На багатьох будівельних майданчиках Чехії сьогодні звучить українська мова. Українці складають майже 10% усіх працівників у чеському будівництві – близько 40 тисяч людей із загальної кількості 415 тисяч. Багато хто з них — фахівці з досвідом, які заповнюють критичну прогалину кадрового голоду.
Однак, хоч українці й тримають будівельну галузь на плаву, галузь наближається до серйозної кризи. Проблема — набагато глибша: дефіцит кваліфікованих кадрів, який з кожним роком лише зростає.
За даними чеського видання Seznam Zprávy, вже сьогодні 91% будівельних компаній не можуть знайти технічних працівників. Ситуація загострюється: за прогнозами, протягом найближчих п’яти років галузі потрібно буде ще 74 тисячі працівників, аби принаймні зберегти нинішній рівень продуктивності.
Тим часом ситуація з наймом на роботу стає дедалі абсурднішою. Як розповідає журналістка Зузана Годкова, одна й та ж фірма, що шукає працівника на рецепцію, отримує 39 резюме. Але коли йдеться про вакансії інженера, проєктувальника чи керівника будівництва — не надходить навіть три резюме.
Чи залишаться українці в Чехії після війни?
Українці сьогодні — основне джерело кадрів для чеського будівництва. Але що буде, коли закінчиться війна, і Україна почне масштабну відбудову? Це питання, яке хвилює багатьох роботодавців.
«Україна — оптимальне джерело наших нинішніх і майбутніх працівників», — каже Павел Шевчік, технічний директор Союзу підприємців у будівництві (Svaz podnikatelů ve stavebnictví) в інтерв’ю для програми Agenda SZ Byznys. Він вказує на державну програму «Кваліфікований працівник», яка дозволяє будівельним компаніям залучати кадри з-за кордону. Проте визнає: це «не простий, не швидкий і не дешевий процес».
У майбутньому українців потенційно можуть замінити працівники з В’єтнаму, Румунії, але фахівець сумнівається, що цього буде достатньо.
Щороку бракує 10 тисяч технічних спеціалістів
«Сучасна система освіти зовсім не відповідає потребам нашого бізнесу», — заявив Павел Шевчік. Щороку чеська освіта «не додає» близько 10 тисяч кваліфікованих працівників, а кількість студентів технічних спеціальностей постійно зменшується. Якщо 15 років тому 25% студентів чеських університетів навчались на технічних спеціальностях, то сьогодні цей показник упав до менш ніж 12%.
Він критикує перегин у бік загальної освіти, яка хоч і важлива, та не відповідає потребам індустріальної держави, якою Чехія є вже понад століття. Промисловість і досі забезпечує 40% ВВП країни.
Навіть нещодавнє зростання популярності технічних ліцеїв проблему не вирішує. «Так, вони мають у назві “технічні”, але 80% навчальної програми — загальна освіта», — констатує експерт.
До того ж чеська демографія не грає на руку промисловості. «Зараз у нас 150 тисяч п’ятнадцятирічних. Але позаторік народилося лише 91 тисяча дітей, а минулого року — лише 84 тисячі», — наводить статистику Павел Шевчік. Тобто, за 10–15 років робочих рук буде ще менше.
На кризу кадрів вплинули й дві серйозні події: економічна криза та пандемія COVID-19. Ще один чинник — поганий імідж галузі. У ЗМІ рідко висвітлюють інновації у будівництві, сучасні технології чи успішні проєкти. За словами експерта, це створює враження, що професії будівельника чи інженера — не престижні, а фізично важкі й невдячні.
Читайте також:
Робота у Чехії “начорно”, тобто нелегально, без договору: якими є невигоди та ризики
Обережно, шахраї на роботі! Як розпізнати і вберегтись? Аналітикиня з «Людини у скруті»
