Євген Гудзь, відомий також як Юджин Хатц, актор та музикант, лідер американсько-ромсько-українського гурту Gogol Bordello, разом із іншими музикантами минулого року записав пісню The Man With the Iron Balls. Вона була присвячена президентові України Володимиру Зеленському. Днями він приїхав до Чехії, на Карловарський фільмовий фестиваль, та подякував чехам за підтримку України. Він розповів про Чехію й Україну, також про славний карловарський напій “Бехеровка”, та запустив танці у залі.
Концерт Євгена Гудзя був незапланованим. Він відбувся у Великій залі “Термал”, одразу після міжнародної прем’єри американського документального фільму про цей відомий циганський панк-гурт “Кочові королі: історія Gogol Bordello”.
Подякував чехам за підтримку і згадав про “Бехеровку”
Гурт неодноразово давав концерти у Празі чи Остраві. Головний герой і фронтмен фільму вже був у Карлових Варах на фестивалі одного разу. Це відбулося після зйомок у 2004 році у Чехії художнього фільму “І все освітилося” з режисером Лієвом Шрайбером та актором Елайджеєм Вудом. Цей фільм був саме про подорож іноземця Україною у пошуках власного коріння.
Нині Євген Гудзь подякував чехам за постійну підтримку України та українських біженців. А також за бехеровку, яку попивав його київський дідусь і чию фабрику він відвідав у 2004 році у Карлових Варах. Спочатку він мав виконати лише одну пісню. Зрештою їх було кілька. Концерт у Великій залі тривав понад чверть години. Високорослий фронтмен Gogol Bordello першим виконав хіт My Companjera, який присвятив друзям, які зараз воюють за Україну.
Згадує про дитинство у Києві
Музикант у багатьох фрагментах фільму згадує про своє українське коріння. «Ми довго знімали фільм. І його послання не з’являлося якимось магічним клацанням пальців, а викристалізовувалося поступово. Я вважаю, що його меседж полягає в тому, що моя історія та історія нашого гурту дуже точно співпадає з історією, яку переживають зараз багато людей в Україні, які мають боротися за свою незалежність і стикаються з великими загрозами», – сказав Євген перед початком показу.
Фільм був продемонстрований на фестивалі в розділі «Спеціальна презентація» в розділі «Міжнародна прем’єра». Це — документальний фільм, знятий у багатьох місцях та країнах — від України до Сполучених Штатів, Колумбії чи Бразилії. Він розповідає, серед іншого, про дитинство Гудзя, яке він провів у Києві. Згодом стрічка зосереджується на його поступовому пристосуванні до нового середовища в США та творчому вигоранні кілька років тому. Місце також відводиться іншим учасникам гурту, який у різних складах складається переважно з іммігрантів з усього світу. За словами Євгена, їх об’єднує досвід роботи з імміграційною владою та принцип, що група не робить різниці між расою, походженням і статтю своїх учасників.
Американський панк-гурт Gogol Bordello поєднує ромську музику з такими стилями, як ска, рок-н-рол, фламенко та панк. Гурт був гостем на фестивалях Rock for People і Colours of Ostrava, грав на сольному концерті в Incheba Arena у Празі. Назва гурту відсилає як до письменника Миколи Гоголя, так і до розпусної атмосфери публічних домів.
Той фільм має сенс
Люди у карловаській Великій залі були заражені харизматичною енергією Євгена, і почали танцювати. Потім вони сходили зі сцени “зовсім не по-фільмовому затанцьовані”, як зізналася одна глядачка. Крім того, Євген Гудзь дав коротке інтерв’ю часопису Reflex після концерту та після прем’єри. Також фільм представили режисери Нейт Поммер та Ерік Вайнріб.
Кажуть, він не єдиний біженець, чия американська музична мрія здійснилася в Нью-Йорку. Подібну долю має і російська співачка та піаністка Реґіна Спектор, яка емігрувала з батьками з Москви ще під час перебудови, і яка одразу ж після 24 лютого засудила російське вторгнення в Україну. Також мова і про таких музикантів, як Роджер Мірет з гурту Agnostic Front, родина якого втекла з Куби від режиму Фіделя Кастро, чи чеський музикант Іван Крал, а також інша панк-рокова зірка Томмі Рамона з групи Ramones, чия родина втекла з Угорщини в 1957 році.
Фільм “Кочові королі: історія Ґоґоль Борделло” мав нещодавно світову прем’єру на кінофестивалі у нью-йоркській Трайбеці. Режисер Поммер там отримав спеціальну відзнаку як найкращий новий режисер документального фільму. «Я радий, що фільм має сенс, чого не скажеш про всі музичні документальні фільми. Адже мас-медіа вже були втомлені від конфлікту в Україні ще минулого травня. Тому добре, що ми можемо трохи про це нагадати музикою», – зазначив Євген.
Наш сімейний клан великий і хоробрий
Євген грав в Україні для солдатів у серпні минулого року. Найближчим часом він знову збирається туди. «Грати там було, як не дивно, не важко. Весь наш візит був організований армією. Нас підібрав конвой, і нам не довелося відчувати жодної бюрократії в аеропорту.
Цікаво, наскільки вся Україна ефективна, як ефективно працює. Я твердо вірю, що це триватиме для неї і надалі», – зазначив Євген. «Я теж маю в собі типову українську працьовитість, це вам усі в Америці скажуть», — посміхнувся під час нашої розмови чоловік, який покинув Україну з батьками підлітком, але має там безпосередніх родичів — дядьків, тіток, двоюрідних братів. «Наш сімейний клан великий і хоробрий. Я намагаюся допомогти їм морально і матеріально», – завершив Євген свій день у Карлових Варах.
Читайте також: Не згадувати про війну – це розкіш, яку ми не можемо собі дозволити, каже письменник та музикант Сергій Жадан
