Школа є невідʼємною частиною життя кожної дитини. Втім, батьки, які виїхали з України до Чехії через повномасштабне вторгнення Росії в Україну, зустрічаються з низкою викликів при зарахуванні дітей до школи та їх адаптації.
Про стратегію Чехії для українських дітей говоримо із заступницею Міністра освіти Чехії Мартіною Бєтяковою.
Мартіна Бєтякова обіймає посаду заступниці міністра від жовтня 2022-го року. У Міністерстві освіти працює з 2019 року, брала участь у розробці Стратегії освітньої політики Чеської Республіки 2030+.
Про міжурядову угоду
У листопаді 2022 року було підписано угоду між міністерствами освіти Чехії та України. Що ця угода означає на практиці? Чи ідеться про взаємне визнання освіти та шкільних предметів?
Підготовка до підписання цієї угоди тривала довгі роки до того, як спалахнув воєнний конфлікт в Україні. У Чехії є подібні угоди з іншими країнами, і вони стосуються зокрема співпраці на рівні вищої освіти, академпрацівників, стажувань. Ця угода не означає визнання в Україні усіх предметів, які діти вивчають в рамці обовʼязкового відвідування чеської школи.
Ідеться про співпрацю двох країн, головним чином у сфері вищої освіти. На практичні аспекти інтеграції українських дітей до чеських шкіл ця підписана угода не має фундаментального впливу.
З іншого боку, тривають переговори між українським та чеським міністерствами про ситуацію українських дітей, котрі опинились у Чехії через війну. Яким чином ми залучаємо їх до шкіл? Якими є обовʼязки дітей та їх батьків? Якою є їхня позиція як учнів в Україні? Що станеться, коли діти повернуться назад в Україну, якщо перед цим вони ходили до школи у Чехії?
Усі ці питання наразі обговорюються, але вони не є частиною угоди, підписаною минулого року.
А чи відомо вже, принаймні орієнтовно, коли ці переговори можуть мати результат у вигляді підписаного документа?
Переговори поки що тривають, тому я не можу назвати точну дату.
Станом на сьогоднішній день, коли учень повертається до України, чеська школа заповнює підтвердження про те, що дитина відвідувала тут школу. У такому підтверджені вказана тільки кількість годин або днів, але немає детального опису предметів і програм.
Повідомляти українським школам про те, що саме дитина вивчала у Чехії — непросто, адже за законом LexUkrajina діти з тимчасовим захистом у першій фазі чеської системи освіти не мусять вивчати усі предмети разом з чеськими дітьми. Вони мають певний виняток з освітньої програми.
Крім того, програми в чеських школах різняться, тож ми не можемо розробити одну форму для всіх дітей. Кожна школа мусить індивідуально описати, чим дитина протягом місяців перебування в Чехії займалась, яким темам себе присвячувала. Також виникає проблема мовного барʼєру: якою мовою має перекласти підтвердження чеська стороні — англійською?
Ми наразі обговорюємо з українською стороною, як саме мало би виглядати підтвердження, яке дитина забере з собою до України.
Про вивчення чеської мови
У контексті різниці в шкільних програм хочу згадати вивчення чеської мови. Від деяких батьків ми чуємо, що їхні діти мають лиш пару годин чеської на тиждень. У інших випадках — дві години щодня.
Чи регулюється питання вивчення мови? Чи це залежить виключно від школи?
Значною мірою це дійсно залежить від конкретної школи. Чеська система освіти організована таким чином, що закон встановлює рамки освітньої програми, а вже на нижчому рівні кожна школа розробляє свою власну програму.
Це добре працює у ситуації, коли школа має адаптуватися до потреб регіону, у якому вона розташована: до традицій, культури та, наприклад, розповсюджених галузей виробництва і потреб роботодавців. Але коли виникає необхідність в однакових процесах у всіх школах — це не просто, адже школи мають значну свободу.
Це стосується і вивчення чеської мови. Згідно закону та постанови, кожен іноземець, прибуваючи до чеської школи, має право на 200 годин мовної підготовки протягом перших 10 місяців перебування. Ми бачимо, що українські діти вивчають чеську, але цього не завжди достатньо. Тож, можливо, будемо продовжувати — до 400 годин безкоштовної мовної підготовки у середній школі. Але це не обовʼязково.
Ми бачимо, що далеко не всі діти, студенти і молоді люди використовують можливість ходити на мовні курси. Цих 200 або 400 годин — це лише пропозиція для людини. Хтось, наприклад, краще навчається самостійно або скористається мовними курсами в мовній школі. Наразі питання в тому, чи це добре, і чи не мало би вивчення мови стати обовʼязковим.
Інтенсивне вивчення чеської мови, якщо діти мають залишитись у нас і навчатись аж до державної атестації — це дійсно важливо.
Над всім цим ми наразі розмірковуємо, адже велика кількість українських дітей, які прийшли до наших шкіл, вказують на сильні та слабкі сторони системи освіти. Саме тому ми наразі обговорюємо необхідні зміни до законодавства.
Чи є можливості вивчення мови для тих, хто не відвідує школу? Наприклад, діти поза віком обовʼязкової шкільної освіти. Або старші люди.
Адже якщо звертатись до неприбуткових організацій, часто ідеться лише про початковий рівень мови. Його вистачить для орієнтації у побутових питаннях, але вже не буде достатньо для працевлаштування або навчання в університеті.
На початку це дійсно були курси здебільшого на початковому рівні. Але можна очікувати, що разом із покращенням рівня знання чеської мови серед українців, буде зʼявлятись попит і на мовні курси вищих рівнів.
Як Міністерство освіти, ми акредитуємо мовні курси. Але ми самі не забезпечуємо мовну освіту для дорослих та при вступі на ринок праці, цим займається Міністерство праці та соціальних справ.
У нас є програма для безкоштовних курсів для студентів університетів, такі курси проходять за рахунок дотацій з фондів.
Про нестачу місць
Ви вже згадували, що велика кількість новоприбулих українців вказала на деякі проблеми у чеській системі освіти. Одна з таких проблем — це нестача місць у школах, зокрема в Празі та Середньочеському регіоні.
Ця проблема не нова. Чи обговорюються наразі якісь можливості, як збільшувати кількість місць у школах? Наприклад, стимулювати більшу кількість вчителів залучатись до освітнього процесу?
Так, ця проблема уже довший час. Особливо у великих містах та їх околицях. Вже протягом останніх 10-15 років ми помічали, що кількість місць зменшується.
Але головним чином ідеться не про нестачу вчителів, а про нестачу будівель. Тут навіть не йдеться про те, що народжується більше дітей, але про те, що все більше людей переїжджають до міст. У великих містах та їх околицях будують багато житла, але разом із житловими квартирами не будують нові школи.
І це довготривала проблема, яку ми вирішуємо. Тільки тепер вона проявляється набагато інтенсивніше, адже 50 000 нових дітей у системі вказують на слабкі місця. Звісно, для українських родин Прага або інші великі міста — це можливість знайти житло та працевлаштуватись. Тож люди їдуть туди, де вже і так не вистачало місць у школах.
Раніше Міністерство освіти оголошувало програму дотацій для будівництва нових шкіл та добудови існуючих — саме для того, щоби нарощувати потужності. Це перша річ, яку ми зробили.
А друга — це значне спрощення процедури збільшення кількості місць у школах, в рамках закону Lex Ukrajina. У звʼязку з навчанням українських дітей, внесено зміни для зменшення адміністративних перешкод при забезпеченні додаткових приміщень у школах.
У Чехії відповідальність за забезпечення місць у школах лежить на “засновниках шкіл”, тобто на адміністраціях конкретних населених пунктів. Не на Міністерстві освіти. Місцева влада зобовʼязана забезпечити, щоби діти, які проживають у підпорядкованому населеному пункті, ходили до школи.
Через нестачу місць деякі українські діти не ходять до школи. Скажімо, батьки спробували записати дитину до школи, а їм відповіли: “Вибачте, місця немає”.
Що робити і до кого звертатись? Що може загрожувати батькам у такому випадку? Яку вони можуть понести відповідальність? Адже вони, по суті, не зробили того, чого від них вимагає закон.
В першу чергу важливо сказати: страх зі штрафу чи покарання не мав би ставати основною причиною для того, щоби українські батьки віддали своїх дітей до чеської школи.
Важливо, щоб українські діти ходили до чеських шкіл, були оточені однолітками, насолоджувалися дитинством, жили нормальним життям як кожна дитина, розвивали свої здібності, навчалися, мали друзів, ходили до гуртків. Перш за все, це добре для самих дітей, і страх зі штрафу не мав би стати головною причиною для відвідування школи.
По-друге, нам не завжди вдається донести до українських родин основну інформацію про те, на що батьки мають право та як мають діяти. Якщо батьки прийдуть до початкової школи питати про вільне місце, це не має бути лише в усній формі. Отримавши усну відповідь, що місця немає, не варто одразу розвертатись та робити висновок, що дитина навчатиметься вдома.
Це неправильний метод. У Чехії дитину приймають до школи в рамках адміністративного розгляду — це чіткий процес, який має певні параметри. Заяву краще подати у письмовій формі, адже на письмову заяву директор школи мусить письмово відповісти. Тоді батьки матимуть підтвердження, що дитину не взяли до школи, і зможуть діяти далі.
Правильний крок після отримання рішення про неприйняття — це звернутись до мерії або місцевої влади і повідомити: “У школі, до якої ми належимо згідно реєстрації місця проживання, нам повідомили, що для моєї дитини немає місця”.
У Lex Ukrajina прописано, що має робити місцева влада. Вони звернуться до інших шкіл у даному населеному пункті з питанням, чи є вільне місце. Це вже буде завданням місцевої влади, не батьків, звʼязатися зі школами. І якщо у жодній зі шкіл не буде вільного місця, тоді звернуться до регіонального уряду, аби він прийняв естафету та шукав місце для дитини.
Але якщо батьки вже з самого початку після відмови не звернуться до місцевої влади, то не запуститься механізм, і держава не зможе допомогти — держава не знатиме про те, що десь є дитина, якій відмовили у місці в школі.
Врешті-решт, місце у школі має бути забезпечене таким чином, щоби дитина змогла самостійно дістатись школи з місця проживання.
Особливо у селах поблизу Праги дійсно може статись, що дітей направляють до школт за 60 км від місця проживання. І ця проблема стосується не лише українських дітей, а і чеських. Але це вже дійсно критичний сценарій.
У такому випадку регіональний уряд має забезпечити транспорт між місцем проживання дитини та школою, до якої її направили. Міністерство внутрішніх справ, наприклад, надає дотації для муніципалітетів для оплати перевезення дітей до школи.
Але 60 кілометрів — це дійсно виняткові випадки. Нам поки що невідомо про випадки, коли б українських дітей направляли до школи настільки далеко.
Про українські школи — В Чехії та вдома
На початку повномасштабного вторгнення обговорювалась вірогідність відкриття у Чехії українських шкіл, у яких би викладали українську програму та працевлаштовували українських вчителів і вчительок з тимчасовим захистом.
Чи обговорюють такий варіант?
Така можливість передбачена законом. На території Чеської Республіки можуть виникати іноземні школи, у яких можна отримувати обовʼязкову шкільну освіту. Але ці школи не засновує Чеська Республіка або місто Прага, але партнерська країна. Тож це мало б відбуватися з ініціативи українських організацій. Закон передбачає таку можливість, але у мене немає інформації про те, що наразі триває процес заснування такої школи або мережі шкіл.
Відвідування такої школи змогло би задовільнити потребу в обовʼязковій шкільної освіти згідно чеських законів?
Так, це один зі способів отримання обовʼязкової шкільної освіти. Це стосується і чеських дітей — наприклад, іноді батьки віддають дітей до британських шкіл у Чехії. Так часто буває і у дітей іноземців.
Розгляньмо випадок української дитини, яка ходить до школи у Чехії, але водночас батьки хочуть зберегти за дитиною місце в українській школі на випадок можливого повернення — аби дитина повернулась до своєї школи і свого класу.
Чи коректно сказати, що наразі існують дві можливості як зберегти місце в українській школі? Або відвідувати дві школи водночас — чеську фізично та українську онлайн; або особисто домовитись з українською школою про процедуру повернення.
Якщо це діти у віці від 6 до 15 років, яких стосується обовʼязкова шкільна освіта, то так.
Крім того, ситуація напевно зміниться наступного шкільного року. Війна вже триває дійсно довго, і я можу уявити, наскільки це складно, коли з одного класу частина дітей у Польщі, частина у Чехії, частина в Угорщині та інших європейських країнах. І кожна з тих країн має різні умови. Звісно, одна школа в Україні не може знати, що і як функціонує в інших країнах.
Ми з розумінням ставимось до ситуації дітей у віці 15 років і старших, котрі хочуть закінчити 11 років навчання в Україні. Їм залишається останній рік до завершення школи та отримання освіти, котра дозволить їм потім вступати до вищих навчальних закладів. У нас вони б мусили спочатку піти до середньої чотирирічної школи, потім здати державні іспити, і тільки потім вступати до ВНЗ.
У такому випадку мотивація закінчити українську 11-річну школу дійсно велика, і ми її розуміємо.
Але я знову повертаюся до того, що як Міністерство освіти ми постійно намагаємось виступати за найкращі умови для дитини. І якщо перед нами маленька восьмирічна дитина, то ми вважаємо за доцільне, аби вона була у класі з друзями і навчалась там, де нині проживає.
Адже ми не знаємо, чи зможе вона повернутись додому через місяць або через два роки. Але знаємо, що зробив COVID з нашими дітьми, коли вони не могли ходити до школи, і який це мало вплив на психіку та соціалізацію дітей. Думаю, що подібна ситуація була і в Україні. Для дітей, які мають за плечима COVID та дистанційне навчання, а тепер знаходяться у чужій країні з травматичним досвідом, не буде добрим залишатись закритими вдома та навчатися тільки онлайн, без того щоби жити нормальним дитячим життям.
Про майбутнє
Чи розглядаєте ви українських дітей як членів суспільства у довгостроковій перспективі? Чи існують вже якісь стратегії, припустімо, на 5 і більше років? Чи це насправді лише тимчасове рішення для того, щоб залишити тут дітей на певний час і потім підготувати їх до повернення додому?
Це дійсно дуже складна тема, тому що ми можемо уявити: якби ми зі своїми дітьми виїхали за кордон, ми би дуже хотіли повернутися додому.
З іншого боку, дослідження і досвід з багатьох воєнних конфліктів показують, що значна частина біженців, які проживають у країні понад рік — у даному випадку вже пройшов рік війни — залишаються. Часто це і більше половини людей, зокрема у випадку культурної близькості як у випадку з Чехією та Україною.
Багато українських родин уже мали в Чехії когось із рідних, і приїхали сюди до них. Тож ми можемо рахуємося з тим, що діти залишаться у нашій системі. Що вони як мінімум захочуть закінчити в Чехії базову освіту, або й середню, якщо вже вступили до школи.
Ми рахуємось із українськими дітьми при плануванні змін на наступний рік. Сприймаємо їх як повноцінну складову наших шкіл. Це не має бути тільки на певний період, щоби перечекати та повернутись.
Звісно, такі діти мають право у будь-який момент повернутись. І якщо родина має умови для проживання у безпеці в Україні, вони можуть у будь-який момент повернутись. Але ми намагаємося створити такі умови, щоби вони могли навчатися і жити у нас зараз та у наступні роки.
Чи доступні для українських батьків якісь канали прямої комунікації з Міністерством?
Звісно. Ми ще минулого року запустили телефонну лінію, яку називаємо “У-лінія”. Також маємо email–консультації. Звернутись до нас можуть вчителі, батьки та діти.
Ми набрали команду працівників, котрі говорять чеською та українською, іноді російською, щоби вони могли відповідати на питання бптьків. Адже ми можемо уявити, наскільки складно буває у новій країні без знання системи шкільної освіти.
Крім того, для нас така комунікація — це важливе джерело інформації про те, з якими проблемами зустрічаються українські родини, і на що ми б мали реагувати, коли готуємо пропозиції змін і новел.
Звʼяжіться з Міністерством освіти та молоді
Телефон: +420 234 812 345
Email: ukrajina@msmt.cz
Telegram канал: https://t.me/MSMTproUA
Вас також може зацікавити: Чи зараховують навчання за кордоном в школах України? МОН пропонує процедуру нострифікації
