З п’яти мільйонів українців, які рятуються від війни у Європі, приблизно мільйон – це діти. Станом на 18 червня 2023 року зафіксовано 240 випадків, коли європейські соціальні служби вилучали неповнолітніх дітей у тих людей, з якими вони перебували за кордоном. Статистику, коли відбирають дітей, оприлюднила представниця омбудсмена з прав дітей, сім’ї, молоді та спорту Ірина Суслова. Як діяти українцям, які потрапили в таку ситуацію, пояснила аналітикиня Української Гельсінської спілки з прав людини Аксана Філіпішина.
240 випадків – це багато чи мало? – виникає питання. Але не можна міряти цифрами долю дитини, – наголошується у матеріалі Української Гельсінської спілки з прав людини.
Кожен випадок є трагічним, якщо ми говоримо про долю дитини.
Аксана Філіпішина
Експертка пояснює, за кордон виїхали різні сім’ї: чимало й таких, які і в Україні перебували в складних життєвих обставинах та під наглядом соціальних служб.
Кожен випадок, коли дитину забирають від батьків – трагічний
Але Аксана Філіпішина підкреслила: за повідомленнями МЗС України понад 80% випадків вилучення неповнолітніх завершувались тим, що дитина поверталася до своїх батьків або законних опікунів, яких було призначено українськими уповноваженими органами.
Варто нагадати, що з 2006 року Україна є членкинею Гаазької конвенції про батьківську відповідальність (1996 р.). Цей документ набув чинності 2008 року. Тобто з того часу Україна – частина європейської спільноти у ставленні до прав дітей, поводження з ними, коли йдеться про батьківську опіку, про розлучення батьків з дитиною та передачу її під опіку іншим особам.
На практиці це полягає у своєчасному реагуванні з боку компетентних органів країни, де фактично перебуває дитина, на різні випадки, які можуть з нею трапитися.
Наприклад, якщо на вулиці українського міста бачите, як хтось ображає, б’є дитину, то за законодавством свідки зобов’язані негайно повідомити про це у компетентні органи (службу у справах дітей, поліцію). Незалежно від того, хто є дитина за своєю національністю чи громадянством, вона потребує захисту. Те ж саме відбувається і за кордоном: свідки насильства або недбалого ставлення до виконання батьківських обов’язків звертаються до відповідних служб країни перебування дитини безвідносно того, хто ця дитина за походженням, – пояснює аналітикиня.
Різниця між Україною і закордоном в тому, що у нас з цими питаннями розбираються органи опіки та піклування, а там – всі процедури вирішуються в судовому порядку. Це стандартна, звичайна процедура.
Аксана Філіпішина
Виходить, що за кордоном українці в суді мають доводити свою правоту. Державні органи України зобов’язані допомагати таким громадянам.
Експертка навела випадок, який трапився в одній із європейських країн. Українська мама прийшла за дитиною у садочок і, поки та одягалась, вчиняла стосовно до дитини насильство: кричала, шарпала, давала стусанів. Персонал садочка зреагував миттєво. Без довгих роз’яснень викликали поліцію, соціальні служби і дитину одразу відібрали.
“Треба пам’ятати, що за загальним правилом цивілізованих країн інтереси дитини переважають над інтересами дорослої людини. І, якщо в Україні “розмірковують”, як дитині допомогти, то за кордоном діють без вагань“, – Аксана Філіпішина.
Що робити українцям, якщо в них відбирають дітей за кордоном?
Батьки або законні представники дитини мають довести свою правоту, своє право на піклування у суді.
З 1 січня 2023 року компетентним органом України у взаємодії з іншими країнами в питаннях реалізації згаданої Гаазької конвенції про батьківську відповідальність визначена Національна соціальна сервісна служба. Саме її фахівці можуть допомогти українцям за кордоном. Зокрема, зібрати інформацію про родину в період її перебування на території України: чи була родина раніше в полі зору соціальних служб, чи дбайливо батьки ставилися до дитини і тощо. Спільно з органами опіки та піклування служба допомагає зібрати інформацію на підтримку родини. Це можливість соціального супроводу родини у разі повернення дитини в сім’ю та повернення родини в Україну, забезпечення послугами. Ця інформація розглядається судами і може бути врахована судом при вирішенні питання повернення дитини.
Крім того, необхідно звернутися до української дипломатичної установи в країні перебування. Українські консули активно долучаються до таких випадків. Вони комунікують з Національною соціальною сервісною службою і допомагають порадами та в одержанні документів на підтримку родини.
Якщо українцям необхідна допомога адвоката, то, до прикладу, в 30 країнах світу діють представництва Данської ради у справах біженців, які зокрема можуть надавати безоплатний юридичний супровід біженцям, які потрапили у складні ситуації.
І ще одна порада. Українцям, де б вони не знайшли прихисток від війни, необхідно знати, або хоча б поцікавитись, національним законодавством країни перебування та дотримуватись місцевих правил та законів.Наголошує аналітикиня Української Гельсінської спілки з прав людини Аксана Філіпішина. Це допоможе не потрапляти в ситуації, коли соцслужби відбирають дітей.
Читайте також:
Як багато дітей осиротіло від війни та чи можливе їх усиновлення?
