Цей українець прожив понад 112 років. Його намагалася знищити російська імперія, як і зараз росія прагне зруйнувати сучасну Україну. Ця людина пройшла багаторічний російський полон, перші 16 років – в одиночній камері в нелюдських умовах. Загалом 25 років в ув’язненні на Соловках. За його 10 років керівництва на Запоріжжі з’явилося 45 нових сіл та 4 000 хуторів. За життєвим покликанням був військовим. Якщо і після цієї інформації не знаєте про кого йдеться – читайте наш матеріал, аби самим знати та іноземцям розповідати про надзвичайних українців.
Українець міцний тілом та духом
В українській історії не так багато постатей, які настільки ж символічні за духом свободи та опору, як Петро Калнишевський. Ця легендарна особистість не лише уособлює непохитний дух українських козаків, але й представляє захопливу главу в історії Східної Європи. Життя Калнишевського сповнене боїв, управління, духовності та безпрецедентного довголіття, що робить його життєву історію вартою всесвітньої уваги.
Чому сьогодні про нього говоримо? Бо “2 квітня 1801 року Петро Калнишевський, останній кошовий отаман Запорозької Січі, був помилуваний новим царем Олександром І за загальною амністією, й отримав право на вільний вибір місця проживання. За своїми літами (отаману йшов 111 рік) і станом здоров’я він вирішив залишитися ченцем у монастирі, де й помер на 113 році життя, – написала сьогодні українська мовознавиця Ганна Черкаська.
Народившись на початку 1690-х, ранні роки Петра Калнишевського оточені таємницею, подібно до походження багатьох козацьких лідерів його часу. Пройшовши довгий шлях, Калнишевський зрештою став Кошовим Отаманом Запорізької Січі – фортеці та управлінського центру козаків. Ця посада була не лише військовою; вона також мала високий політичний і соціальний зміст. В ті часи лідерами ставали люди з винятковою мудрістю, харизмою та тактичною спритністю. Отаманство Калнишевського припало на час, коли козаки були одночасно поважані та їх побоювалися. Це була військова сила, відома своєю запеклою незалежністю та воєнною майстерністю.
Вплив на Східну Європу
Отаман Калнишевський зробив значний внесок у козацьке товариство. Йому приписують посилення оборони Січі, сприяння економічній діяльності та захист прав та автономії українського народу в умовах зовнішнього тиску. Його епоха була золотим віком для запорізьких козаків, періодом, коли наша культура, військова міць та вплив досягли апогею.
Під керівництвом Петра Калнишевського козаки продовжували здійснювати рейди та військові кампанії, але кошовий отаман також розумів важливість дипломатії. Українець керував складними політичними процесами того часу, взаємодіяв із сусідніми державами Польсько-Литовською, Османською та Російською імперіями, кожна з яких мала свої плани на території, які контролювали козаки або впливали на них.
Ув’язнення та помилування
Попри зусилля Петра Калнишевського зберегти незалежність та процвітання Запорізької Січі, політичний ландшафт регіону змінювався. Після серії конфліктів та переговорів російська імперія почала здійснювати більш прямий контроль над територіями сучасної України. В кінці 18-го століття російська влада, прагнучи консолідувати свою владу, “розібрала” Запорізьку Січ, і Калнишевського арештували.
Знищення Січі сталося в ніч на 17 червня 1775 року. До фортеці стягнули російське військо, близько ста тисяч. На той час у військовому гарнізоні Покровської Січі, останньої Запорозької Січі, знаходилося 200-300 чоловіків. Козаки просили отамана “загинемо зі зброєю в руках”. Однак Калнишевський не хотів, аби почався терор російської армії щодо українського населення, як це було після 1709 року. Тоді, за наказом Петра І, Запорозьку Січ взяли облогою і багатоденними штурмами. Потім розстріляли кожного третього козака. Очевидно, Петро Калнишевський не хотів, щоб це відбулося у 1775 році.
розповіли історики в етері Радіо Свобода.
Ув’язнення Калнишевського тривало жахливі 25 років, більшу частину яких він провів у суворих умовах Соловецького монастиря, який розташований на Соловецьких островах у Білому морі. Саме там, у віддаленому місті з суворим кліматом, українець провів десятиліття свого життя, що свідчить про його незламний дух та стійкість. Після 2000 років українські дослідники їздили до місця ув’язнення Калнишевського. “В’язня не відпускали з цієї камери навіть за природною потребою. Лише один-два рази на рік у Великий піст та в Успенський піст його під конвоєм водили до церкви говіти, і при цьому конвоїри застерігали людей, котрі намагалися до нього заговорити, що з цим чоловіком не можна розмовляти”, – розповіли історики в одній з програм Радіо Свободи.
Легенда про довголіття
Історія Петра Калнишевського також є свідченням про надзвичайне довголіття. Згідно з повідомленнями, коли цар Олександр I зійшов на російський престол у 1801 році, він видав загальне помилування, яке включало звільнення Калнишевського. Тоді, за твердженнями, шановний отаман мав нібито 111 років. Попри свій похилий вік і можливість вільно обрати місце проживання, Калнишевський вирішив залишитися в монастирі, прийнявши чернецьке життя до своєї смерті у віці 113 років.
Цей аспект його життя оточений легендами та туманом часу. Твердження про його екстремальний вік було предметом дебатів серед істориків, проте воно додає інтриги та захоплення до спадщини останнього отамана Запорізької Січі.
Спадок та пам’ять
Сьогодні Петро Калнишевський згадується та шанується як символ української стійкості та непокори. Його лідерство під час одного з найяскравіших періодів історії козацтва, його витримка протягом років ув’язнення – надихнули безліч українців.
Музеї, пам’ятники та наукові праці продовжують вшановувати його пам’ять. Життєпис Калнишевського є яскравим нагадуванням про складнощі історії Східної Європи, нескорений дух українського народу та незламну волю однієї людини, яка стала легендою за життя.
До речі, нині в Україні ім’я Калнишевського носить понад 30 вулиць.
Читайте також:
Історія країни устами бабусі – роман “Європейка” чеського і українського письменника Олексія Севрука
