Серпень. Пора відпусток. Однак фейкороби, напевно, не знають такого поняття. Для них будь-які, навіть найцинічніші, методи придатні для того, щоб очорнювати українців, надалі сварити їх із центральноєвропейськими сусідами, сіяти страх і сумніви. Для поширення брехні, маніпуляцій та фейків не був винятком і минулий тиждень.
Так, наприкінці липня прем’єр Словаччини Роберт Фіцо заявив, що міжнародна спільнота нібито жодного разу не закликала до миру в Україні. Він порівняв це з ситуацією в секторі Ґаза, і, мовляв, західні політики завадили завершити війну у квітні 2022 року. Поширювалися чергові міфи про злочинність у Чехії та фейк про нову опцію таксі Bolt в Польщі. Спільний проєкт видань “Новини зі Словаччини”, “Наш вибір” (Польща) та ProUA (Чехія) з розвінчування міфів триває.
Словаччина
Маніпуляція про “400 тисяч дезертирів”: насправді йдеться про СЗЧ
На початку серпня у словацькому сегменті соцмереж поширили відео з народною депутаткою України Анною Скороход. Її вирвані з контексту слова подали як “доказ” нібито масового дезертирства в українській армії. Ролик із заявою про “400 тисяч дезертирів” опублікував у Facebook колишній кандидат від партії Republika Мірослав Каменський, відео набрало близько 10 тисяч переглядів.
Насправді Скороход говорила не про дезертирство, а про самовільне залишення військової частини (СЗЧ) — поняття, яке в українському законодавстві відрізняється від дезертирства. “Цифри, які стосуються СЗЧ, на сьогодні наблизилися до 400 тисяч — це загальна кількість, і багато людей повертаються. Якщо людина пішла в СЗЧ, але потім повернулася, вона все одно входить у цю статистику. Тому не можна сказати, що зараз у нас стільки людей у СЗЧ. Дуже багато людей повертається”, — сказала вона в інтерв’ю Politeka Online.
Фактчекінгова платформа Demagog.sk нагадує, що словацький Кримінальний кодекс не розрізняє терміни залишення частини без дозволу та дезертирство, тоді як в Україні ці дані подають окремо. Кожне дезертирство є СЗЧ, але не кожне самовільне залишення частини в Україні є дезертирством, додають вони.
Самовільне залишення частини — це відхід без дозволу командира, який є менш серйозним порушенням, ніж дезертирство. Головна різниця — у намірі повернутися: зазвичай військові повертаються за деякий час, часто з медичних чи сімейних причин. Дезертирство ж означає свідоме прагнення повністю уникнути обов’язку служити в армії. Під час воєнного стану СЗЧ карається позбавленням волі на 5–10 років, дезертирство — на 5–12 років, пише платформа.
Статистика Генпрокуратури України:
- 2022 рік: менше як 10 тисяч в обох випадках;
- 2023 рік: 16,5 тис. випадків СЗЧ і майже 8 тисяч дезертирств;
- Січень–жовтень 2024 року: понад 40 тисяч СЗЧ і понад 20 тисяч дезертирств;
Упродовж січня–квітня 2025 року за фактами СЗЧ відкрили 61,2 тисячі кримінальних проваджень, а за дезертирство — 9,4 тисячі. У 2024-му військовим, які залишили частину лише раз, дозволили повернутися без покарання і з листопада того року до війська повернулися 29 тисяч осіб.
Твердження про “400 тисяч дезертирів” опублікував у Telegram словацький акаунт Casus Belli Live, пов’язаний з порталом Slobodný vysielač. Наступного дня запис із відео Скороход поширив Каменський, а далі його підхопили й інші сторінки. Вираз є маніпулятивним: у ньому змішано різні правові категорії та використано сумарну статистику без пояснення контексту. Слова Скороход були вирвані з інтерв’ю, перекручені та використані для створення хибного враження про українську армію.
Роберт Фіцо: “Міжнародна спільнота не закликала до миру в Україні”. Це – неправда.
Наприкінці липня прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо у щотижневому відеозверненні заявив, що щодо України “не було організовано жодного спільного заклику десятків країн до негайного припинення війни та миру”. Він звинуватив міжнародну спільноту, зокрема ЄС, у пасивності. Він порівняв ситуацію у секторі Ґаза, де Словаччина разом із ще 25 країнами та Єврокомісією закликала до негайного припинення бойових дій і засудила вбивства цивільних. “Набагато небезпечніший для світового миру розвиток подій в Україні. Але тут не було організовано жодного спільного заклику десятків країн до негайного припинення війни та миру. Коли я просив про щось подібне нещодавно на Європейській раді, мені відмовили”, — зазначив Фіцо.
Проте ці твердження не відповідають дійсності, повідомляє проєкт Demagog.sk. Адже міжнародна спільнота неодноразово і на найвищому рівні, включно з Генеральною Асамблеєю ООН, ухвалювала резолюції та ініціативи із закликами до мирного врегулювання війни в Україні.
Вісім резолюцій
- 28 лютого 2022 року відбулося 11-те надзвичайне засідання Генасамблеї ООН, яке 2 березня ухвалило резолюцію: 141 країна підтримала, 5 — проти (зокрема Росія), інші утрималися. У документі закликали до негайного політичного врегулювання та вимагали від Росії припинити вторгнення і вивести війська з України.
- У квітні 2022 року генсек ООН Антоніу Гутерріш запропонував Великоднє перемир’я (21–25 квітня). ЄС і Україна підтримали, Росія відхилила.
- 2023 рік: нова резолюція з наголосом на «всеосяжний, справедливий і тривалий мир» та подвоєння дипломатичних зусиль, за яку проголосувала 141 країна. Документ підтвердив суверенітет і територіальну цілісність України.
- 2025 рік: резолюція із закликом до деескалації, швидкого припинення бойових дій, поваги до суверенітету та відповідальності за воєнні злочини.
- З 2022-го Генасамблея ООН ухвалила 8 резолюцій, що закликали до миру в Україні — більшість країн їх підтримала.
- Подібні заклики лунали й з інших міжнародних майданчиків.
Тому твердження Роберта Фіцо про відсутність спільних міжнародних закликів до миру в Україні суперечить численним фактам. Від початку повномасштабного вторгнення такі ініціативи неодноразово ухвалювалися на найвищому рівні — їх підтримала більшість країн.
Польща
Фейк про “соціальний будинок лише для українців” у Варшаві
У польських соцмережах поширюють інформацію, нібито у Варшаві збудували соціальний будинок, де житло надають лише українцям. Один із таких дописів на платформі X зібрав понад 26 тисяч переглядів і сотні поширень, викликавши хвилю ворожих коментарів. Допис містив посилання на YouTube-відео під назвою “Варшава. Соціальний будинок тільки для українців”.
Фактчекери Konkret24 з’ясували, що ця інформація — маніпуляція. У Польщі немає “соціальних будинків” у вузькому сенсі. Натомість є комунальне житло, яке надається за однаковими критеріями для всіх, незалежно від громадянства. У столичній мерії підтвердили: жоден будинок у Варшаві не будувався спеціально для біженців, а в новобудові на вулиці Stolarska 6 немає жодного мешканця з України. Пріоритет отримують особи у складних життєвих обставинах, зокрема літні люди або люди з інвалідністю, а не представники певної національності.
Відео та допис на соцмережі X не містять адреси, перевірених джерел чи доказів. Натомість використовуються типові техніки маніпуляції: подання неперевірених “життєвих історій”, емоційно забарвлені формулювання, перебільшення та узагальнення. Чимало кадрів у ролику не мають стосунку до Варшави й можуть бути згенеровані штучним інтелектом.
Konkret24 зазначає, що акаунт у X, який поширив фейк, регулярно публікує меседжі, що збігаються з кремлівською пропагандою. Подібні наративи, спрямовані на розпалювання ворожнечі між місцевими та українськими біженцями, фіксують і в інших країнах Центральної та Східної Європи.
Більше про це — на сайті видання “Наш вибір” тут.
Фейк про нову категорію таксі Bolt “Українець для українця”
У польських соцмережах з кінця липня поширюють скриншот нібито мобільного додатку Bolt із новою категорією перевезень — “Українець для українця” (“Ukrainiec dla Ukraińca”). На зображенні ця “послуга” подана поряд із реальними опціями на кшталт “Комфорт” чи “Жінки для жінок”. Один із постів у соцмережі X про такі перевезення зібрав понад 750 тисяч переглядів, а фейк поширили навіть політики з партії “Конфедерація польської корони”.
Фактчекери Demagog і Konkret24 встановили, що скриншот є підробкою. Його джерелом став російськомовний TikTok-канал про роботу таксистів у Польщі, який двічі публікував відео з цим зображенням, що зібрало багато переглядів і коментарів, у тому числі з антиукраїнськими меседжами.
На підробку вказують кілька деталей: усі інші категорії в інтерфейсі підписані англійською, а ця — польською; на зображенні є друкарські помилки. На офіційному сайті Bolt такої опції немає, і навіть при створенні облікового запису з українським номером вона не з’являється.
PR-менеджерка Bolt Poland Мартина Курковська підтвердила, що компанія ніколи не планувала й не запроваджувала такої категорії, закликавши користувачів не поширювати фейкову інформацію.
За словами Konkret24, метою підробки є розпалювання антипатії поляків до українців — один із типових інструментів кремлівської пропаганди.
Чехія
Перед виборами Томіо Окамура активізував антиукраїнську риторику
Чим ближче до парламентських виборів у Чехії, тим частіше українці та сама Україна стають одним із головних об’єктів передвиборчої риторики та агітаційних матеріалів опозиційної партії SPD. Відтак у соцмережах лідера партії Томіо Окамури з’являються обіцянки “зняти українські прапори” та гасла про те, що “чеська влада продалася Україні”.
11 серпня Окамура разом з іншими опозиційними політиками провів трансляцію у Facebook та YouTube Hodina pravdy (“Година правди”), під час якої він знову звинуватив громадян України у злочинності, вимагав провести ревізію всіх дозволів на перебування і припинити будь-які виплати допомоги біженцям. Наразі відео переглянуло понад 14 тисяч користувачів. Одна з гостей ефіру стверджувала, що українські діти мають переваги в освіті та що є населені пункти, де їх у класах більше, ніж чеських, хоча податки нібито сплачують лише чехи. Інші учасники критикували чеський уряд за підтримку України, виступали проти санкцій щодо Росії, а економічні проблеми пов’язували з політикою ЄС.
Риторика Окамури збігається з російськими інтересами
Подібні заяви лунають не вперше. У липневому дайджесті ми вже розповідали про фейк щодо “високого рівня злочинності” серед українців у Чехії. Цього разу на маніпуляції відреагував міністр сільського господарства Чехії Марек Виборни. Він опублікував у соцмережах офіційну статистику, яка доводить: українці не підвищили рівень злочинності в Чехії. “Томіо Окамура та його постійна брехня і розпалювання ненависті до українців — не мають нічого спільного з реальністю. За даними поліції Чехії, у 2024 році рівень злочинності серед українців був таким самим, як і серед чехів — 0,65 %”, — зазначив міністр.
Виборни додав, що цей показник навіть нижчий за середній серед іноземців, а, наприклад, словаки потрапляли в статистику утричі частіше. На його думку, факти говорять самі за себе, але Окамура натомість обирає маніпуляції та розпалювання ворожнечі. Допис міністра вже зібрав понад 1200 коментарів.
Видання Forum24 у коментарі нагадало чеським виборцям, що риторика праворадикального політика збігається з російськими інтересами. Оглядачі застерігають, що реалізація планів Окамури, зокрема закупівля газу в Росії, орієнтація на BRICS та згортання зв’язків з ЄС, могла б призвести до економічної й політичної ізоляції Чехії, подібної до нинішньої ситуації в Угорщині та Словаччині.
“Путінові діти”
На агресивну антиукраїнську й антиєвропейську кампанію в Чехії реагують не лише політики, а й звичайні громадяни, пише видання ProUkrainu. В одному з регіонів з’явилися чотири великі білборди з фотографією президента Росії Володимира Путіна та підписом: “Děláte to dobře, moje děti!” (“Ви добре це робите, мої діти!). І підпис “Nevolím kolaboranty” (“Не голосую за колаборантів”). Послання спрямоване проти політиків, яких автори вважають проросійськими, серед них — Андрей Бабіш (ANO), Томіо Окамура (SPD), Катержіна Конечна (KSČM) чи Їндржіх Райхл (PRO).
Ініціатором повісити такі білборди став 75-річний Вацлав Махачек та його друзі. Він пояснює, що хотів би, аби перемогли демократичні партії, “які не хочуть війни й не підтримують Росію”. “Не можемо допустити, щоб у нашій країні перемогли ті, хто підтримує Росію. Ми не хочемо війни”, — сказав він журналістам CNN Prima NEWS.
Спільний проєкт
Проєкт реалізується організаціями “Наш Вибір”, “Новини зі Словаччини” та ProUA (у співпраці з виданням ProUkrainu) і співфінансується урядами Чехії, Угорщини, Польщі та Словаччини через ґранти Вишеградського фонду. Місія фонду — підтримувати ідеї сталого регіонального співробітництва в Центральній Європі.
