Сьогодні, у п’ятницю 11 листопада, глядачі празького кінотеатру “Атлас”, що розташовується неподалік станції Флоренц (вул. Соколовська 371/1) під час Тижня українського кіно побачать дві стрічки — “Толоку” (у чеській версії Život jednoho domu) та “Атлантиду”. Обидві стрічки — з елементами фентезі. Якщо перший фільм — про минуле України, то другий — про її можливе майбутнє.
“Толока” Михайла Іллєнка
Фільм Михайла Іллєнка “Толока” став легендарним вже задовго перед своєю появою і після неї. Від його задуму у режисера до виходу на широкий екран пройшло понад 50 років! Перший сценарій «Толоки» було завершено у 1994-1995 роках. Михайло Іллєнко планував випустити фільм ще у 2014 році до 200-річного ювілею Шевченка, але через проблеми з фінансуванням прем’єру стрічки переносили. Зрештою, фінальна версія сценарію фільму була завершена під впливом подій в Україні у 2013-2014 роках. Знімалася “Толока” з 2013 до 2018 року. І в день прем’єри, коли вже стрічка мала вийти у прокат, кінотеатри закрилися на тривалий карантин. І не відчинилися на повну, колишню потужність, бо карантин поступово перейшов у війну. І всю весну та літо 2020 року на афішах залишалися плакати “Толоки” як нагадування про те, як історична епопея може перейти у реальне життя.
Фільм можна переповісти у двох рядках: “подорож хати Катерини просторами ризикованого землеробства за умов, не сумісних з життям”. Тут йдеться про декілька циклів життя однієї хати, які розгортаються протягом 400 років і охоплюють 14 історичних надважливих періодів України від ХVII до XXI століть. У пошуках таємниці толоки перебіг часу у фільмі, за словами режисера, “не відповідає законам фізики, але відповідає законам кіно”.
Шевченкова “Катерина”
У Тараса Шевченка є маленька балада про те, як закохалися у Катерину троє козаків. Свій вибір Катерина довірила долі: пообіцяла стати дружиною тому, хто визволить з полону її брата. Двоє з трьох козаків загинули, намагаючись виконати умови договору, третьому вдалося врятувати брата, але брат Катерини виявився не братом, а її коханим… Фінал поезії відсувається надовго – чекати Катерині доведеться не одне століття, не старіючи та не втрачаючи надії. Ця розповідь, наче притча, пролітає крізь історію України, відтворює її драматичні та героїчні епізоди. Кожне випробування руйнує й хату Катерини. Але вона вперто, як і сотні поколінь українців, знову й знову піднімає її з руїн. Вік української хати короткий – від війни до війни. Якби не толока, не було б де й зустріти свого коханого. Але жодна хата в Україні ніколи не була «скраю».
Силуети дійових осіб почали виростати до неочікуваних масштабів після зустрічей Михайла Іллєнка з добровольцями та волонтерами АТО, до яких режисер їздив протягом 2014-2016 років, показуючи фрагменти незавершеної «Толоки» разом з фільмом «ТойХтоПройШовКрізьВогонь». Так в фільмі з’явився епізод з волонтерами, якого не було в сценарії на початку. За задумом режисера, першими глядачами «Толоки» стали саме військовослужбовці та мирне населення зони проведення Операції об’єднаних сил (ООС). Допрем’єрний тур картини зоною ООС пройшов восени 2019 року, за підтримки Українського культурного фонду. Михайло Іллєнко та актори стрічки відвідали понад двадцять міст та селищ Донецької і Луганської областей. Команда фільму Михайла Іллєнка оголосила про початок спільного благодійного проєкту з Фондом “Повернись живим”, за умовами якого сім гривень з кожного квитка на “Толоку” будуть перераховані Фонду і спрямовані на допомогу армії.
“Катерина” завітає до празького “Атласу” на перегляд
Режисер та автор сценарію фільму – Михайло Іллєнко, в головних ролях – Іванна Іллєнко, Богдан Бенюк, Дмитро Лінартович, Дмитро Рибалевський, Олег Примогенов, Сергій Романюк та Василь Кухарський. Стрічку створено за підтримки Державного агентства України з питань кіно та Міністерства культури України.
Головну роль Катерини виконала дочка режисера Іванка. До речі, вона вже тривалий час проживає у Празі і працює у Національному театрі, і можливо, прийде до “Атласу” на показ фільму разом із батьком. Також у фільмі грають Пилип Іллєнко та Юрко Іллєнко. У стрічці можна побачити зірок українського кіно, музики і телебачення: Ахтема Сеітаблаєва, Олега Скрипку, Сергія “Фому” Фоменка, Олега “Фагота” Михайлюту, Івана Леньо, Галю і Лесю Тельнюк, Тараса Компаніченка, Дмитра і Віталія Капранових, Ганну Заклецьку, Романа Коляду та інших.
Михайло Іллєнко вважає, що у кожному з його попередніх фільмів “є репетиція “Толоки”. У «Фучжоу» (1993) – хата, що пливе посеред моря разом з хазяїном, який не може її кинути; у фільмі «Той, хто пройшов крізь вогонь» (2011) – натуральна українська толока поруч з індіанськими вігвамами; навіть у цілком урбаністичному «Сьомому маршруті» (1997) поранений боєць посеред пустелі за лічені секунди будує хату, вік якої від народження до смерті – лічені хвилини”.
“Атлантида” Валентина Васяновича
Події фільму «Атлантида» відбуваються в недалекому майбутньому на Донбасі після закінчення війни. У 2025 році, хоч Україна і здобула перемогу, жити тут стало неможливо через катастрофічні екологічні та економічні наслідки. Там залишилося мало людей. Серед них — колишній учасник бойових дій Сергій. Він існує в одноманітній реальності, з якої чоловіка раптово вибивають наслідки посттравматичного синдрому в його бойового товариша, а згодом ще й закриття металургійного виробництва. Герой намагається заново адаптуватися, знаходячи новий напрямок для свого життя.
Режисер Валентин Васянович подає сюжет досить відверто та без наївних ілюзій. Це — погляд на людей, які залишилися жити серед руїн. Раніше ніхто не випускав фільм про кінець війни. Тож Васянович зробив великий крок вперед в українському кіно. Стрічка не звертається до патріотичного популізму. Вона відкриває дискусію про майбутнє окупованих територій, про їхнє спустошення. Режисер ще перед повномасштабним вторгненням росіян наприкінці зими 2022 року наче побачив майбутнє. Ці території можуть зникнути, як зникла напівміфічна Атлантида. Цікаво знати, що у «Атлантиді» немає жодного професійного актора. У кадрі з’являються люди, які особисто доторкнулися до воєнної історії Донбасу – це ветерани АТО, волонтери, солдати ЗСУ. Виконавцем головної ролі став колишній розвідник і волонтер благодійного фонду «Повернись живим» Андрій Римарук. Разом з ним знімалася парамедик Людмила Білека, яка наважилася на участь у відвертій сцені, а також доброволець Василь Антоняк (його на екрані не так багато, але епізод зі стрибком у лаву навряд зможе вийти з голови). Навіть судмедексперт, який невтомно чеканить опис померлих, також справжній спеціаліст своєї справи.
Нелегка до перегляду стрічка
«Атлантида» – це дуже авторське кіно. Перегляд не буде легким, в чомусь глядачу доведеться себе пересилювати й часом змушувати додивитись до кінця монотонні сцени, в яких відбувається мінімум подій. Та якщо прийняти довгі кадри режисера, поступово відкриється тема, про яку необхідно говорити, хоч це і може бути вкрай нелегко. Та не все так безпробудно песимістично. Васянович знаходить для головного героя життєвий інтерес, не вдаючись до урочистих перебільшень. Різницю у тому, як було раніше і як стало у майбутньому, можна побачити по першому та по останньому кадрам фільму: вони обидва зняті ніби через тепловізор.
Цю українську стрічку відмітили на Венеційському кінофестивалі, де вона перемогла у програмі «Горизонти». Картина отримала гран-прі на фестивалях у Франції, Норвегії та Білорусі, також журі міжнародного кінофестивалю у Токіо оцінило її спеціальним призом. Саме цю стрічку обрали фільмом-кандидатом, що представлятиме Україну на премії «Оскар» в категорії «міжнародний повнометражний фільм».
Квитки ще є, але небагато і вже зовсім нема
Усі фільми під час Тижня українського кіно демонструються в оригінальній версії з чеськими субтитрами. “Тиждень українського кіно” – це проект, який з 2017 року реалізується громадським об’єднанням RUTA у співпраці з посольством України в Чеській Республіці та рядом інших організацій. Цього року фестиваль був включений до програм Ґете-інституту та МЗС Німеччини. Мета заходу – пом’якшити наслідки війни росії проти України, а також ознайомити чеського глядача з українським кіномистецтвом.
Більше інформації та програму дивіться на сайті ProUkrainu тут (українською), а також на сайті кінотеатру «Атлас» тут (чеською), де й можна придбати квитки.
Видання ProUkraїnu є інформаційним партнером кінофестивалю.
Придбайте квитки на перегляд фільму “Толока”, який знімав режисер Михайло Іллєнко, у празькому кінотеатрі “Атлас” 11 листопада, о 17.30 тут, вартість – 130 чеських крон, ще є декілька вільних місць. Придбайте квитки на перегляд фільму “Атлантида”, який знімав режисер Валентин Васянович, у празькому кінотеатрі “Атлас” 11 листопада, о 20.00 тут, вартість – 130 чеських крон, залишилося 1(!) вільне місце в продажу.
Використано рецензії видань: Kinowar, ITC та ряду інших.
Читайте також: Ленка Віхова: що покажуть під час Тижня українського фільму у Празі
