8.6 C
Czech Republic
додомуНовиниІсторії українців8 років тому Ольга приймала біженців у себе вдома, тепер і сама...

8 років тому Ольга приймала біженців у себе вдома, тепер і сама була змушена втікати

БРНО – Аж з Дніпра до Брна була змушена втікати Ольга Алексєєнко. Разом із синочком одразу вирушила до доньки Софії, котра навчається в університеті імені Менделя у місті Брно.

reklama/реклама

Шлях до безпеки тривав чотири дні

Ольга із сином вирушили в дорогу у пʼятницю. “Чоловік, котрий залишився в Україні, довіз нас до словацького кордону.

Ми періодично відправляли доньці своє місце розташування, а вона з доступних джерел контролювала, чи дорога далі безпечна”

– розповідає Ольга.

З кордону вони дістались автобусом до центру прийому біженців у словацькому містечку Убля. “Там ми сказали, куди хочемо їхати і чекали на волонтерів, котрі відвезли нас до Брна”, описує анабазу Ольга.

Імен волонтерів, котрі ними займались, Олга не знає, але передає їм велику подяку.

У Брні в безпеці

Вісім років тому Ольга Алексєєнко проживала міграційну хвилю у іншій ролі, коли до їх міста на Східній Україні прибували люди з Донецької та Луганської областей.

Тепер і вона стала жертвою війни. Від понеділка Ольга живе разом із сином  Костянтином і дочкою у гуртожитку університету імені Менделя в Брно.

“Ми з мамою і братом уже разом. Волонтери привезли їх аж до мене”, світиться радістю дочка Софія, студентка четвертого курсу.

Люди з університету, за її словами, надзвичайно піклуються про родину. “Ми у двох кімнатах зі спільною кухнею, тож ми всі разом як одна родина. У гуртожитку нам допомагають із проживанням і навіть з їжею”, – дякує Софія.

Університет імені Менделя пропонує людям, котрі були змушені втікати від війни, 100 місць для поселення у містах Брно і Ледніце. Університет компактно переселив своїх студентів, щоби звільнити цілі кімнати для українських родин з дітьмии. 

Вечеря і дзвінок батькові

Ольга Алексєєнко зворушена силою солідарності. І масштабним волонтерським рухом.

“Надзвичайно важливо якомога сильніше зменшити рівень стресу для дітей. Вже у Словаччині всі дуже старались допомогти з цим, і тут у Брно так само”, розповідає вона.

Разом із донькою вони вже приготували у гуртожитку першу вечерю, і нарешті змогли додзвонитись татові.

На жаль, не всім вдається втекти від війни. Цікаво подивитися історію жінки, що знаходиться в окупованому Мелітополі.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах

ПОВ'ЯЗАНІ СТАТТІ
reklama/реклама