14.7 C
Czech Republic
додомуНовиниАктуальнеУкраїнські біженці в Чехії: ризики і виклики у 2023 році

Українські біженці в Чехії: ризики і виклики у 2023 році

Чехія прийняла українців, але проблеми залишаються: житло, робота, освіта, соціальна допомога... Проблема у тимчасовому підході, адже якщо б війна закінчилася завтра, багато українців повернулося б додому. А з погляду деяких НДО українські біженці в Чехії можуть допомогти вирішити демографічну кризу. Тому вони вважають за необхідне максимально сприяти інтеграції.

reklama/реклама

2022 рік продемонстрував велику солідарність усіх верств чеського суспільства. Чеська Республіка змогла запропонувати тимчасовий захист і підтримку майже півмільйону новоприбулим українкам та українцям, які були змушені покинути батьківщину, рятуючись від війни та російської окупації. Чого можуть очікувати українські біженці в Чехії у 2023 році?

Чехія наважилась і змогла переступити через власні перестороги та стереотипи, швидко прийняти українців, запропонувати їм житло, роботу, можливість продовжити навчання дітей, а також матеріальну допомогу. Однак немає часу на відпочинок – в системі залишилося багато лазівок, які ускладнюють життя українцям і у Чехії.

Переселення українських біженців у Гаррахові, про це ми писали тут. Фото aktu.cz / blesk.cz

Житло і робота

На думку Андреї Крхової з Консорціуму недержавних організацій, які займаються мігрантами, Чехія відмінно впоралася з терміновою частиною прибуття біженців. Були створені регіональні центри допомоги. Менш успішною вона вважає тривалу інтеграцію біженців. «Нам не вдається створити умови для плавного переходу для їхнього тривалішого перебування в Чехії. Заходи, які вживалися у 2022 році, часто були суперечливими та приносили українцям невизначеність, а іноді навіть хаос», – сказала вона виданню “Блеск”.
Вона вважає важливим, щоб українські біженці мали стабільне житло в Чехії, з яким можна було б шукати хорошу роботу. Але саме в цьому і полягає проблема. «Українські біженці в Чехії не живуть на вулиці. Це, безумовно, є успіхом. Але високий відсоток з них повідомляє, що їхнє розміщення дуже непевне і на короткий часовий період», — додає для “Блеску” Мартін Розумек, директор Організації допомоги біженцям (OPU). Проблема в основному — в Празі та Брно. Розподіл біженців по регіонах, на перший погляд, допоміг би, але на практиці багато людей можуть втратити роботу, школу та можливість побачитися з рідними.
Експерти кажуть, що в деяких гуртожитках, де живуть біженці, часто не дотримуються гігієнічних норм. Насправді вони функціонують лише як дах над головою. Крім того, часто таке житло знаходиться на периферії, де важко знайти роботу.
«Взагалі в Чехії важко знайти житло за ціною, яку могла б собі дозволити одна людина. Витрати на завдаток, на обладнання, ремонт та переїзд становлять кілька їхніх місячних зарплат. Тому люди похилого віку чи один із батьків з дитиною не можуть собі цього дозволити», – каже Зузана Рамайзлова, яка очолює секцію допомоги українським біженцям у Чехії організації “Людина в скруті”.

Українці очікують на подання популярного потяга Regiojet Прага-Перемишль-Київ. Фото: Анна Букованська / Blesk

Тимчасовість

Люди зі стабільнішим доходом і можливістю знайти житло на вільному ринку нерухомості також не можуть розраховувати на багато. Це пояснюється тим, що біженці часто виконують роботу, для якої вони не мають кваліфікації. А їхньої зарплати не вистачає для оплати оренди на комерційному рівні. Вона переконана, що держава могла б знизити адміністративні вимоги для виконання певних професій.
Крхова з Міграційного консорціуму вважає, наприклад, дестабілізуючим елементом обмеження на термінове розміщення. «Це залишило б багато людей без даху над головою. Вони починають шукати роботу, діти йдуть до школи. Хоча цього немає в новому законопроекті Lex Ukraina 4, але це знову обговорювалося». За словами Крхової, коли українка знаходить стабільну роботу, вона не повинна бути змушена її покинути, наприклад, через втрату житла. При цьому більшість новоприбулих можуть мати хорошу роботу. Дві третини з них – це люди з вищою освітою.
В жовтні минулого року Міністерство праці та соціальних справ ЧР реєструвало 150 тисяч українців, які працевлаштувалися в Чехії. Частина повернулася на батьківщину, і зараз працює у Чехії біля 100 тисяч українських біженців. Щоправда, переважна більшість працює на низькокваліфікованих посадах у виробничих компаніях або простіших сферах обслуговування.

У деяких регіонах є цільові програми допомоги українським біженцям у пошуку роботи. На фото: листівка від Пардубицького краю

Низькі доходи

«Як повідомляє дослідження PAQ research, в основному три чверті українських біженців працюють менш ніж за 150 чеських крон на годину. Це вкрай мало при сьогоднішній інфляції, і багато з них живуть у злиднях», – попередив Розумек.
«Понад 100 тисяч біженців знайшли роботу. Це позитивно впливає на зменшення гуманітарних виплат. Але ми часто займаємося справами, пов’язаними з експлуатацією біженців через агентства з працевлаштування та гуртожитки. Зростає тиск на біженців, щоб вони вступали на ринок праці. Відсутність житла та невизначеність доходу штовхає їх на різноманітні пропозиції поза законом», – додала Рамайзлова.
Дедалі частіше виникають у біженців проблеми у зв’язку із відмовою у тимчасовому захисті чи візі. Частіше за все це пов’язано із наявністю подібних документів, виданих іншими країнами. На практиці біженці також мають справу з невиплатою зарплати чи небажанням роботодавців оформляти належний трудовий договір.
Держава має цьому завадити. «Працевлаштування теж дуже пов’язане з проживанням. Якщо роботодавець пропонує ще й житло, це, звісно, сильніша мотивація для біженців, ніж просто оплачувана робота чи робота безпосередньо на компанію, навіть з більшою зарплатою», – додала вона.

Допомога недержавних організацій та держави

Проте світлом в кінці тунелю у справі працевлаштування біженців є, наприклад, проект гуманітарної організації CARE, яка в рамках проекту Strive Czechia запропонує 10 тисячам українських біженців можливість відновити або відкрити малий бізнес у Чехії. «Програма приділятиме особливу увагу підприємствам, власницями або керівничками яких є жінки, а також підприємці, які були змушені покинути Україну через військовий конфлікт і хотіли б відновити свій бізнес у Чехії», – деталізує Катаріна Кламкова, національна директорка CARE Czech Republic.
Більшість новоприбулих з України – жінки. На думку “Людини в скруті”, існує ризик залишитися бездомним у випадку матерів з дітьми, людей похилого віку та людей з обмеженими можливостями. Якщо інвалідність має медичний характер, відповідна особа потребує адаптованого житла. Люди похилого віку або інваліди, як правило, мають труднощі з пошуком джерела доходу, вони залежні від гуманітарних пільг, які не покривають їхніх витрат на ліки чи житло.

Деякі недержавні організації надають цільову підтримку батькам з дітьми з особливими потребами. Ілюстративне фото летючки від IMY

Нонсенс: непрацездатні у Центрах Зайнятості

Крім того, українські біженці в Чехії з інвалідністю все ще повинні реєструватися в Центрах Зайнятості як шукачі роботи, оскільки наразі це єдиний спосіб отримати медичну страховку від держави. «Це, наприклад, у тому числі лежачі або ті, хто має визнану в Україні інвалідність. Однак реєстрація в Центрах Зайнятості залежить від таких умов, як регулярне відвідування відділень Центру та справді пошук роботи. Однак ці люди неспроможні працювати, якщо вони не можуть рухатися або живуть далеко від відділення Центру. Загалом така допомога є безсистемною та неадресною. Вона не розглядається як частина пільг, медичного страхування чи будь-якої іншої підтримки», – інформують у “Людині в скруті”.
Українським матерям-одиначкам також бракує адресної підтримки. За словами Рамайзлової, біженці мали би бути у звичайній чеській системі соціальної допомоги. Вона має оцінювати, кому і яка допомога потрібна. Наразі діє недосконала система разової допомоги відповідно до доходу заявника. Але це не стосується всіх ситуацій, у яких може опинитися біженець. Однак це вимагало б більшої комп’ютеризації заяв і посилення в Центрах Зайнятості для спроможності обробки.

Особливо наголошується на необхідності інтеграції українців, вивчення чеської мови, навчанні українських дітей у чеських загальноосвітніїх школах – щоб українські біженці у Чехії не були соціально вилученими. На фото: летючка Університету Палацького в Оломоуці.

Вивчення чеської мови й освіта

Важливим моментом також є навчання чеської мови. Українські біженці в Чехії дуже зацікавлені у цьому, вважають у ОПУ. «На жаль, ціна на курси чеської мови відповідає такому високому інтересу. Великій кількості бажаючих просто не пощастило. А ще ми стикаємося з недостатніми кадровими можливостями. Ми просто не можемо начарувати за місяць сотні чи тисячі нових вчителів чеської мови. У цьому перспективною є допомога служб зайнятості», – зазначив Розумек.
Зокрема, не вистачає курсів для тих, хто вже знає чеську мову на певному базовому рівні. Але просунуті знання необхідні для виконання кваліфікованішої та краще оплачуваної роботи. Треба підтримувати і українських дітей у навчанні чеської мови. Це вдається завдяки загальноосвітнім школам. “Більшість українських дітей інтегруються серед чеських школярів”, – сказала Рамайзлова. Вони можуть продовжити навчання в Чеській Республіці, хоча якість освіти різниться від школи до школи. Це залежить від колективу навчального закладу, методів і попереднього досвіду роботи з дітьми з іншою рідною мовою. У цій справі дуже допомагають українські асистенти педагога. За словами Рамайзлової, було створено менше окремих українських класів, ніж очікувалося.
Саме процедура інтеграції цих дітей серед чеських учнів стане одним із викликів у 2023 році. Якщо вона не буде успішною, виникне загроза їхньої довгострокової сегрегації.

Українські біженці в Чехії – учні чеських шкіл – мають подвійне навантаження і додатково вивчати чеську мову. Фото: Загальноосвітня школа імені Коменського у Ходові неподалік Соколова, Устецький край

Проблема з дошкільнятами та старшокласниками

Але освіта вікових груп поза межами загальноосвітньої школи може бути проблемою. “Треба звернути більше уваги на дошкільну підготовку українських дітей, оскільки дитсадочків вкрай мало. Також старшокласників і всіх старших за п’ятнадцять років, учнів середніх шкіл, а особливо на тих, хто не дотримується обов’язкового відвідування школи”, – описала Рамайзлова.
За її словами, на самому початку молоді біженці не викликали великого зацікавлення. Вони вже не були зобов’язані ходити до школи, багато з них у Чехії були без супроводу. Вони саме в такому віці, коли важко зберегти інтерес до навчання, особливо після того, що вони пережили в зоні бойових дій.
У випадку із середніми школами, можливо, наступного року українські школярі матимуть на 25% більше часу для іспиту на атестат зрілості. У них також буде більше часу на усний іспит, та це не стосуватиметься атестату з іноземної мови. Вони зможуть використовувати Правила чеської орфографії для тесту та усного іспиту з чеської мови.
Але не вдалося краще розподілити дітей по різних куточках країни, вони залишилися в окремих містах і регіонах. Зважаючи на переповненість дитсадків і середніх шкіл у регіонах, де проживає велика кількість українських біженців, це є гострою соціальною проблемою. Вирішенням може стати коригування потенціалу шкіл та їхньої співпраці із соціальними службами.
Щоб вчителі також змогли впоратися з цим складним періодом, наступного року в школах Плзеньського та Південноморавського регіонів відбудеться дводенний курс гуманітарної організації CARE та некомерційної організації “Невипусти душу”, присвячений, зокрема, психічному здоров’ю вчителів початкової та середньої школи. Також і тому, як працювати і спілкуватися з дітьми та підлітками.

Успішними проектами на початку міграційної хвилі були “Допомагай Україні” та “Наші українці”

Вирішувати демографічну кризу чи повернутися?

Інтеграції біженців також заважає невизначеність, коли більшість заходів вважаються тимчасовими. «Біженці та їхні роботодавці хотіли б чіткої заяви від держави, що ті, хто захоче, зможе залишитися. Все одно так воно й буде насправді. Демографічний прогноз такий поганий, що ми можемо тільки радіти, якщо б усі українські біженці в Чехії залишилися. Вони молоді, освічені вище середнього чеського населення, і вони нам дуже допомагають і допоможуть», – вважає Розумек.
Але якщо війна закінчиться, наприклад, навесні, Розумек вважає, що половина нинішніх біженців у Чехії повернеться в Україну. Навпаки, прибуття десятків і навіть сотень тисяч людей не очікується.
Директор ОПУ також згадав про психологічну допомогу біженцям. «За даними PAQ Research, українські біженці в Чехії надзвичайно часто страждають від симптомів депресії та тривоги. 45% з них мають симптоми психічних захворювань, що в чотири рази більше, ніж у загальному населенні. Наразі лише 3% біженців скористалися тут професійною допомогою, і ми знову стикаємося з недостатніми кадровими можливостями», – сказав він.
За словами Рамайзлової із “Людини в скруті”, відсутність психологів також є проблемою для чеських клієнтів. Особлива потреба в такій допомозі є у випадку українських дітей з травматичним досвідом.

Читайте також: Інформаційна кампанія про українських біженців

Приєднуйтесь до нас у соцмережах

ПОВ'ЯЗАНІ СТАТТІ
reklama/реклама