В неділю 30 жовтня празьку Вацлавську площу знову зібралися люди на мітингу. Цього разу площу заполонили мітингарі практично повністю. “Чехія проти страху”, – так називалася акція, скликана об’єднанням “Мільйон хвильок за демократію”.
На відміну від кількох останніх демонстрацій, на яких вимагали відставки чеського уряду, припинення збройної підтримки України та сепаратних домовленостей із путіним про “дешевий газ”, цю зібрав табір із здебільшого протилежними поглядами – “проти Путіна і проти страху. За Чехію та Україну”. Демонстрація зібрала, за даними поліції, “нижчий десяток тисяч” учасників. За даними мера Праги Зденека Гржіба — 35 тисяч осіб. Тільки на анонс події у соцмережі Facebook відгукнулося понад 20 тисяч осіб — 5 тисяч підтвердило участь, і 15 тисяч виявили зацікавлення.
Чому люди прийшли на цей мітинг?
Загальні причини недільного мітингу озвучив лідер “Мільйону хвильок…” Мікулаш Мінарж. „Чому я йду на мітинг 30 жовтня?”, – запитав він сам себе, і пояснив:
- Тому що мені вже по шию досить постійного залякування, що ми всі тут замерзнемо. Ми не замерзнемо;
- Тому що я втомився слухати, що ми повинні вийти з ЄС і НАТО. Ні, ми не маємо виходити;
- Тому що я бачив відео «А Гітлер питався? Ленін питався?» та інші погрози неконституційним переворотом. Я кажу — ні!
- Мені набридло слухати божевільну маячню про «плановане розрідження нації» та релятивізація злочинів путіна. Я хочу почути чітке засудження звірств масового вбивці.
Хочу почути послання Олени Зеленської і підтримати Україну
- Тому що вихід з кризи полягає не в тому, щоб домовитися про дешевший газ із московським диктатором, і таким чином продовжити нашу залежність від нього. Рішення полягає в тому, щоб відрізати себе, навіть якщо це боляче.
- Тому що протиставляти підтримку Чехії та України – це нонсенс. Вони не йдуть один проти одного. Вони йдуть рука об руку. Хто в Чехії замість послідовної підтримки України поширює ті самі наративи, що й Кремль, той не підтримує мир, а затягує війну і тим самим шкодить і Чехії.
- Вихід з кризи полягає не в тому, щоб викинути Україну за борт, а в тому, щоб наполегливо підтримувати і її, і людей у Чехії, яким це потрібно.
- Тому що нас чекають важкі часи, але рішення полягає не в тому, щоб викликати в людях найнижчі спонуки, розсварити чи розлютити їх, а в тому, щоб об’єднатися, зосередитися і видати із себе найкраще;
- Тому що я хочу якнайшвидшого закінчення війни та справедливого миру. Водночас я знаю, що як не можна було поступатися Гітлеру, так не можна поступатися Путіну. Зло потрібно придушити в зародку, перш ніж воно завдяки успіху набере сили. Отже, вихід із вторгнення Путіна полягає не в капітуляції перед диктатором, а в його поразці.
- Тому що я хочу на власні очі побачити, скільки людей мають такі самі погляди, як і я.
Чеська акція та український скепсис
Переважно це була акція суто чеських громадян. Адже Чехія — вільна країна, де є свобода зібрань та слова. Тому, якщо б у мітингу хотів взяти участь хтось із українців та українок, ніхто нікому нічого не забороняв і не перешкоджав (на відміну від акції 28 жовтня, коли натовп виштовхав журналіста, вимагаючи зняти респіратор). Але треба сказати, що чимало українців, які проживають у Чехії, сприйняли акцію скептично. Наприклад, під дописами у групах з оголошеннями для українців у Чехії було чимало коментарів, що “ці мітинги наші нічого не дадуть”, “чехи і так нас косо дивляться і скоро нас виганятимуть”, “краще піду на фушку і зароблене віддам на ЗСУ”, “у неділю треба йти до церкви і помолитися за перемогу”, “чехи між собою розберуться, а кому хочеться помітингувати, нехай їде в Україну і там мітингує, а не диктує тут свої порядки”.
Думали головою, можливо серцем, але точно – не шлунком
І саме так і вийшло, що на мітингу 30 жовтня справді були переважно чехи, яким не байдужі європейські цінності, які звикли поводитися стримано, культурно та ввічливо. Перші ж враження від простого проходження недільним “Вацлаваком”: людей, було дуже багато, від “коня” (скульптури Святого Вацлава) до трамвайної лінії було все зайнято мітингувальниками. Можливо, перед екранами натовп був густішим, а за ними — рідшим. Треба було акуратно “проштовхуватися”, але повсюди було чути такі звиклі чеські дефініції, як “пардон”, “проміньте”, “с доволенім”…
Враження: прийшла типова чеська інтелігенція, яка думає головою, а не шлунком. Студенти, пенсіонери, батьки з дітьми. Жодної людини з пивом чи іншими алкогольними напоями не бачив (крім хіба що двох земляків-українців, які явно потрапили сюди випадково і хотіли знайомитися із дівчатами із синьо-жовтою символікою). Жодної агресивно налаштованої людини також не було помітно, навіть на путіна чи тих же позавчорашніх опонентів. Але у багатьох на обличчі була написана і тривога. Було зрозуміло, що ці люди також не хочуть війни, також хвилюються за майбутнє, за ціни, за ринок праці… За те, яким чином божевільний кремлівський диктатор може ще помститися… Але водночас розуміють, що вирішення ситуації не полягає у “викиданні уряду з вікон”, “виганянні чужаків (читай — українців) туди, звідки прийшли” чи ефемерних домовляннях про дешевий газ із кремлівським агресором.
Росія – терористична держава
Були, звісно, й українські біженці та українки, але не багато — їх можна було пізнати не лише за мовою, й за наявністю маленьких дітей поруч чи за українським прапором на плечах. Власне, на мітингу два великих українських прапори були розгорнуті на акції посеред ще більшого чеського. Також перед акцією у соцмережах розповсюджувалися рекомендації для учасників-українців, що брати із собою, наприклад, плакати з подякою чеською мовою; плакати з написами на зразок: “ваше небо зараз мирне, бо Україна захищає вас”, закликами до збільшення постачань озброєння Україні, ППО, гаш-теґи #АrmUkraineNow; #russiaisaterroriststate, #terrorussia; “криза не через Україну, а через росію, яка розпочала війну” тощо.
Але в основному це була справді чеська акція, на яку прийшли не лише пражани, а й приїжджі з інших міст Чехії. Більш за все на мітингу вразила пані, яка приїхала з Градця Кралового і давала інтерв’ю серверу “Новінки”: “Я не боюся того, що настане… Економитиму теплу воду… Маю теплі ковдри, якими затеплю двері, опалюватиму лише одну кімнату. Мотивувало приїхати сюди те, що мене розсердили ті люди, які зібралися тут позавчора (28 жовтня — ред.), тому що це були такі хами, що мені соромно. Розсердило мене це викликання страху безпредметного, сердять мене ті люди, які виганяють українців, які сюди не прийшли добровільно, не прийшли нас об’їдати, а прийшли по допомогу, яка їм вкрай необхідна… І я відречуся і половини пенсії, щоб якось допомогти цим людям”.
Спокійна атмосфера
«Правда і любов переможуть», — такими словами Вацлава Гавела організатор Мікулаш Мінарж оголосив про початок недільної демонстрації. Вона справді була значно чисельніша за ту, яку разом із комуністами організував банкрут Ладіслав Врабел, який переважно проживає у Сербії. Це навіть визнав сайт praha in, який регулярно відвідує та висвітлює різноманітні мітинги на Вацлавській площі та висловлював деяку прихильність саме мітингуючим 3 та 28 вересня, і 28 жовтня. “Порівняно з цією подією, недільна значно чисельніша. «Під конем» змішуються чеські, американські та українські прапори, панує спокійна атмосфера”, – зазначив сервер.
Недільна демонстрація «Чехія проти страху» мала на меті підтримати свободу та демократію, а також незалежність України. Також простір для виступів отримали обурені жорстоким вбивством біля братиславського бару “Тепларна” — з відвертими гомофобними мотивами. «Згадайте, що ви відчували на великих заходах, де ми багато разів разом виступали за демократію. Давайте знову відчуємо це відчуття. У кожному з вас живе надія, що все вийде добре», – закликали зі сцени організатори. Мікулаш Мінарж закликав людей, щоб вони не боялися, не підлягли маніпуляціям та “торгівцям зі страхом”, як назвав організаторів антиурядових мітингів.
Ті, кому не байдужий Гавел
Виступали на мітингу відомі чеські інтелектуали — режисери Гелена Трештікова, Їржі Гавелка, Вацлав Маргоул чи актор Владімір Полівка. Свою підтримку висловив театральний діяч, музикант та письменник Їржі Сухи. Він сказав, що, “можливо, нам буде холодно та збідніємо, але в Україні помирають люди, які, на відміну від чехів, вже не матимуть шансів, що у майбутньому їм буде тепло і вони збагатіють… Спробуймо бути мужніми”, – сказав Сухи. Економіст Томаш Седлачек зазначив, що мир не настане, доки росіяни не позбудуться свого диктатора. Колишній європейський дипломат в Україні, чех Давід Стулік розповів, що їхав у п’ятницю у потязі з людьми – учасниками демонстрації 28 жовтня. Багато з них боїться високих цін за газ та інших бід, з якими зіштовхнулася Європа у першій половині ХХ століття. “Але доки ми за свободу платимо грішми, українці платять життями”, – зазначив Стулік, додавши, що його понад десятилітній досвід проживання у Києві посвідчить про абсолютну щирість українців, які твердо захищають свою країну.
Організатори кілька разів дякували за масовість. Опосередковану підтримку акції висловила таксі-фірма “Ліфтаґо”, яка надала знижку у 100 крон кожному, хто їхав на Вацлавак. Саме ця фірма з початком війни змінила лоґо на синьо-жовті кольори і була змушена протистояти навалі тролів-“патріотів”, які в інтернеті називали її “українською фірмою, яка має негайно забиратися в Україну”.
Натомість люди скандували: «Ми можемо, ми можемо». «Я впевнена, що ми впораємося!», — додала Гана Страшакова, прес-секретарка “Мільйону хвильок за демократію”. Вона зачитала заяву, де згадала про вбивство Яна Куцяка, словацького журналіста-розслідувача, та його партнерки Мартіни Кушнірової. Цей вчинок у Словаччині викликав масові протести та «розбухання» суспільства. Адвокатка Луція Захаріашова говорила про близькість двох республік, які колись складали Чехословаччину.
Виступила дончанка, вигнана з дому ще у 2014 році
Ярослав Міко з організації “Чехи допомагають” на мітингу сказав, що «наша ініціатива виникла в той час, коли тут ширилася жахлива дезінформація. Поширювався страх щодо прийняття сирійських дітей із таборів для біженців у Греції. Андрей Бабіш і Ян Гамачек з попереднього уряду не хотіли прийняти цих дітей», – зазначив він. На великому екрані транслювали зображення постраждалих від війни дітей, у тому числі й українських.
Саме теми, пов’язані з Україною та допомогою постраждалим від російської агресії, домінували у переважній більшості виступів. Перед учасниками мітингу виступили Катерина Сторожко з Донецька. Вона з 2014 року вже перебуває поза своєю малою батьківщиною. Подякувала чехам за притулок, зазначила, що почуває себе у Чехії безпечно.
Заочно, за посередництвом відеотрансляції, виступила також дружина президента України Олена Зеленська. «Всі ці теракти на нашу країну – лише ще один доказ того, що Росія давно не воює проти нашої армії, а проти матерів, які не можуть без електрики підігріти та приготувати дитяче молоко для своїх дітей», – сказала вона під час відеозв’язку. “Я і мільйони українців дякуємо вам за цю підтримку сьогодні”, – підсумувала вона.
Завершився мітинг запаленням свічок за всіма жертвами російської агресії та грою чеського, словацького та українського державних гімнів.
Читайте також: Мітинг на Вацлавській площі: росія – країна-терорист
