Вимушений виїзд українців за кордон: як коректно оцінити масштаби та які перспективи повернути українців в Україну? Зрозуміло, що притулок, наданий українцям в інших державах, є тимчасовим. Він буде припинений після нашої перемоги та нормалізації ситуації в країні. Кого з біженців країни Європи прагнули б залишити? Коментарі різних експертів з приводу вимушеної міграції українців за останній рік опублікував Національний інститут стратегічних досліджень України.
З України виїхало і не повернулося близько 3 млн людей працездатного віку
Таку думку висловлюють експерти. Проте точних цифр немає. В умовах воєнних дій в Україні чисельність та напрями переміщень цивільного населення постійно змінюються. Тому діапазон оцінок масштабу втрат людського капіталу в результаті масового виїзду за кордон залишається досить широким. Найбільш вживаними є оцінки Управління Верховного комісара ООН у справах біженців. Вони формуються на основі інформації держав, які надали прихисток біженцям з України, а також даних щодо перетину кордонів.
Станом на початок квітня 2023 р., чисельність вимушених мігрантів з України становила 8,16 млн осіб, зокрема 5 млн – мають статус тимчасового захисту (чи подібних форм захисту) відповідно до національного законодавства в Європі. Найбільше українців перебуває в Польщі – 1,58 млн осіб, Німеччині – 0,92 млн осіб, Чехії – 0,5 млн осіб.
Але є “але”
Зазначається, що отримати тимчасовий захист могли не лише українці, які виїхали з країни після 24 лютого, а й ті, які з різних причин (приватні справи, відрядження, лікування, туризм тощо) на момент вторгнення перебували за кордоном. З міркувань безпеки вони не могли повернутися додому. Тобто, чисельність українців з тимчасовим захистом є більшою за чисельність тих, які виїхали після 24 лютого.
Оскільки вимушені мігранти з України не обмежені в праві пересування Європою, цілком можливо, що деякі з них переїздили з однієї країни до іншої. Вони можуть бути зареєстровані в обох із них, тобто обліковані двічі. Таких мігрантів може бути 7%. Це оцінка Агентства ЄС з питань притулку, яке проводило опитування українських біженців з квітня 2022 р. по січень 2023 р. Імовірно, що зареєстрованими в європейських країнах залишилися і деякі з українців, які виїхали до Канади та Америки, оскільки вони виїжджали туди не безпосередньо з України, а саме з Європи. Так, до США прибуло, за різними оцінками, понад 270 тис. біженців, а до Канади – майже 168 тис. Пам’ятаємо історію українців з тимчасовим захистом та канадськими візами в Чехії.
Крім того, значна частина українців уже повернулася до України. Станом на січень 2023 р. кількість таких людей перевищувала 1 млн, – оцінює Міжнародна організація з міграції. Упевненості, що всі вони знялися з реєстрації в країнах притулку, немає, – кажуть експерти. Тому можна припустити, що реальна чисельність українських біженців в Європі менша, ніж свідчить реєстрація.
Найбільше сумнівів викликають наведені дані щодо українських біженців в росії – 2,85 млн. Наведена цифра отримана від російської влади і верифікувати її неможливо. За інформацією сусідніх до росії європейських країн, багато українців виїхало з росії. За неповними даними, лише до країн Балтії та Грузії за півроку війни з росії виїхало щонайменше 600 тис. українців. Логічно припустити, що в наступні місяці цей процес тривав, –
підкреслюється у дослідженні
Ще одним джерелом для оцінки обсягів вимушеної міграції українців за кордон є дані про перетин кордону. Можна припустити, що різниця між виїздами та в’їздами вказує на чисельність тих, хто виїхав і не повернувся. Цікаво, що відомості українських прикордонників щодо виїзду не збігаються з даними прикордонників сусідніх країн щодо в’їзду. Це пояснюють, що в перші тижні великої війни перетин кордону відбувався за спрощеною процедурою, не вся інформація фіксувалася, зокрема щодо жінок з дітьми. Крім того, частина українців не мала паспортів для виїзду за кордон і використовувала внутрішні документи, навіть їх ксерокопії.
Як повернути українців
Серйозність втрат людського потенціалу залежить не лише від кількості біженців, а й від їхніх якостей. Припускають, що людей працездатного віку серед тих, хто поїхав за кордон, понад 50%.
Серед дорослих біженців жінки становлять 78%, 80% з них перебувають у найбільш продуктивному віці 18–40 років. 76% біженців в Україні працювали (тобто частина молодих жінок навчалася або піклувалася про малолітніх дітей і на ринок праці не виходила). Фактичні втрати працівників унаслідок вимушеної міграції можуть становити приблизно 2 млн. Це 11% української робочої сили, – робить висновок Міжнародна організація праці.
73 % українських біженців в Європі мають вищу освіту (ступінь бакалавра чи магістра).
Крім освіти, біженці з України мають значний виробничий досвід. Відповідно до результатів різних опитувань, 75 % респондентів на Батьківщині працювали, причому, що вкрай важливо, половина з них – на посадах, котрі потребували високого рівня кваліфікації.
Відплив значної кількості біженців негативно позначився на платоспроможному попиті, і, звичайно, на економіці. На думку деяких експертів, скорочення попиту внаслідок виїзду населення за кордон коштувало країні близько 10% ВВП із сумарного падіння майже на 30 %.
Виїзд біженців зумовив і прямі фінансові втрати. За даними НБУ, використання мігрантами за кордоном карток українських банків призвело до масштабного відпливу валюти. Витрати за статтею платіжного балансу «особисті подорожі» збільшилися порівняно з довоєнним роком у вісім з половиною разів.
Чи повернуться українці додому
Для України, як держави, вкрай важливим є питання: наскільки незворотними є втрати людського потенціалу, тобто, чи повернуться біженці. Відповідь залежить від тривалості воєнних дій, рівня завданих агресором руйнувань, швидкості повоєнної відбудови, успіху (або неуспіху) адаптації біженців у країнах перебування та політики цих країн щодо них, – стверджують експерти Інституту стратегічних досліджень.
Поки що частка тих, хто взагалі не планує повертатися, незначна. Проте тривожним сигналом є високий відсоток тих, хто не визначився, – наголошується в дослідженні. Украй вагомим є фактор часу. Чим довшим є перебування мігранта в країні прихистку, тим більша ймовірність його орієнтації на тривале проживання за кордоном.
Підкреслюється, що притулок, наданий українцям, є тимчасовим, тобто прийде час, і він буде припинений. Кожна країна перебування українців вирішуватиме, кому залишитися, а кому повернутися залежно від внутрішніх інтересів та ситуації на ринку праці. Країни перебування, зацікавлені в поповненні власних людських ресурсів. Тому, імовірно, докладатимуть зусиль для затримання на своїй території кваліфікованих спеціалістів та молоді. Менше шансів залишитися за кордоном матимуть люди старшого віку, з нижчим освітнім рівнем. Потрібно також зважати на те, що, попри високий освітній рівень, біженці з України часто змушені працювати за кордоном на посадах, які не відповідають їхній кваліфікації, а це може призвести до втрати важливих трудових навичок, декваліфікації.
Загалом можна припустити, що тривало залишатимуться в зарубіжних країнах найімовірніше ті, хто має там родину, виїхав до віддалених країн, завдяки професійним знанням та кваліфікації може знайти гідну роботу і забезпечити собі належний рівень життя. Вагомим чинником неповернення буде, безумовно, руйнування житла, втрата майна. Тобто значною буде частка вихідців із найбільш уражених війною регіонів серед тих, хто прагнутиме залишитися за кордоном.
Втрати людського потенціалу посиляться через трудову міграцію за кордон за принципом ланцюжка. Коли біженці, які закріпилися в кранах перебування, сприятимуть надалі трудовій міграції своїх родичів чи знайомих. Для ліквідації наслідків війни люди потребуватимуть значних коштів, заробити які у зруйнованій економіці буде складно.
Отже, Україні доведеться констатувати значні втрати трудового та інтелектуального потенціалу, що значно ускладнить повоєнне відновлення держави. Війна ще триває. Обсяги таких втрат прогнозувати наразі неможливо, проте враховувати їхній вплив необхідно,-
– роблять висновок аналітики.
Відповіді на такі виклики мають передбачати: створення умов для повернення біженців в Україну та їхньої реінтеграції. До цього треба налагодити облік переміщених осіб, вивчення їхніх потреб і намірів. Складовою частиною такої політики має бути гарантована підтримка держави, на яку ті, хто повернуться, можуть розраховувати. Важливо також детальне інформування біженців про ситуацію в місцях проживання в Україні, можливість працевлаштування та започаткування бізнесу тощо.
Забезпечити повернення біженців допоможе розвиток співпраці з країнами їхнього перебування та міжнародними організаціями, – резюмує Інститут стратегічних досліджень.
