Вже третій рік ми відзначаємо День Незалежності, відстоюючи свою незалежність зі зброєю в руках. Третій рік кожна українська родина відстоює своє право належати до незалежної нації.
Кожен вже заплатив за це свою ціну: хтось поховав батька, чоловіка або сина, деякі родини втратили цілі покоління, втратили дім і поневіряються світом, назавжди втративши почуття безпеки. Сьогодні в Україні заснути у своєму ліжку не означає прокинутись вдома на ранок. Ти можеш прокинутись під уламками будинку або не прокинутись взагалі. Зрештою мільйони українців оцінили таку просту, здавалось, річ – спокійно спати вночі – ніч без повітряних тривог та гуркоту шахедів видається не часто. Ми звикли жити, маючи світло всього по кілька годин на добу!
Ранки серед тривог
І попри усе ми встаємо зранку до праці, підтримуємо національну економіку і намагаємось жити за цих обставин нормальним життям. Ми маємо тисячі хлопців та дівчат, які повернулись додому скаліченими фізично і психічно, і тисячі чоловіків та жінок, які вже не вірять, що повернуться додому, бо кожен їх день проходить у пеклі бойових дій.
Наслідки цієї страшної війни наша нація буде долати ще багато десятків років після перемоги. І я зараз не про зруйновані електростанції та заводи, і не про ліси й поля, які, за оцінками експертів, потребуватимуть мінімум 30 років для повного розмінування. Я про покоління малих українців, які через війну зростають далеко від дому, місяцями, а вже, нажаль, і роками не бачать батька або можуть його відвідати лише на цвинтарі. Я про тих дітей, які в садочку під час ігор, в школі на уроці або навіть у лікарні чекають сигналу повітряної тривоги і зростають з розумінням, що кожного дня бомба може впасти на них, на їхню родину чи дім.
Єдиний шлях
І серед всього цього у декого може виникнути запитання: а чи варта незалежність таких жертв? Чи готові платити таку ціну за право бути вільною нацією? Можливо потрібно скоритися? Стати на коліна? Виконати усі вимоги ворога, але уникнути страшних людських жертв та катастрофічних руйнувань? І українці вам дадуть відповідь – Свобода та Незалежність варта великої ціни! Зло не має меж і буде просуватися далі, якщо його не зупинити! У 2014 країна-ворог хотіла від нас Крим та Донбас! у 2022 вони захотіли всієї нашої землі. у 2014 році приводом для вторгнення було мовне питання. У 2024 році країна-агресор викривляє історію, замінює історичні факти своїми вигадками, називає нашу країну “територією старої росії”. Зло завжди буде хотіти від нас усе більше: мову, наші домівки, наші життя, нашу свободу! Тому підкоритися злу – це віддати абсолютно усе, що ми маємо!
Отже Україна має єдиний шлях – боротися далі! Втрачаючи найкращих синів і дочок, але боронити кожен клапоть української землі, бо ані в сірій зоні, ані на окупованих територіях немає життя, лише виживання! Ми витримаємо цю боротьбу! У нас не має іншого вибору! Нам не має куди відступити!
Подяка чеському народові
Можливо не всі знають, що боротьба триває не 10 років, а понад 3 століття, відколи російська імперія обманом і масовими вбивствами приєднала до себе Україну! Понад 3 століття ми боремося за свою Незалежність і більшість сторінок цієї кривавої історії невідомі світу! Але тепер ми переможемо саме тому, що весь світ на нашому боці! Сьогодні Україну підтримують великі держави! Світ допомагає нам зі зброєю! Світ ховає від війни наших дітей! Світ допомагає нам повернути світло у наші домівки в прямому і переносному сенсі! Маленькі родини по всьому світу відкрили свої домівки і серця для наших вимушених переселенців! І за такої підтримки ми не можемо програти! Тому сьогодні я хочу донести світові послання від усіх українців: Ми вистоїмо! Ми подолаємо зло! Ми відстоїмо свою Свободу заради наших дітей!
Щиро дякуємо Чеській Республіці та чеському народу за солідарність та невтомну підтримку нашої країни у боротьбі з російським злом. Українці ніколи не забудуть вашої допомоги, завжди пам’ятатимуть, що саме Чехія була однією з перших країн, яка протягнула нам руку допомоги.
Český
Již tři roky slavíme Den nezávislosti a źároveň se zbraní v ruce bráníme naši svobodu. Již tři roky každá ukrajinská rodina hájí své právo patřit k nezávislému národu.
Každý z nás už za to zaplatil svou cenu: někdo pohřbil svého otce, manžela nebo syna, některé rodiny ztratily celé generace, přišly o své domovy, putují po světě a navždy ztratily pocit bezpečí. Dnes na Ukrajině usnout večer ve své posteli neznamená, že se ráno probudíte doma. Můžete se probudit pod troskami budovy, nebo se už vůbec neprobudit. Nakonec miliony Ukrajinců pochopily hodnotu tak jednoduché věci – klidného spánku v noci, hodnotu nocí bez poplachů sirén a hukotu Šáhidů. Takové noci nejsou teď moc časté. Už jsme zvyklí žít se světlem jen několik hodin denně!
Rána uprostřed leteckých poplachů
A přesto ráno vstáváme do práce, podporujeme národní hospodářství a snažíme se v těchto podmínkách žít normální život. Máme tisíce chlapců a dívek, kteří se vrátili domů fyzicky i psychicky zmrzačení, a tisíce mužů a žen, kteří už nevěří, že se domů vrátí, protože každý den tráví ve válečném pekle.
Důsledky této hrozné války náš národ bude překonávat ještě mnoho desetiletí i po vítězství. A nemluvím teď o zničených elektrárnách a továrnách, ani o lesích a polích, které podle odborníků budou potřebovat minimálně 30 let, aby byly zcela odminovány. Mluvím o generaci mladých Ukrajinců, kteří kvůli válce vyrůstají daleko od domova, kteří neviděli své otce měsíce a bohužel i roky, nebo je mohou navštívit jen na hřbitově. Mluvím o těch dětech, které ve školce během hry, ve škole během vyučování nebo dokonce v nemocnici pořad čekají na poplach a vyrůstají s vědomím, že každý den může na ně, jejich rodinu nebo domov spadnout bomba.
Jediná cesta
A mezi tím může někoho napadnout otázka: Stojí nezávislost za takové oběti? Jsme připraveni zaplatit takovou cenu za právo být svobodným národem? Měli bychom se vzdát? Pokleknout? Splnit všechny požadavky nepřítele, abychom se vyhnuli strašlivým lidským obětem a katastrofálním ztrátám? Ale Ukrajinci vám odpoví: Svoboda a nezávislost mají velkou cenu! Zlo nemá hranice a bude postupovat dál, pokud nebude zastaveno. V roce 2014 od nás nepřátelská země chtěla Krym a Donbas. V roce 2022 chtěla celou naši zemi. V roce 2014 byla záminkou k invazi jazyková otázka. V roce 2024 agresorská země stále falšuje dějiny, historická fakta nahrazuje vlastními výmysly a naši zemi nazývá územím starého Ruska. Zlo od nás bude chtít vždy více a více: náš jazyk, naše domovy, naše životy, naši svobodu. Podřídit se zlu znamená vzdát se úplně všeho, co máme.
Ukrajina má tedy jedinou cestu – bojovat dál! I když ztrácíme ty nejlepší syny a dcery, musíme bránit každý kousek ukrajinské země, protože ani v šedé zóně, ani na okupovaných územích není život, jen přežívání. A my se tohoto boje nevzdáme ! Nemáme jinou možnost. Nemáme kam ustoupit.
Vděčnost českému lidu
Možná ne všichni vědí, že tento boj netrvá 10 let, ale více než tři století, od doby, kdy ruské impérium lstí a masovým vražděním anektovalo Ukrajinu. Více než tři století bojujeme za naši nezávislost a většina stránek této krvavé historie je světu neznámá. Nyní však zvítězíme právě proto, že celý svět je na naší straně. Dnes Ukrajinu podporují velmoci. Svět nám pomáhá zbraněmi. Svět ukrývá naše děti před válkou. Svět nám pomáhá vrátit světlo do našich domovů, doslova i obrazně. Rodiny po celém světě otevřely své domovy a srdce našim uprchlíkům. A s takovou podporou nemůžeme prohrát. Proto chci dnes světu předat poselství od všech Ukrajinců: My přežijeme! Překonáme zlo! Budeme bránit naši svobodu pro naše děti!
Upřímně děkujeme České republice a českému národu za solidaritu a neúnavnou, nevyčerpatelnou podporu naší země v boji proti ruskému zlu. Ukrajinci na vaši pomoc nikdy nezapomenou a budou si vždy pamatovat, že Česká republika byla jednou z prvních zemí, která nám podala pomocnou ruku.
Читайте також: День Незалежності 2024: українці дякують Європі за допомогу — мітинги, флешмоби, квести. Як долучитися?
