Будь-хто міг прийти до пивного ресторану (з цікавою, до речі, назвою Smysl života – з чеської “сенс життя”) та поспілкуватись із мером.
Серед гостей були не тільки чехи, але й українці. Хтось питав про ситуацію з житлом у Празі, хтось дякував за підтримку і допомогу.
Цікаво, що мер столиці не відповідав на запитання у форматі інтервʼю – з подіума і з мікрофоном у руці. Його можна було знайти у фартусі пивовара між людьми у залах ресторану, та підійти поспілкуватись.
За одним кухлем пива ми встигли розпитати, чи планує Прага стати містом-побратимом для якогось з українських міст.
Мер Гржіб розповів, що вони розвиваюють партнерство з Києвом – уже зустрічались із мером Кличком та планують подальшу роботу. Також одному з українських міст передадуть празькі трамваї для посилення інфраструктури.
Не оминули, звісно, і тему біженців у Празі. Зокрема говорили про те, чи покращилась ситуація з житлом. На жаль, ні.
У Празі, відмітив мер, уже зареєстровано близько 80 тисяч українських біженців. І місто не в змозі прийняти та розмістити більшу кількість. А державна система розподілу новоприбулих так і не виникла.
Тож наразі люди, котрі прибувають до Праги, мусять або знайти житло самостійно, або продовжити шлях до інших регіонів Чехії.
Олена з Києва підійшла до мера із запитанням: “30 серпня ми маємо виселитись із гуртожитку. І я вже місяць не можу знайти квартиру. Як бути?”
Вона з дитиною, і хотіла б жити принаймні в окремій кімнаті. Каже, що передивилась багато сайтів з нерухомістю – варіантів дуже мало, а з урахуванням вартості оренди та задатку вони фінансово недоступні.
Дуже хотілося б залишитись у Празі, адже дитина тут вже має школу та друзів.
На жаль, погодився мер, Прага досягла своїх лімітів. Але порадив звернутись до центру допомоги з пошуку так званого sekundárního, тобто тривалого, житла – центр розташований у Škodův palác за адресою Jungmannova 35, 110 00 Praha 1 – Nové Město.
Питання доступності житла у столиці Чехії було складним і до початку повномасштабної війни. А після хвилі біженців з України постало особливо гостро.
Надія з Харкова – пенсіонерка. Їй 60, а чоловікові 69. Роботу вони вже знайти не можуть, та й мало яку з фізично важких робіт, наприклад, на складі або виробництві, змогли б виконувати. А саме такі вакансії, як правило, доступні новоприбулим без знання мови.
Надія звернулася до мера стосовно проблеми з гуманітарною допомогою. Каже, що вже другий місяць не отримує виплат. А уточнити в Центрі зайнятості (Úřad práce) на Празькому ринку (Pražská tržnice) не змогла – там черга на два дні.
Зденєк Гржіб вислухав проблему, але конкретної відповіді, на жаль, не мав. У процесах виплати гуманітарної допомоги місто Прага не бере безпосередню участь.
“Ми, як місто, тільки здаємо приміщення в оренду Центру зайнятості. Ми не маємо впливу на організацію процесів” – підтвердив мер.
“Зрозуміло, тобто це тільки до Уряду праці…” – говорить Надія.
Просить мера сфотографуватися з її онуком.
Катерина підійшла, бо просто хотіла продякувати.
“Щиро дякую за те, як Прага допомогла українцям! І це так незвично і неймовірно, що я можу ось так прийти та поспілкуватись із мером міста… Я дуже хочу, щоби Харків навчився такому від Праги”.
Можливо хтось із Українських мерів і запровадить незабаром такі зустрічі?
Подібні ініціативи неформальних зустрічей досить популярні в Чехії. Наприклад, 24 серпня у місті Пардубіце заплановане пиво з Мірославом Калоускем – головою ліберально-консервативної партії TOP-09.
В описі події написано: “Приходьте в Záložná (ресторан – ред.) на пивко з тим, хто за все несе відповідальність”. Ми, звісно, вбачаємо добру іронію в такому описі, але суть проста. Маєте питання? Маєте шанс його поставити.
