Авторка: Марина КовальоваУкраїнських осередків для дітей стає все більше у Чехії. Українські школи є в Празі, в місті Брно, а віднедавна в Оломоуці офіційно запрацювала Школа української культури. Редакція ProUkrainu завітала в гості та дізналася: скільки дітей займається, чи є школа альтернативою офіційним закладам навчання та що цікавого відбувається на уроках. “Для мене було важливо, щоб мої діти не забували рідну мову”, — розповідає засновниця навчального закладу.
Оксана Совінска переїхала до Чехії майже 20 років тому. Мешканка Білої Церкви з двома юридичними освітами завжди мріяла про роботу вчительки української мови. “Паралельно зі вступом на юридичний, намагалася вступити на філологічний, але не склалося. Ця мрія супроводжувала мене все життя — від читання й обговорення української літератури з власними дітьми, які народилися в Чехії у чесько-українській родині, до організації школи української культури, де я іноді маю і свої уроки”, — ділиться пані Оксана.
З народженням дітей, для Оксани Совінскої, як і для багатьох українців, було важливо, щоб вони знали про своє коріння. З дочками та сином жінка вдома спілкується українською, а бабуся та дідусь з України підтримують тісний зв’язок з онуками в Чехії. “Коли діти були молодшого шкільного віку, я намагалася знайти, де з ними можна ще крім дому займатися українською мовою”, — розповідає про свій досвід українка. Сім’я жила у місті Оломоуц, де на той час подібного осередку української культури не було. “Найближча школа, де дітей навчали української мови та історії, знаходилася у місті Брно. Тож ми почали щосуботи їздити туди. Нам там сподобалася атмосфера, викладачі й діти, і такий “український дух”, — згадує пані Оксана. Згодом вона також почала періодично проводити уроки в Українському культурно-освітньому центрі у м. Брно.
Спочатку з’явився “Щедрик”
У 2022 році після початку повномасштабного вторгнення в Оломоуці з’явилося багато українських біженців, в тому числі сім’ї з дітьми. Разом з ними прийшов попит на український простір, де б діти могли комфортно та “серед своїх” спілкуватися рідною мовою, проявляти себе. Тож в Оксани Совінскої та ще кількох її колег виникла ідея організувати український осередок — громадську організацію “Щедрик“. Школа української культури стала одним з його перших проєктів. “Перший рік ми існували як просто група вчителів-волонтерів та дітей зацікавлених свідомих батьків. Сам же “Щедрик” ми зареєстрували у 2023 році, тоді я як юрист займалася оформленням документів організації та була головою адміністративної ради”, — розповідає українська волонтерка.
“Це гарна комбінація: чеська школа в робочі дні та українське середовище щосуботи. Батьки між собою теж підтримували зв’язок, одне одному допомагали. В той час, це 2022-2023 рік, це було важливо, оскільки й через нашу школу йшов обмін інформацією. І з приводу пошуку житла, працевлаштування, і з приводу дитячих лікарів, гуртків або літніх таборів для дітей. Перша група школи з’явилася у вересні 2022 року. У 2023 році це вже було дві групи, і наразі ми маємо чотири групи дітей, майже 40 дітей в школі. Це невелика цифра, два звичайні класи. Але на ту кількість біженців, яка тут є, та на ті можливості, які ми маємо, я вважаю, що це дуже показова цифра”.
Що цікавого пропонує Школа
Школа української культури пропонує своїм маленьким відвідувачам, те, чого немає в чеських школах, а саме — уроки української мови, літератури, історії України та народознавства. Крім уроків десь раз на декілька місяці школа організовує заходи і для широкого загалу: концерти, туристичні походи, майстер-класи, літературні читання. “Наприклад, вже третій рік ми колядуємо на найвідоміших сценах міста — на головній площі, у Червоному костелі, у виставковому залі Флора. На події ми запрошуємо і чехів, щоб познайомити їх з нашою культурою. Одна з наших місій — підсвічення іміджу освіченого сучасного українця, який “і чужого научається і свого не цурається”, — ділиться пані Оксана.
Наразі Школа української культури проводить уроки на Літовельській, 14 (Litovelská 14). Це приміщення “Щедрику” надала дружня організація Člověk v tísni, яка з початку повномасштабної війни допомагає українцям. “В нас невеличкий колектив — 6 вчителів, в нас немає власного приміщення, тобто це не готова державна школа, де є і директор, і секретар, і вчителі, і асистенти, і прибиральниці, і їдальня. Наша школа, це більше схоже на гурток, тому що групи працюють раз в тиждень“, — розповідає засновниця.
Школа здебільшого працює на волонтерських засадах та існує коштом грантів, невелику частку доплачують батьки на випадок резерву, коли немає грантової підтримки. У 2024 році почалася партнерська співпраця з українською школою в Братиславі й українською школою в Будапешті в рамках проєкту Вишеградської четвірки. “Ми подавали грант на освітній фонд, який підтримує співпрацю різних організацій у галузі освіти між країнами Польщі, Чехії, Словаччини й Угорщини. Наразі ми спільно з партнерами розробили освітню програму, яка називається «Культура миру». Це блок 15 уроків для старшої групи, 8 уроків для молодшої групи присвячених правам людини, медіаграмотності, критичному мисленню в сучасному цифровому світі тощо. Вони специфічні тим, що ознайомлять українських дітей з принципами громадянського суспільства за європейським зразком. В контексті того, що Україна має напрямок саме європейський, то знайомство українських дітей з цим дуже важливо”, — розповідає директорка.
Гуртуємось, бо так ми сильніші!
Для самої Оксани Совінскої Школа української культури — її друга сім’я. “У нас сформувався дуже класний колектив вчителів. Це мої однодумці, люди, з якими я на одній хвилі. І хоча ми зустрічаємося особисто рідко, бо в школі є ротаційна система, тобто кожну суботу ми міняємося. Когось я бачу лише раз на місяць, але попри це ми і друзі, і колеги. Наші учні для мене також дуже близькі, оскільки багатьох їхніх батьків я знаю особисто, в різних сферах ми допомагаємо навзаєм”.
“Щедрик” і надалі має в планах підтримувати українську школу щосуботи. Зараз підростає покоління дітей 6-7 річного віку, які в чеських школах мають змогу вчити лише латинку та чеський правопис, тож зростає попит і на уроки читання. Тому перед Школою української культури постає багато роботи, багато викликів і, пані Оксана сподівається, багато нових досягнень.
Читайте також:
Початкова школа в Чехії: чи можна вчитися онлайн, яка відповідальність, якщо не відвідувати заклад?
