Текст: Лукаш Воячек
Українські компанії, які через нескінченну війну перенесли свої офіси або виробництво до Чехії, потроху звикають до нових умов. Перешкодами, з якими найчастіше стикаються українські бізнесмени у цій країні, – це проблеми з логістикою або вороже ставлення частини місцевого населення. Більшість із них все одно мають намір осісти в Чехії назавжди, пише щоденна економічна газета E15.
Жахи війни, які вже рік тривають в Україні, змусили низку місцевих підприємств виїхати за кордон. Наприклад, за перші три квартали минулого року в Польщі було зареєстровано 10,2 тисяч українських підприємців і 3,6 тисяч компаній з українським капіталом. Їхня частка серед усіх нових підприємців у країні зросла з менше одного до 8,5 відсотка лише за кілька місяців. З іншого боку, український бізнес поки що масово не їде до Чехії, хоча країна прийняла майже півмільйона біженців.
«Масового припливу українських підприємців до Чехії ми не спостерігаємо. Влада не відстежує їхньої точної кількості. Але, на мою думку, насправді йдеться про декілька окремих історій», – каже Ян Рафай, віце-президент Союзу промисловості та транспорту. Водночас він вважає вигідним прихід нової конкуренції на внутрішній ринок. За його словами, чеські установи не заважають біженцям вести бізнес. Рафай не знає відповіді на питання, чому українські компанії не дуже заходять у Чехію. «Напевно, я б не шукав за цим нічого складного. Багато людей навіть не можуть виїхати з України через війну», – каже він.
200 робочих місць протягом двох років
Однак є кілька винятків. Наприклад, міжнародна технологічна компанія GR8 Tech, раніше відома як Parimatch Tech, яка розробляє програмне забезпечення для букмекерства, ставок і регульованих онлайн-ігор. Уже на початку війни вона відкрила офіс у Празі та має великі плани в чеській столиці.
Протягом двох років вона хоче працевлаштувати дві сотні людей у своєму дослідницькому і розвитковому центрі у Празі. Українські бізнесмени вже пропонують роботу IT-фахівцям. Водночас переміщує до Чехії розробників з-за кордону. «На чеському ринку є багато висококваліфікованих спеціалістів, які можуть допомогти нам вивести нашу компанію на новий рівень», — пояснює Рената Карпенко, директорка із підбору персоналу GR8 Tech. За її словами, висока концентрація ІТ-талантів є однією із головних причин, чому компанія обрала Прагу своїм притулком.
Звичайно, компанія у Чехії також стикається з перешкодами. «Київ був нашим домом. Ми там все знали, тому всі процеси проходили швидше та ефективніше. Тому іноді ми відчуваємо, що чеський ринок менш динамічний, певні речі тут йдуть повільніше», – зазначає Карпенко.
Ще однією суттєвою відмінністю вона називає те, що ІТ-фахівці в Україні звикли змінювати роботу кожні два-три роки. «У Чехії це не так. Тому ми повинні будувати нашу компанію та репутацію таким чином, щоб справляти достовірне враження на місцевих кандидатів. Але ми не хочемо скаржитися. Нам просто потрібен час, щоб тут адаптуватися», – запевняє Карпенко.
До Праги емігрували і автори Сталкера
У Празі знайшла притулок ще одна відома київська софтверна компанія – студія відеоігор GSC Game World. Компанія з річним оборотом понад мільярд чеських крон у Чехії зараз завершує розробку другої частини популярної комп’ютерної гри Stalker, яка має вийти цього року. Бізнесмени не забули подякувати Чехії з нагоди Дня виникнення самостійної Чехословаччини. «Завдяки вам не тільки частина нашої команди, але й сотні тисяч українців можуть почуватися в безпеці», – написала компанія у Twitter 28 жовтня минулого року, додавши фотографію Празької державної опери.
Одна з найбільших українських ІТ-компаній Sigma Software займається індивідуальною розробкою додатків і систем для автомобільних компаній, таких як Volvo чи фармацевтичний гігант AstraZeneca. Вона також перебазувалася до Праги. «Деякі з двох тисяч наших співробітників зараз працюють і живуть у Чехії. Незалежно від ситуації, ми розширюємо сферу діяльності в Європі та створюємо нові робочі місця не лише для українських біженців», – сказав речник компанії Денис Смирнов.
Українські вегани з Єсеника
До Чехії перебираються і менші українські бізнесмени, необов’язково із сектору інформаційних технологій. Прикладом може бути компанія Vegetus. Вона минулого року перенесла виробництво своїх рослинних ковбас із охопленого війною Харкова до чеського гірського села біля Єсеника. Відтоді Vegetus вже встиг запустити власну електронну крамницю у Чехії та налагодити співпрацю з інтернет-магазином Rohlik. На новому заводі в околицях Єсеника зараз працює тринадцять осіб. З них лише троє — чехи. Компанія також брала участь у кількох веганських ярмарках у Празі та Німеччині.
«Останні шість місяців були для нас успішними і водночас складними. Ми отримали багато позитивних відгуків про нашу продукцію. Однак чеський ринок веганських продуктів не настільки розвинений, як, наприклад, у Британії чи Німеччині. Тут продажі менші, ніж ми очікували», – пояснює Олексій Гонський, керівник і засновник Vegetus.
За його словами, у компанії також є проблеми з логістикою. «Транскордонні перевезення зараз надзвичайно дорогі», — зазначає Гонський. Фірма продовжує відправляти більшу частину своєї продукції в Україну з гуманітарних міркувань. У Чехії він продає лише близько десяти відсотків виробленої їжі.
Тим не менш, Гонський хотів би залишитися в країні навіть після закінчення війни. Він вважає, що попит на рослинні альтернативи м’ясу зростатиме. Водночас він планує вийти через Чехію на більш розвинені ринки Західної Європи. «Регіон Єсеніце цікавий для нас ще й тим, що тут високий рівень безробіття. Ми хотіли б створювати тут нові робочі місця», – каже підприємець.
“Гейти” за зустріч із Юречкою
Всі опитані українські бізнесмени хвалять дружелюбність, з якою чеські громадяни прийняли їх у своїй країні. Однак минулорічні антиукраїнські демонстрації на Вацлавській площі, організовані дезінформатором Ладіславом Врабелем, або випадкові прояви ненависті до біженців від війни в соціальних мережах, не обходять їх стороною.
«Наші працівники в Чехії час від часу стикаються з поганим ставленням. Проте ми віримо, що кожна країна має свої хороші та погані сторони. Ми завжди намагаємося зосереджуватися на позитиві. Тут ми також зустріли велике бажання та підтримку, за що будемо вічно вдячні», — каже персоналістка Рената Карпенко.
Гонський також визнає, що йому прикро через величезну кількість чеських негативних реакцій. Особливо велика їхня кількість була тоді, коли у січні цього року його єсеницький завод відвідав віце-прем’єр-міністр і міністр праці та соціальних справ Маріан Юречка (партія KDU-ČSL). «Такий високопоставлений політик з власної ініціативи і без охорони прийшов до малого підприємця, щоб просто запитати його, як у нього справи… От це рівень демократії, якого ми в Україні не знаємо, – зізнається Гонський. – Мене це дуже потішило. Тому мене дуже здивували ненависні коментарі в мережах», – зазначає він. Також, утім, додає, що більшість людей у Чехії прийняли його по-дружньому. Він почувається тут комфортно.
Читайте також: Erasmus шукає молодих українських підприємців – успішні власники бізнесу запросять до себе в Європу
