
Як пройти цей складний період і не втратити себе? Це питання часто ставлять українці на особистих зустрічах з психологами або психотерапевтами, — зізнаються наші співрозмовники. І пані Наталя, і пан Олександр вважають, що треба не пригнічувати свої емоції, а дати їм вихід. Ось кілька порад від них.
- Дозвольте собі відчути біль. Не соромтеся своїх емоцій, не пригнічуйте їх. Сльози, гнів, розпач – усе це нормальні реакції на втрату. Дозвольте собі прожити ці почуття, не намагайтеся їх уникати. Але не залишайтеся в цьому пригніченому стані, дайте собі джерела енергії: їх може бути багато (тому про них окремо).
- Шукайте підтримку. Не бійтеся звертатися за допомогою. Родина, друзі, психологи – всі вони можуть допомогти пройти цей важкий шлях. Розмови з тими, хто розуміє ваш біль, можуть стати справжнім порятунком. Іноді – це розмова навіть з незнайомою людиною на вулиці.
- Пам’ятайте про важливість часу. Час не лікує, але він дає можливість пристосуватися. Крок за кроком, день за днем, ви навчитеся жити з цим болем. Він не зникне, але стане менш гострим.
- Зосередьтеся на тому, що ви можете контролювати. Важливо знайти опору в тих речах, які під силу. Це може бути маленька рутина, яка повертає відчуття стабільності, або нові цілі, що допомагають рухатися вперед.
- Зберігайте пам’ять. Не намагайтеся забути те, що сталося. Пам’ять про рідних, про втрати — це те, що робить нас тими, ким ми є. Збережіть ці спогади, вони є частиною вас.
- Вірте у відновлення. Хоча наше життя змінилося назавжди, це не означає, що ми не можемо створити нове. Знайдіть у собі сили для того, щоб будувати нове життя, де ви зможете знову знайти спокій і радість.
Українці завжди були сильним народом.
Ми пройшли через багато випробувань, і пройдемо через це, — нагадує Наталя Романь. Важливо пам’ятати: ви не самі. Ваш біль важливий, ваша туга поділяється тисячами інших сердець. Ми травмуємось окремо, але відновлюємося разом, — каже Олександр Халаїм. За його словами, разом швидше знаходимо шлях до відновлення.
Де шукати життєву силу?
У час, коли втрати й біль стали частиною нашого життя, важливо знати й шукати джерела, які допоможуть наповнити себе енергією і знайти сили йти далі. Це може бути складно, але кожен здатен знайти те, що допоможе зробити життя яскравішим і більш насиченим.
Поради від Наталії Романь та Олександра Халаїма.
- Природа як джерело спокою та натхнення. Виходьте на прогулянки, навіть якщо це просто парк. Спілкування з природою допомагає заспокоїти думки, відчути зв’язок із природою, з чимось більшим, ніж наші проблеми. Спостереження за зміною пір року, звуками лісу чи морського прибою, може стати тією ниточкою, яка виведе з емоційної темряви.
- Творчість як спосіб виразити емоції. Малювання, написання віршів, музика чи навіть кулінарія – це чудові способи знайти вихід для своїх почуттів. Не потрібно бути професіоналом, важливо просто створювати. Творчість може стати тією фарбою, яка поверне колір у ваше життя.
- Спілкування з людьми, які надихають. Шукайте контакт із тими, хто розділяє ваші цінності, хто може підняти настрій і дати нові ідеї. Спілкування з людьми, які підтримують і розуміють вас, допоможе знайти нові сили та відчути себе частиною спільноти.
- Книги та кіно як вікно в інші світи. Читання історій про подолання труднощів, перегляд фільмів з позитивними емоціями може подарувати нові перспективи та допомогти відірватися від внутрішніх переживань.
- Фізична активність як джерело енергії. Спорт і рух – це не тільки про здоров’я тіла, але й про психологічний стан. Прогулянка, біг, йога чи просто танці вдома допоможуть зняти напругу, покращити настрій і зарядитися енергією. Дайте волю рухам під музику, і ви точно відчуєте розслаблення.
- Догляд за собою як акт любові до себе. Приділяйте час собі. Це може бути ванна з ароматичними маслами, масаж, медитація чи просто чашка чаю наодинці з собою. Дбайте про своє тіло і душу – це важливо, особливо у важкі часи. Якщо давно не перевіряли здоров’я – знайдіть час і зверніться до лікаря для профілактичного огляду, перевірте аналізи.
- Добрі справи як спосіб повернути віру в себе. Допомога іншим, волонтерство, участь у спільних проєктах може стати тим, що поверне відчуття значущості. Добрі вчинки не тільки змінюють світ навколо, але й наповнюють нас самих світлом і теплом.
- Плани на майбутнє як мотивація рухатися далі. Створіть для себе маленькі цілі, навіть якщо вони здаються незначними. Важливо мати щось, до чого ви прагнете, що надихає і мотивує вставати зранку. Це може бути навчання, хобі, подорожі чи просто бажання побудувати щось нове у своєму житті.
Важливо
Знайдіть ті джерела, які резонують саме з вами, — радять Наталя та Олександр. Наповнюйте своє життя моментами, які приносять радість, навіть якщо це маленькі речі. Крок за кроком після втрати фарби повернуться у ваше життя, а з ними — і нові сили для руху вперед.
Читайте також:
Психологічна лінія для українців в Чехії від Міжнародної організації з міграції (МОМ)
Про втрати війни розповідають мешканці Краматорська
Не відчуває спокою навіть в безпеці: історія мешканки Херсона.
