У чарівному світі привітань кожна культура має власний унікальний спосіб висловлювати ніжність до своєї малечі. Хтось обирає класичні “мій/моя маленький/ка” або “дорогий/дорогенька”. А хтось заглиблюється у світ фантастичних прізвиськ або тварин. І Чехія дивує українців тим, як дорослі ласкаво звертаються, як називають дітей.
Лагідність набуває несподіваного оберту
Уявіть собі. Батько з тендітною посмішкою кличе свою дитину: “Піди сюди, мій маленький… жучок?” Напевно, ви вже чули це на дитячих майданчиках або в транспорті: “brouček”.
Неостанню роль в такому лагідному ставленні до жучків відіграла дитяча книжка Broučci pro malé i velké děti. Це єдиний твір Яна Карафіята (1846–1929). Перше видання опубліковано у 1876 році: скромний, неілюстрований том навіть без автора, він залишився майже непоміченим. Лише через сімнадцять років цю книгу відкрив і популяризував журналіст Густав Ярош, який назвав її “найгарніша квітка чеської дитячої літератури“, а її автора “чеським Андерсеном“. В книзі поєднується розмовна народна мова з вишуканими біблійними фразами. Характери маленьких героїв, жучків, які, попри всі свої яскраві сторони, не позбавлені справжніх людських якостей.
Як з’явилось таке незвичне прізвисько?
У чеській фольклористиці павуки, жуки часто асоціюються з удачею та процвітанням. Так само до павуків ставляться і в Україні. Вважається, що якщо вони оселяються в домі, то несуть благословення на родину. Таким чином, в Чехії назвати дитину “жучок” – це як побажати їй удачі та захисту.
“Brouček – це милий маленький жучок, дуже вживане, ласкаве, добре ім’я для немовляти. Іноді так звертаються навіть до дорослих, аби підкреслити любов. Можна почути й в контексті звернень до собак та інших домашніх тварин. Але не так часто”. Розповідає в коментарі нашій редакції ProUkrainu.cz Здена Галавачкова, колишня бібліотекарка, фахівчиня з чеської літератури та мови.
Brouček – жучок. Не думаю, що таке незвичне для українців звернення до дітей дуже легко пояснити з лінгвістичного погляду. У зверненні до дітей brouček – це доброта, велика доброта. “Який гарний Жучок”, “ти мій Жучок”, “крихітко” – прояв любові та ніжності.
пояснюе Здена Галавачкова
Звичайно в Чехії є такі ж звернення як і в Україні: моє сонечко, мій котик, мій зайчику.
Хто така/такий “пусінка”?
Проте brouček – не єдине, що здивує. Ще чехи називають дівчат “жаби”. І це не має негативного значення, розповідають батьки чеських школярів. Це можна порівняти з тим, як українці кажуть малечі: “Стрибаєте, як жабенята”.
До дуже маленьких діток також кажуть “пусінка”, таким чином хочуть підкреслити, що малеча солоденька та най-най-чудовіша. Господині точно бачили це слово в книжках з рецептами. “Pusinky” – так в Чехії називають безе, а походження від слова “pusy” – губи, поцілунок. Кафе та магазини солодощів також часто називають “Pusinky”.
В чеському сегменті Інтернету можна знайти наліпки на автомобілі з такою ж назвою.
Як називають дітей в різних країнах
Варто зазначити, що які б слова у зверненні до дітей ви не почули (навіть не звичні) – це універсальна мова кохання, яка перетинає культури та об’єднує серця. Наша редакція зібрала найцікавіші!
Рідні серцю слова
В Україні й століття тому, і зараз до дітей зверталися з ніжністю, яка відображає цінності, традиції та мовну красу.
- Моя дитино/ко – це загальний, так би мовити, термін ніжності, який використовують батьки, щоб висловити свою прихильність і захист своїх дітей.
- Моє сонечко – так звертались українці до малечі, здається, у всі часи. Вислів закарбувався в народні творчості, колискових та літературі. Слова, які відображають тепло і яскравість, яку діти вносять у життя своїх батьків.
- Моя ластівочка – таке звернення теж в Україні зберігається століттями, символізує свободу, благодать і прихід весни.
- Моє серденько – це миле звернення підкреслює глибоку любов і емоційний зв’язок, який батьки відчувають до своїх дітей.
- Мій голубчик/моя голубонько – передає ніжність, чистоту, легкість.
Ці звернення відображають вічну любов і прихильність батьків до своїх дітей, що виходять за межі поколінь і продовжують звучати в українській культурі сьогодні. Вони служать не лише виявом любові, але й нагадуванням про дорогий зв’язок між батьками та їхніми дітьми, зв’язок, який залишається незмінним протягом усього часу.
Як в інших країнах
По всьому світу різні культури мають свій унікальний та іноді незвичайний спосіб звертатися до дітей привітно. Ось декілька прикладів:
- В Італії amore mio (моя любов) панує як найвища форма привітання для бамбіні.
- “Медок”, “дорогенька”, “миле печиво” – стандартні прізвиська американських батьків для дітей.
- У Японії не рідко батьки називають своїх дітей з ніжністю “ちび” (chibi), що приблизно перекладається як “малий” або “коротун”. Це привітання, яке підкреслює маленький та чарівний характер дітей. До речі, так само називається стиль малювання аніме-персонажів, в яких маленьке тіло і велика голова.
- В Іспанії батьки можуть ласкаво називати своїх дітей “Pequeñín” – маленький, а “peque” — більш поширена коротша версія, що перекладається як “крихітка”. Крім того, в Іспанії дітям часто кажуть “mi vida” – моє життя, “cielo” – небо, “tesoro” – скарб.
- У китайській культурі батьки можуть використовувати термін “宝贝” (bǎobèi), що означає “скарб” або “коштовний”. Зрозуміло, це слово підкреслює цінність та важливість дітей у сім’ї.
- У Шотландії батьки можуть грати зі своїми дітьми, називаючи їх “wee one” або “wee bairn”, використовуючи слово “wee”, щоб означити “малий” або “низький”. Це слово відображає привабливий характер дітей в шотландській культурі.
Це лише кілька прикладів того, як різні культури виражають ніжність до дітей через унікальні та іноді неочікувані слова. Кожне слово відображає цінності, традиції та глобальну любов до наших малюків.
Пишіть свої історії, коли дивувались чеським словам (і не тільки) на нашу редакційну пошту: proukrainu@cncenter.cz
