14.8 C
Czech Republic
додомуНовиниІсторії українцівЯк адаптуватися в Чехії: історії українських жінок, яким вдалося. Частина 1

Як адаптуватися в Чехії: історії українських жінок, яким вдалося. Частина 1

reklama/реклама

Інтеграція в новій країні ніколи не вважалася чимось легким. Однак багатьом українським жінкам у Чехії це вдалося — вони вивчили мову та влаштувалися на роботу після двох років війни. Комунікаційна кампанія “Працюємо там, де потрібно” розповідає про реальні історії українських жінок з України, які знайшли роботу в Чехії та поступово інтегруються в чеське суспільство. Кампанію спільно підготували Міністерство внутрішніх справ Чеської Республіки, Офіс Уряду Чеської Республіки, урядова уповноважена з прав людини Клара Шимачкова-Лауренчикова та чеський офіс Міжнародної організації з міграції (МОМ).

Хоч багато людей все ще хочуть повернутися в Україну, вони не можуть жити з нами в тимчасових умовах і без бачення майбутнього. Кампанією ми хочемо сприяти подальшій інтеграції українських біженців у чеське суспільство, а водночас показати чеським громадянам, що українські біженці є цінністю нашої країни,

– пояснює урядова уповноважена з прав людини Клара Шимачкова-Лауренчикова.

“Вони працюють, віддають дітей до школи й стають нашими сусідами”, – додає Шимачкова-Лауренчікова. Водночас Міністерство внутрішніх справ Чеської Республіки нещодавно представило законопроєкт Lex Ukraina 7, який дозволить українським біженцям, які вже є економічно самодостатніми, вийти з режиму тимчасового захисту та отримати спеціальний тип довгострокового проживання в країні. Форма довгострокового перебування — новація, спрямована на тих українських біженців, які хочуть оселитися в Чехії на тривалий термін, однак не замінює інститут тимчасового захисту. Це продовжиться і в наступному році.

У першій частинці циклу статей ми розповімо історії українок, яким вдалося не лише вивчити мову, а й знайти роботу та поступово адаптуватися в чеському суспільстві.

Ірина працює в низькопороговому клубі та організовує театральні вистави

Ірина Ваврищук працює міжкультурним працівником для дітей. Коли Ірина приїхала до Праги з матір’ю на початку війни, вона цілий рік працювала оператором на заводі з виробництва деталей для двигунів. Проте вдома, в Україні, як дипломований дитячий психолог, Ірина працювала в школі з 1500 дітьми та прагнула знайти роботу, у якій могла б бути корисною людям. На сайтах із пропозиціями роботи натрапила на проєкт Чеської асоціації “стрітворку”, яка шукала виїзних соціальних працівників.

Ірина Ваврищук. Фото надане організацією МОМ

Тож зараз Ірина Ваврищук працює в соціальних службах у малопороговому клубі в Празі, і робота, яку вона виконує для дітей, приносить їй задоволення. Він також організовує з ними різноманітні види дозвілля, наприклад, театральні вистави чи музичні майстер-класи.

“Мене дуже тішить те, які хороші стосунки у мене з дітьми тут. Часто вони самі придумують ідеї для діяльності, наприклад створити музичну групу, це чудово”, – із задоволенням розповідає Ірина.

Тетяна — логопед та соціальний педагог: дуже вдячна волонтерам

Тетяна Пащенко працювала логопедом у реабілітаційному центрі міста Дніпро. Після початку російського вторгнення вона забрала двох дітей, 16-річного сина та 11-річну доньку, і разом з мільйонами інших людей евакуювалася з України. Як Тетяна з гіркотою згадує, дорога була довгою і важкою, вони нічого не мали з собою, і вона не знала, куди йти та що з ними буде.

“Проте я дуже вдячна усім волонтерам, які допомогли нам у цій складній ситуації. Завдяки їм ми завжди мали обід і дах над головою на ніч”, – пригадує Тетяна Пащенко.

У березні 2022 року Тетяна з дітьми нарешті приїхала до Брно, де вирішила залишитися. Через деякий час вона дізналася від своєї знайомої, що місцевий центр для дітей з аутизмом шукає українського логопеда. Так вона врешті-решт отримала ту саму роботу, на якій заробляла на життя в Україні. Поряд з цим, вона допомагає українським дітям у школі з чеською, також працює з чеськими дітьми як соціальний педагог. Наразі її диплом проходить нострифікацію і Тетяна дуже сподівається, що результат буде позитивним.

Нещодавно Тетяну порадувало те, що вона нарешті подивилася і зрозуміла казку “Три горішки для Попелюшки” чеською мовою. Вона дуже популярна в Україні.

“Якщо надсилаєте резюме більш як п’ятдесят разів — вам обовʼязково пощастить”, — переконана Ганна

Ганна Ковбич-Муха родом із Миколаєва. У Брно жінка з двома дочками та собакою опинилася майже випадково. Ганна їхала в машині двадцять годин поспіль, коли через довгий час побачила перед собою велике місто. “Коли ми приїхали до Чехії, це були я, мої дві доньки та собака. Старша дочка пережила сильний стрес і повернулася в Україну. Але минулого тижня вона вирішила, що не може більше там залишатися, тому що два тижні тому наш будинок і нашу квартиру зруйнували. Тож вона приїхала до нас у Чехію, і я задоволена, що мені, як матері, не потрібно боятися за своїх дітей”.

Чому Брно?

Ганна Ковбич-Муха. Фото надане організацією МОМ

“Я сказала своїм донькам, що більше не можу, і що ми щойно прибули в кінцевий пункт призначення. Так я потрапила до Брно”, – згадує Ганна. Вона багато років працювала в Україні вихователькою в дитячому садку, а до війни також психологом. У Чехії завірила обидва дипломи магістра, а зараз повернулася до роботи в дитячому садку. Тож вона продовжує робити те, що любить і що вміє.

За словами Ганни, процес нострифікації дипломів був не таким складним, як може здатися. Складніша ситуація виникла лише після нострифікації диплома вчителя, оскільки в Чехії не прийнято, щоб вихователі мали диплом магістра; зазвичай достатньо здобути ступінь бакалавра. Однак, Ганна також багато часу приділяла методичній роботі.

“Якщо ви надсилаєте своє резюме більш як тридцять разів, але, можливо, менш ніж п’ятдесят разів, і вам трохи пощастить, ви отримаєте роботу, яку добре вмієте і яку любите”, — відповідає Ганна на запитання про те, як знайшла свою теперішню роботу.

Ольга продовжила працювати за спеціалізацією у сфері PR

Коли російське військо почало облогу Києва, Ольга Ваганова-Головко з родиною поїхала до друзів у Львів. Але через місяць, через дедалі більшу небезпеку війни, навіть ці друзі евакуювалися з України, і Ольга з сином приїхала до Чехії, а її чоловік повернувся до Києва.

Ольга Ваганова-Головко. Фото надане організацією МОМ

У Чехії Ольга спочатку працювала волонтером у брненській жіночій асоціації Vesna, яка з початку відкритого російського вторгнення інтенсивно займається підтримкою біженців з України. За короткий час вона відмінно вивчила чеську мову і відразу ж була прийнята сюди на посаду координатора діяльності. Ольга понад 20 років працювала вдома у сфері PR, останні п’ять років також мала власне агентство. Тому жінка змогла хоча б частково продовжити свою спеціалізацію на роботі.

Нещодавно Ольгу порадував син, який самостійно продовжив тимчасовий захист. Хоча він не потребував її допомоги, Ольга пішла з ним до кабінету. Як, мабуть, кожна мама не вірить, що її син уже виріс і вона повинна супроводжувати його в чужій країні, якщо щось трапиться.

Наша редакція минулого року особисто спілкувалася з Ольгою Вагановою-Головко, читайте інтервʼю у статті за посиланням:

Як ефективно вчити чеську та робота в чеській організації — Ольга Ваганова-Головко

З початку російського вторгнення в Україну Чехія надала тимчасовий захист майже 600 тисячам біженців. Зараз на нашій території їх проживає 320 тисяч. В основному це жінки, діти та люди похилого віку. Понад 123 тисячі з них знайшли роботу. І щотижня кількість працевлаштованих українських біженців збільшується приблизно на тисячу.

Читаєте історії українських жінок? Більше — у рубриці “Історії українців“.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах

ПОВ'ЯЗАНІ СТАТТІ
reklama/реклама