Записатися до сімейного лікаря. Пояснити, що саме болить. Зрозуміти, що означають аналізи і як приймати ліки. Для багатьох українців у Чехії ці, здавалося б, прості речі стають серйозною проблемою. Це підтверджує дослідження «Комунікація між чеськими медиками та українськими пацієнтами», яке підготувала дослідницька команда SYRI (Національний інститут, що досліджує соціальні та економічні наслідки хвороб і системних криз).
Дослідники хотіли з’ясувати, чому українцям у Чехії часто складно користуватися медичною допомогою. В основі аналізу — опитування понад 1 100 українців, віком від 18 років, які приїхали до Чехії після початку повномасштабної війни. А також 20 глибинних інтерв’ю з лікарями, 10 інтерв’ю з медсестрами та 2 фокус-групи з міжкультурними працівниками, які допомагають біженцям.
Найбільші труднощі
Половина опитаних українців зізналися, що їм складно ставити лікарю запитання, вони не завжди можуть сказати, чого бояться або чого хочуть від лікування. Близько 40% респондентів зазначили, що не можуть чітко описати свій стан здоров’я, або не запам’ятовують, що саме їм сказав лікар. Через це люди частіше відкладають візит до лікаря, не мають сімейного лікаря, звертаються по допомогу вже тоді, коли проблема стає серйозною.
Чеські лікарі та медсестри майже одностайні: мова — ключова проблема. У багатьох закладах немає професійних перекладачів, лікарі користуються онлайн-перекладачами або просять перекладати родичів пацієнта, іноді переклад лягає навіть на дітей, що медики самі називають неправильним і небезпечним.
Медперсонал зізнається, що таке спілкування забирає багато часу, створює ризик помилок, етичні проблеми та ризики для конфіденційності, ускладнює лікування.
Різні очікування — ще одне джерело конфліктів
Дослідження показує й іншу проблему — різні уявлення про те, як має працювати медицина. Частина українських пацієнтів очікує швидких рішень, наполягає на аналізах, уколах чи антибіотиках, хоче одразу потрапити до спеціаліста або викликає швидку допомогу, бо не розуміє, як інакше діяти.
Чеські лікарі пояснюють: це часто пов’язано з досвідом української системи охорони здоров’я. Але якщо правила чеської медицини не пояснюють спокійно й зрозуміло, виникає напруга і взаємне нерозуміння.
У дослідженні згадуються й неприємні речі — негативні установки частини медичного персоналу щодо українців. Люди, які допомагають пацієнтам (часто це працівники громадських організацій), розповідають, що іноді українців сприймають як «проблемних» або «надто вимогливих». Були випадки, коли про пацієнтів говорили зневажливо прямо у їх присутності. Дослідники вказують: така поведінка підриває довіру і робить звернення до лікаря ще складнішим.
Найкраще, за словами лікарів і пацієнтів, працює посередник, який знає мову і систему. Їх називають міжкультурні працівники, які пояснюють, перекладають, заспокоюють. Але така допомога не є обов’язковою частиною медичної системи, часто залежить від тимчасових проєктів або ініціатив окремих громадських організацій, і доступна така підтримка не всюди.
Головний висновок дослідження показує, що проблеми українців із медициною в Чехії — системна річ.
Варто зазначити, що Національний інститут SYRI (його команда проводила це дослідженні) не приймає рішень і не ухвалює законів. Але їхні дослідження використовують міністерства, цитують експерти, беруть до уваги при підготовці реформ і стратегій. Це один із ключових аналітичних центрів у сфері здоров’я й суспільних ризиків у Чехії.
Читайте також:
Для багатьох українців у Чехії ці, здавалося б, прості речі стають серйозною проблемою.
Застосунок Moje VZP доступний для осіб з тимчасовим захистом: як зареєструватися та які функції
